Персональний сайт Максима Холявіна

Сома

Хвиля її тіла викликає зачудування й сум, адже його неможна повторити навіть на секунду, зникає піна, лишається тільки солоний присмак на губах, і мушля в руках, у якій крутиться запис її співу. І на фоні божественного злиття насолоди з душевним щемом ти формуєш хибку надію з крихти знань і обширу невідомості, що все ще можливо,…

Читати далі

Тягар Мій – Благо…

Любов робить серце важким гирею в грудній клітині тягне донизу, а світ довкола стає скляним, і ти ходиш навшпиньках, намагаючись не розбити. Любов не дає крила, хіба що крила літака АН, щоб злетіти «Мрії» – потрібне потужне зусилля, важкий змах, той, хто любить, швидше метальник ядра, ніж птах, заклинач тяжіння, Атлас із біллю в суглобах,…

Читати далі

[…]

Larm Rmah Напружені рухи, ювелірна робота аматора, рано чи пізно станеться прикрість, коли перевтомлені руки нанесуть біль, й доведеться потім загладжувати ранку в сподіванні, що не залишиться шрам, най малий хоч, а річ у тім, скільки ще змахів таких неохайних недосконалий вчинить організм, що намагається кохати, що намагається берегти… ***

Instaвірш Pack #3 – Чай

Відлетіло літо в зиму, вітер сумно в глеку заспівав, у водах цих навколоплідних повинна народитися любов нова. *** Серед безкінечності спраги в пітьмі утроби Пустоти народилась краплина чаю і падає – диво – на губи твої. *** Слово «люблю» опускаю в чайник – буде чай міцніший, і тобі тепліше в правдивій тиші. ***

Без назви.

Уся любов стікається у те, що лишиться з тобою навіть після краху, коли життя іржавими руїнами застигне у вигнанні… Коли ти сам собі готовий відказати і піти, ховаючи проказу на щоках, негідний доторкнутись милосердних див, котрі були твої, а виявилося, насправді ти – був їх…

Без назви. ІІІ симфонія.

У малому сільському «клюбі» ввечері грають IІІ симфонію Генріка Гурецького, збираються люди, одягнені просто й строкато, але нарядно, розкреслюють сутінки чесні зморшки, спалахують плями сивин й молода білизна граціозних ший, рум’янець липневого плоду схвильованих щік, і гуд ледве чутний натруджених рук і голів. Як над чорною груддю здіймається квіт, як червоний під ребрами б’є барабан,…

Читати далі

%d блогерам подобається це: