Персональний сайт Максима Холявіна

LVX

По той бік твого монологу, між речей, тече дивне світло, його видно між слів, ми – немовби портали, щоб вийти у нього – де ми опинимось? – в дзвонах секунд, що лунають повільно і довго, стікають, як мед через промені сонного сонця, там дзюркоче джерело всіх музик, там в’ються над водою бозони Хіґса, там тобі…

Читати далі

Клубок

Зелені кучері травня ховають у собі вересневі колони, оплески листя вже тримають у собі ноти жовті, смерть єднає пори року в обіймах, сльози майбутніх дощів течуть крізь глотку місяців, стаючи вологою життєдайною в квітні, ми всі вже відбулися, вже сталися всі, ми обертаємося на орбіті долі, але це не має значення, бо до (що навічно)…

Читати далі

[…]

Сталося так, що одна з найважчих речей – розгладити зморшки на своєму чолі, розтиснути кулаки – забирає чи не більше волі, аніж протилежне… …зашкарбулу від крові щелепу тягну щосили, щоби впустити всередину потоп любові, над її водами несеться погляд до найширшого на світі обрію… …я був лук тугий, натягнутий заради цього моменту – гучного і…

Читати далі

Віталізм

Весна робить ін’єкцію блакиті з відновленого кисню, ялозить по губах талим льодом, крізь її поцілунок видно виворіт неба, і виворіт неба на смак прохолодний, б’є у саме серце перспектива, кількість явищ на міліметр зіниці захоплює подих, їх з’єднує любов і голод у цілокупність, це тіло – повільний вибух, ground zero, який стається щовесни… Обкладинка: unsplash-logoRobbin…

Читати далі

Мушля

Серце велике – порожнє і висохле – закликає птахів у собі оселитися, тут стільки повітря солоного – близько до моря, і ягід червоних в кістяних коридорах, щоби прохарчуватися, вистачить, кальцій хай повниться гуками, купол малу тиху радість підсилить, і там, де нічого вже не лишилося, лишайник хоча би розквітне…   Обкладинка: unsplash-logoAaron Burden

Линвоходи

Задираю щосили голову і благоговію перед громадою двох колосальних стін – кількості того, що було, і кількості того, що буде – між ними павутинками крокує, стрибає, повзе, пливе життя, і все під нерухомим сплячим оком Будди, безкінечна процесія в процесі безкінечного повернення безкінечним кільцем, яке, втім, існує більш ніж у доступному осягненню числі вимірів, і…

Читати далі

E.W.

Знову сохне асфальт – життя відносне, на краю себе знову стою, за порогом носять вітри дари – минулорічне листя весні до босих ніг покладають, співають вологий гімн, вітають повернення з мертвих надії, вона протирає сонні зіниці, скидаючи ковдру зими, хитається, гола, в танку незграбному під цвіріньки птахів, сигнали кохання банальні не мають ціни, м’язи, що…

Читати далі

Сейсміка

Земля ковтає червоний сік, відсипає взамін у долоні важке зерно, так проходять золоті жнива восени, так в утробу наше стадо збирає на зиму смерть. На морозі не зважиш на запах від спин, що окреслили коло у просторі без життя, аж поки спека не змусить стріляти в них, щоб угноїти піски пустелі і висадити там гай….

Читати далі

Тягар Мій – Благо…

Любов робить серце важким гирею в грудній клітині тягне донизу, а світ довкола стає скляним, і ти ходиш навшпиньках, намагаючись не розбити. Любов не дає крила, хіба що крила літака АН, щоб злетіти «Мрії» – потрібне потужне зусилля, важкий змах, той, хто любить, швидше метальник ядра, ніж птах, заклинач тяжіння, Атлас із біллю в суглобах,…

Читати далі

Танцююча зірка

Обкладинка:unsplash-logoSimon Schmitt Потрібно носити в собі хаос, щоб бути в змозі народити танцюючу зірку. Ф. Н. Вже тут хаос, чи буде – зірка? На краю урвища безкінечності зависає душа, шаленіючи від пейзажу, краплина солона серед краплин, то дощ, може, з божого ока? – …щоб з’явилась на світлі веселка в потоках… *** ANDROMEDA SKYLINE by ISON

Дієслівні рими

Обкладинка:unsplash-logoYuriy Bogdanov Немає сходів до небес, нема сансари колеса, єдині колеса – то жорна кам’яні лежать в колоссі, поля площина – єдина є, і вітер в полі пролітає, ідеш крізь поле – смолоскип – воно услід тобі палає, допоки озирнешся – знов трава на чорному зростає, тиша все перемагає – в тому Музики основа полягає……

Читати далі

Deus Ex Musica II

Обкладинка: unsplash-logoDmitry Bayer Звук занурює мені руку в живіт крізь сонячне сплетіння, огортає долонею серце і змушує його тремтіти здіймаючи з дна його сяюче диво, коли воно сходить – перехоплює дихання, і співають сни хором в артеріях сонних, звук – робить душу осяжною фізіологічно, вона – мокра й солона – по губах прокотилася з ока……

Читати далі

[…]

Обкладинка: unsplash-logozhang kaiyv Різноманітні ігри в почування себе: з руки вислизає свій хвіст, колесо береже дискомфорт, і щоб вийти за межі – треба просто поглянути йому в центр – там чорна вода підкреслює риси обличчя твого з усіма його віршами зморшок, і брижі виявляють глибину потойбіч…

По той бік шлункового задоволення

Обкладинка: Dan Gold Ситість і задоволення ми звикли собі уявляти такою собі загниваючою утопією а-ля товсті конс’юмери з мультику “Wall-E”. Тому декларуємо, як ми всі “сжились с бурями и тревогами” і знаходимо себе в боротьбі за ідеали надзвичайно примарні, однак годні для того, щоб зрушити п’яті точки з місця і дати душі забуття в екшні. Насправді,…

Читати далі

Говорити про хороше

Обкладинка: Andrea Celesti – Festín de Baltasar (1705) Недосконалість та утилітарність мови видає вже те, наскільки виразні засоби перекошені в бік негативу. Легше розмовляти про погане, описувати погане, для цього в нас є ціла купа мовленнєвих засобів, а от розписувати гарне – важче, тут намір спотикається об лічену кількість слів. Мова – перш за все є…

Читати далі

Сталеві ноти для чутливих нервів

Мабуть, дійсно – кожному поколінню – своя музика, свої пісні. В певний момент виникає певний ейдос, котрий карбує в собі твій час і категорію твого характеру. В двадцять рочків мені здавалося, що пісні мого покоління – від героїв 90-х – 00-х, є підлітковою бравадою, за якою [здебільшого] насправді не стоїть реального досвіду, однак нині мені…

Читати далі

Мелофілія #10 – Душа Океану

Саме по собі імітування природи в музиці мені не дуже до вподоби, адже я прихильник того, щоб передавати, як звучить сама душа, а не формальний пейзаж на сітківці. Втім, імітування при достатній степені уваги та фокусу може бути формою медитації, і тоді виходить, що ти саму свою душу змушуєш проживати імітовані предмет/явище. Тоді імітація стає…

Читати далі

Староноворічні дрібнички

Життя (особливо за сучасної епохи) – це постійне споживання інформації. Ми копирсаємося на всесвітньому звалищі відомостей, обираючи повідомлення до вподоби, і так накочуємо велику таку багатошарову кулю – в кого з чого – іноді з багна, а іноді – з коштовностей. В будь-якому разі, це дуже затишна, комфортна і комформна інформація, навіть якщо вона якісна….

Читати далі

Рецепти апофеозу

Сила, подібна до моря, у якому тонуть усі негаразди… На мою думку, саме цей ідеал переслідував Ніцше, коли говорив про «силу». Як відомо, він фанатів від античних греків, а у греків є такі поняття, як «атараксія» та «автаркія». Краса рівноваги Автаркія (грец. autárkeia — самовдоволення) — незалежність від усіх речей зовнішнього світу або інших людей. Життєвий ідеал…

Читати далі

Троянди з виноградом

Є люди, які будують життя, а є ті, хто його прикрашає. Прикрашає – не значить “розвішує взагалі-то непотрібні рюшики”, а значить “дає життю сенс”. Бо життя без рюшиків – життя в підвалі. Підвал потрібна штука, але жити в підвалі – не айс. Але, як слушно зазначає Дружина, занадто грубо поділити людей виключно на будівельників та…

Читати далі

1 2 3 5
%d блогерам подобається це: