Персональний сайт Максима Холявіна

Білий шум

Обкладинка: unsplash-logoAaron Burden Сніг – мова невидимого, він звертається повз дзеркало до того, хто в ньому відображений, змушуючи зображення танцювати, пускаючи по шкірі брижі, він огортає тебе і оголює, знімаючи все, що могло б врятувати, залишаючи білий колір, безкінечності білий шум…

Instaвірш Pack #19 – Тендітність

В кімнаті постріл, отвір у склі, протяг сичить, забирає аркуші й сніг із душі – розкидає над містом на парасольки осіннім листям комусь в долоньки, чиєсь обличчя здійметься вгору – побачить порох, холодний порох – летить за вітром, жадає, дивний, зіркам за хмари надіслати привіти… *** МАЯТНИК Цінуй тишу, що на кінчиках трави від замісу…

Читати далі

Кристалічна доба

Кристалічна доба, небо чіпляє верхівки дерев животом, на повіках важніючи сном, в павутиння тебе сповиває променистим веретеном. Блог фотографа Alexey Kljatov

Без назви. Plain story

В долоні долі тікає секундомір у напрямку зворотньому, ти все так само дивишся у скло і бачиш там відтінки сірого. І щастя раптом не прийшло, хоча зробив усе як треба, і дощ у грудні впав із неба, розбивши настрій на друзки…   Один у чорно-білих буднях на хвилях дисфорії хідників, можливо, в гості хтось покличе…

Читати далі

Останнє слово [крізь сон]

Ти пам’ятаєш мить – свинцю відтінки лагідно лягають на повіки, ліхтарі виказують секрети хмарам, клітини слів пливуть і потопають в повітрі повстянім?.. Ти пам’ятаєш мить – на грані засинання під чорним листям і гіллям сумним, під шелестіння й скрегіт від морозного прибою, світ зігрівся під тобою й затремтів..? Ти пам’ятаєш? Гуркіт серця, і дощ зимовий…

Читати далі

1 коментар

Без назви. Передчуття снігу

Глибокий сніг загострить тіні у кімнаті, чорний програвач додасть солідності, компакти старомодною колоною підставлять боки сяйву, я натисну «►», і сенс життя відбудеться магічною протяжністю, прикритими повіками, розсипаною логікою, слів безладним ворохом, відтінками, малюнками на склі, галуззя снами, і одвічними трьома м’якими крапками, що відкривають безкінечність…

Серпень уже тримає в собі Листопад

Листопад замішує у тиглі сутінь – густий холодний шоколад, у непривітнім просторі його прості насущні речі враз злітають у ціні і роблять раптом нас багатшими (неначе лотерея). Вже скоро сніг, вже скоро сон зимовий, фантоми вуличні наповняться блакитним світлом, поки що вони сіренькі та прозорі, губляться в дощу на тлі зажурених небес. На пірсі холодно…

Читати далі

雪の夢

Сніжні сни…   Думки вляглися спати, і завіси впали – поле, як екран, поволі з нього на передній план ступають сни, кіцуне та менади, ліхтарики несуть в руках, із неба вниз торують шлях сніжинок міріади над містами та лісами, синє сяйво поруч з золотим, безнадійно заблукало світло в чорних та блакитних барвах, в темній рамі…

Читати далі

Пролетарське

Пригадав заводську фуфайку, рукавиці, мастилом просочені, за сто років протертий стілець, чашка – швидко вкривається осадом чайним. Лампа стара укуточує затишок, вертаюсь на місце, неначе додому, похмурий, темний день у грудні збрехав про +1 – +5 і простудив би вже, якби не та фуфайка, рукавиці, філіжанка і стілець, і лампа, і полагоджений кран, і співробітники…

Читати далі

%d блогерам подобається це: