Персональний сайт Максима Холявіна

Джомолунгма

Така невимовно прекрасна Смерть з вершини Джомолунгми кличе, й у серці пече тóму, з кого зросте в пустоту – гілля, така в них природа… Лягає тягар добровільно на плечі, жене ураган з потойбіччя свідомості, неначе у товщі породи пожежа пробуджує через сторіччя вулкани, до хмар викидаючи сірі привіти, запеклі бажання палають, і тягнуться змійки пістрявих…

Читати далі

По слідах Заратустри

мудрий присмерк втомлених очей визирає таке, що побачить не всяк… За каменем камінь, за гребенем гребінь з рудої руди постає, а небо таке непривітно бузкове, а вітер так пахне флюїдом грози, однак там, позаду, внизу час від часу розходяться хмари, я бачу, сліди – домальовують риси ландшафту, я бачу, полин проростає крізь пил… По слідах…

Читати далі

%d блогерам подобається це: