Фантастична відеопоезія

Фантастична відеопоезія

Поезія як метод покликана "розлущувати" загадку життя, зазирати "всередину" явищ і речей, давати змогу хоч трохи осягнути неосяжне. Завжди повторюю і мушу зробити це знову: Музика є матір'ю поезії, і хоча ми звикли ставити слово вище, без музики слово – безнадійно мертве, утилітарне. Мелодія (як естетика в самій вібрації речовини) оживляє дійсність. Наукова фантастика була гімном науково-технічного прогресу. Її спів був присвячений можливостям людини, котрі в ХХ столітті запретендували на безкінечність. У другій половині століття життя внесло корективи, і в симфонії майбутнього…

Читати далі...
Sagrada Familia. Автопсихоаналітичний монолог

Sagrada Familia. Автопсихоаналітичний монолог

Sagrada familia або ж храм Святого сімейства – храм у Барселоні, що вже понад століття будується за проектом легендарного архітектора Антоніо Гауді. Це велична, гаргантюанська споруда, що вражає своєю «біонічною» красою. Вона схожа на велетенський міцелій, що зріс посеред міста (хоча починали будувати її ще тоді, коли місто не доросло до того місця), і вперто, попри всі війни та політичні режими, розвивається, даруючи трансцендентні досвіди своїм відвідувачам. Дуже давно архітектор посадив зерно (чи-то радше спору) свого задуму в землю і душі людей, без…

Читати далі...
Slow, Deep and Hard

Slow, Deep and Hard

Обкладинка: Кольська надглибока свердловина (Wikipedia) Перефразовуючи класика: «Я – інтроверт. Але я і людина». Повільна людина. В мені й у мене все відбувається повільно. Бути повільною людиною в світі, що за останні років 100 лише прискорювався – важко. Доводиться збиватися з біоритму, щоб устигати за іншими. Але гірше те, що все довкола ніби вказує тобі на хибність навіть не способу твого життя, а самого твого єства. Весь час ризикуєш відчути емоцію, що моя давня приятелька описувала, як «повз тебе пропливає яскравий пасажирський…

Читати далі...
Говорити про хороше

Говорити про хороше

Обкладинка: Andrea Celesti – Festín de Baltasar (1705) Недосконалість та утилітарність мови видає вже те, наскільки виразні засоби перекошені в бік негативу. Легше розмовляти про погане, описувати погане, для цього в нас є ціла купа мовленнєвих засобів, а от розписувати гарне – важче, тут намір спотикається об лічену кількість слів. Мова – перш за все є засобом виживання, тому логічно, що стільки уваги приділяється шкідливим та небезпечним речам та явищам. Однак нездатність зосереджуватися на гарному підриває сам сенс виживання. Це вже класичне питання…

Читати далі...
Рецепти апофеозу

Рецепти апофеозу

Сила, подібна до моря, у якому тонуть усі негаразди… На мою думку, саме цей ідеал переслідував Ніцше, коли говорив про «силу». Як відомо, він фанатів від античних греків, а у греків є такі поняття, як «атараксія» та «автаркія». Краса рівноваги Автаркія (грец. autárkeia — самовдоволення) — незалежність від усіх речей зовнішнього світу або інших людей. Життєвий ідеал кініків і стоїків. Хрисипп: «Автаркія є стан, який задовольняється необхідним і який здатен приводити життя до належного». Автаркія досягається через роботу над собою. Віддаючись у достатній мірі…

Читати далі...
Раби і прораби

Раби і прораби

Насправді це дуже оптимістичний текст =) Щоб ніхто не образився на подальший текст – не сприймайте, будь ласка, нічого з написаного тут персонально. Сприймайте це, немов зріз із спостереження за чашкою петрі з людським соціумом по типу наукового, тільки філософського. На основі цього анамнезу треба виключно робити висновки, в жодному разі не вважати, що автору корона тисне і що треба його за це поялозити пикою по багнюці. Ні, автор сам дуже далекий від довершеності. Йому, як стане зрозуміло, теж треба лікуватися… Отож,…

Читати далі...
Рівнини свавілля

Рівнини свавілля

Поки малий, світ дорослих здається автоматичним. Там усе раціонально і здійснюється немов саме собою: економіка, суди, право, правила дорожнього руху, працевлаштування, робота підприємств тощо. Не знаю, чи це всюди так, а чи тільки в тих, хто зачепив дитинством догнивання радянської системи, де в бік подібного автоматизму й рухалися. Але за собою тільки зараз, на зорі своїх тридцяти, почав відчувати, що далеко не все в житті відбувається «за вмовчанням». Диво творчості полягає в тому, як людина спроможна, немов із порожнечі, діставати щось, з…

Читати далі...
Видихати…

Видихати…

Перемагає той, хто краще дихає. (с) Е. Юнґер Через мою лису голову і позірну буцімто пасивність мене часто приписують до буддистів. Та й сам за останні роки часто звертався до категорій цієї чи-то релігії, чи-то філософії. Проте насправді до просвітлення мені, як до Африки рачки. Вже занадто часто я злюся, веду ментальні баталії в голові, а подекуди відчуваю невиправдану неприязнь до ближніх своїх. Час від часу ця багнюка проливається назовні у вигляді таких собі істерик… Бажав би я загорнутися в непроникний спокій,…

Читати далі...
Нова Вавилонська вежа. De profundis

Нова Вавилонська вежа. De profundis

«Брюхо є причиною, з якої людині не так вже й легко вважати себе Богом» Ф. Ніцше Однією з основних цілей соціальної культури є збудити в людині інтерес до життя. Коли є інтерес – є творчість і розвиток. Поки люди вбачають життя через призму виключно матеріальних та фізичних переживань, прив’язані до слабини свого тіла – воно буде для них тягарем, котрий вони примушені тягти виключно через острах смерті. З таких позицій людина почувається чужою світу та суспільству, розглядає їх як ворожі об’єкти, котрі…

Читати далі...
Баляда про творчий дух

Баляда про творчий дух

Ми чинимо погано, бо живемо погано, і живемо погано, бо чинимо погано. Таке замкнене коло виходить. І розірвати його може тільки вольове творче зусилля. Повинен бути присутній «творчий дух». Цей геній притаманний людям, адже творчі люди, лідери народжуються всюди й повсякчасно. Не завжди вони спрямовують свої сили в правильне русло, часто помиляються, але, еволюціонуючи, згодом наближаються до гармонії. «Сконструювати» творчий дух на порожньому місці навряд чи можливо. Можна тільки захопити інших своїм прикладом, силою своїх почуттів. Музиканти та митці створюють красу, і…

Читати далі...
Вічно втрачений рай

Вічно втрачений рай

Мені здається, що наявність явищ, як-от "інтерес" чи "амбіції" унеможливлюють вирішення суспільних проблем і виконання політичних завдань виключно технологічним шляхом. Для цього суспільству потрібно було б стати цілковито логічним, а отже - механічним. Інтереси й амбіції існують у вимірі відчуттів, а отже й засоби менеджменту для них повинні бути відповідними. В усі часи менеджментом почуттів займалися релігія, філософія та естетика. І варто не забути, що філософія була річчю дуже практичною. Вона стосувалася і краси, і здоров’я, і суспільно-політичної системи, і, звісно ж,…

Читати далі...
Одноборства. 2 – Гра на рівних

Одноборства. 2 – Гра на рівних

Правила гри виникають серед рівних. Поки присутня нерівність (не важливо, який клас чи яка соціальна група опиниться при цьому у виграші), егоїстична природа людини підохочуватиме її залізти ближньому на голову і звісити ніжки. Звісно, це супроводжуватиметься насильством. І краси в такому поводженні не буде, тільки розбещення одного і страждання іншого. Зрештою обидва впадуть у яму. Але, крім егоїзму, людина ще має прагнення грати. Оскільки гра має за мету відчуття певної довершеності, ставляться обмеження на використання сили або хитрощів. Амбіції вкорочуються заради вищої…

Читати далі...
Одноборства. 1 – Культура нападу.

Одноборства. 1 – Культура нападу.

Роздуми мурахи-фуражира Про одноборства часто співають мантру «це тільки для самозахисту». Благородно, але, як на мене, не відповідає дійсності. Всі одноборства, де практикується атака, можна використати для нападу, і гарантувати, що передані знання не зашкодять іншим, неможливо. Мантра про «самозахист» повторюється, аби переконати себе в чистоті та законності намірів, і це тільки шкодить справі. Бо агресію з людської природи не витравиш. Агресивність – це не тільки слід упливу середовища на індивіда, інтерес до агресії проявляють навіть діти, просто потяг цей нівелюється через…

Читати далі...
Школа співжиття.  Як ОСББ можуть допомогти країні?

Школа співжиття. Як ОСББ можуть допомогти країні?

Яким чином ОСББ може допомогти країні? Справа в тому, що йдеться не просто про ОСББ. Йдеться, перш за все, про вміння уживатися одне з одним і «не штовхатися». Наскільки взагалі можливо «не штовхатися» - питання спірне, однак без прагнення розлінувати поле соціальної гри і підтримувати на ньому порядок – неможлива успішна гра для жодного з учасників. Уся суть виграшу на полі свавілля полягатиме у довшому чи коротшому терміні сидіння одного на голові в іншого, аж поки його скине в багнюку спритніший і…

Читати далі...
Фантазії про менеджмент агресії майбутнього

Фантазії про менеджмент агресії майбутнього

“In the moment when I truly understand my enemy, understand him well enough to defeat him, then in that very moment I also love him. I think it’s impossible to really understand somebody, what they want, what they believe, and not love them the way they love themselves. And then, in that very moment when I love them.... I destroy them.” ― Orson Scott Card, Ender's Game Взагалі-то, більш суголосно традиції було б святкувати День ЗСУ на Покрова, але якщо вже сьогодні…

Читати далі...

Тверезий погляд (баляда про вільні уми)

[caption id="" align="alignleft" width="322"] О. Роден - Мислитель[/caption] Ні, цей текст буде не про алкоголь, і навіть не про здоров’я. На жаль чи на щастя. Справа буде про те, як ми використовуємо свій розум. Зазвичай упорядкованість дій, контроль над подіями життя називають «раціональність». Тобто, чим менше ми дозволяємо голим емоціям та забаганкам вести нас, тим яснішим виходить перебування людиною на землі. Ми успішно уникаємо скрутних ситуацій та досягаємо успіхів. Люди різні. Хтось більш схильний вірити інтелекту, хтось – емоційному боку. Для так само різних ситуацій кожний із обох методів буде по-своєму адекватним, у тій чи іншій мірі. От саме вміння правильно визначати, коли чому давати краще хід, називається «тверезість».   Люди фіксують досвід через одну просту причину – вони прагнуть домінувати. Здавалося б, який зв’язок між філософією і жагою влади? Прямий. Людина віднаходить для себе якусь істину, і вона завжди потім прагне спроектувати її на інших у формі вчення. Таким чином можна поширити навколо себе прийнятний і приємний тобі спосіб поведінки. Коли речі відбуватимуться саме так, як зручно тобі. Мабуть, у залежності від темпераменту або ж соціотипу кожної окремої людини, на основі її досвіду виникне філософія або релігія. Раціональніше або навпаки – вчення. Потім його можна проповідувати – читай нав’язувати навколишнім. Нема різниці, як це відбувається, чи за допомогою раціональних аргументів, а чи шляхом залякування ірраціонального боку слухачів, слово про істину піде гуляти світом. На кожне знайдеться по віруючому.  

Читати далі...

Психологічні одноборства. ч.3 – Глибше за ідеологію

Я вважаю, в людині є речі, глибші за погляди, віросповідання та інші ідейні речі. Є більш універсальна сутність, якості та властивості котрої крізь часи, релігії та політичні устрої оцінюються більш-менш однаково. Вона пролягає десь між підсвідомістю та свідомістю, мабуть, саме там знаходиться інформація, відповідальна за соціонічний тип. Можливо, там знаходиться також і ядро нашої особистості, те, що робить нас унікальними людьми. Так от, варто прагнути до тих глибин, аби віднайти гармонію стосунків. Люди часто чіпляються за погляди, поверхневі розбіжності, які аж ніяк не відбиваються на глибинних співвідношеннях психічних форм. Яблуко роздору часто полягає в не таких уже й значних речах. На фоні великого резонансу такі дрібниці повинні були б загубитися, але хворобливе самолюбство (знову ж таки, поверхневе) не дає не звернути увагу на них. Велика мудрість і сила полягає в тому, аби перемогти бурхливі емоції на поверхні, щоб дістатися глибинних течій, вивести конфлікт з рівня поглядів на рівень вартостей, прагнень. Звичайно, поверхня, зовнішність – це перше, що трапляє нам у вічі, але далеко не завжди зовнішність правильно й точно показує нутро, та й треба мати неабияке вміння, щоби правильно розпізнати, що в людині на думці. Як часто кажуть: «А спочатку він/вона мені так не сподобався/лась…»

Читати далі...

Філософські імпровізації. Частина 3

Треба було назвати текст "філософські імпровізації на основі маскульту". Насправді, дуже багато асоціацій спливають саме з кіно та телебачення, хоча я не можу назвати себе надто обізнаним з ефіром. Проте типажі досить яскраві, тому чом би й не скористатися ними для наочності? Третя частина цієї експериментальної додекафонії буде поки що завершальною. Думки з теми виписані максимально, тепер треба робити перерву, доки не повернеться натхнення. Не факт, що знову з'явиться щось подібне до наведених текстів. В будь-якому разі, це був цікавий і приємний експеримент зі збирання до кластерної купи великої кількості думок. Тож наостанок зустрічайте тему героя.

Читати далі...

Філософські імпровізації. Частина 2

Друга частина не змусила на себе довго чекати. Хоча я продовжив свободний вираз думок, тема вже почала диктувати власні рамки, текст став трохи більш зв'язним, цілісним. Легше стало проглядати стрижневі думки. І що хотів би зазначити, так це велике захоплення і задоволення від написання, яких не відчував уже досить давно. Сподіваюся, це позитивно позначилося на якості матеріалу.

Читати далі...

Філософські імпровізації. Частина 1

Вперше за доволі довгий час створення тексту перетворилося на потік свідомості. Можна сказати "я створив кентавра", хоча на масштаби ніцшевського "кентавра" посягати мені ранувато. =) А почалося все з розрізнених думок після перегляду документального фільму каналу "НТН" про "російське карате" і гучного свого часу блокбастеру в двох частинах "Kill Bill" від пана Тарантіно. Останнього джентльмена я, насправді, не дуже високо ціную, проте фільм змусив задуматися. Нестак сам по собі, а як збірна солянка різноманітних алюзій та естетичних втілень однієї теми - теми вбивства і влади вбивці. Розрізнені думки поєднувалися між собою за якимсь не дуже зрозумілим інтелектуально, але добре відчутним емоційно, принципом, хотілося перетворити їх на текст. Одразу не вийшло. Накидав був план, але думки вперто не хотіли тому плану коритися. Зрештою, дозволив тексту вести думку без застосування свідомості, що перетворилося на її потік. Не можу сказати, що це мені не сподобалося. Написання публіцистичного тексту перетворилося на імпровізацію, вивільнення наболілого філософського роздуму. Так і вийшов наведений нижче текст. Можливо, Вам сподобається, а можливо, Ви закидаєте мене банановими шкурками за таке горе-експериментаторство, в будь-якому разі хочеться цим досвідом поділитися. Тут Ви обов'язково знайдете алюзії теми воїнів світла, розроблену Пауло Коельйо, відсилання до Ніцше, прямі аналогії з Гессе і багато персонального екзистенціалізму. Як показали думки після завершення останнього шматка - все тільки починається, бо тема гри, гравця, аристократа потребує подальшого розкриття за допомогою художніх образів та прикладів з життя. Тому я гордо називаю поданий текст першою частиною мого вербального концерту з елементами додекафонії. =) Приємного читання.

Читати далі...