Психологічні одноборства. ч.2 – Бій із тінню

Раніше мені важко було сформулювати, яким же самим чином треба вирішувати психологічні проблеми. Інтерес до цієї теми завжди призводив до довгих бесід і дискусій, в яких будувалися та руйнувалися рецепти щастя. Мені завжди імпонувала позиція володіння собою, своїми емоціями, певна міра суворості та велика сила духу. Але ніколи не хотілося ламати себе чи будь-кого іншого. Так само не хотілося, щоб люди заганяли себе в глухий кут затиснутої душі. Незважаючи на мету. Завжди вважав, що такий жорстокий інструмент вбиває в особі те, що й насолоджується, власне, досягненням тієї чи іншої мети. А біг затиснутим у футляр величезної волі, врешті-решт, приводить до прикрого розчарування. «От начебто, все є, але все не те…»

Читати далі...

Психологічні одноборства.

[caption id="attachment_213" align="alignright" width="119" caption="Кандзі написання Айкідо"][/caption] Невеличкий вступ до теми. Цей екзерсис є ще одним відкриттям для мене принципів, дуже наближених до Айкідо - видатного своїм прагненням до Гармонії одноборства. Хоча в тексті всього лише одна цитата зі слів О'сенсея Уешиби Моріхея, велика частка самого духу такого розуміння конфлікту завдячує саме його прикладу, його досвіду, втіленому як у системі прийомів, так і в літературно-філософському спадку. Проте сам шлях сюди прокладений завдяки філософії Фрідріха Ніцше з її ненастанним рухом уперед, до ще більших і кращих вершин духа і тіла людини. Хоча, на перший погляд, означені досвіди думки або ніяк одне до одного не відносяться, або навіть суперечать одне одному, то це лише на перший погляд. У тонких структурах обидві філософії є виявом аристократичного потягу до розвитку й утвердження нових Гармоній у житті та Всесвіті. Я сподіваюся, що подані невеличкі правила є лише першим кроком з вивчення динаміки суспільних протиріч і їхнього тісного зв'язку із темою сутності Гармонії. [caption id="attachment_214" align="alignleft" width="153" caption="О'сенсей Уешиба Моріхей"][/caption] Досить неприємною проблемою до недавнього часу залишалася необхідність учити, переконувати. Скоріше за все, подібний підхід був продиктований юнацьким максималізмом, примноженим природною схильністю до цього самого максималізму. В цілому справа надбала форми такого собі «занепокоєння» непрогресивністю та застійністю поглядів навколишнього суспільства. Проте, досвід показав, що в будь-якій мірі агресивне просування ідей призводить до ще більшого замикання людини всередині психічного панцира.

Читати далі...