У пошуках універсальності. ч.2

Друга частина опусу. Приємного читання. =) Романтизм йшов синхронно з індустріалізацією суспільства. [caption id="attachment_358" align="alignleft" width="300" caption="В загальному плані мету індустріалізації можна романтизувати, як це зробили з часом комуністи, але на місці реальність свідчить про протилежне, а отже – нівелює ефект романтичного міфу."][/caption] Разом з нею йшло подрібнення та знецінення людини серед людей. На початку ефект від процесу був непомітний, аж поки ХХ ст. не загриміло Світовими війнами та революціями. Тобто – поки не відбувся горезвісний «бунт мас». Але високий порив Романтизму швидко з’їла брудна й несправедлива реальність. Інженерна думка хоча й дозволяла людям нібито жити краще, але втілення її не відрізнялося особливим комфортом. Й досі на заводах люди на верстатах працюють або не дуже зручно, або зовсім незручно, не кажучи вже про обслуговуючий персонал, котрому часто доводиться «пірнати в мастило», і постійно – «пірнати в пил». В загальному плані мету індустріалізації можна романтизувати, як це зробили з часом комуністи, але на місці реальність свідчить про протилежне, а отже – нівелює ефект романтичного міфу.

Читати далі...

У пошуках універсальності. ч.1

Ще один великий опус. Для зручності читання розділяю навпіл. Пост не є замінником обіцяної розповіді про органний концерт. =Р Іноді мій мозок нагадує мені такий собі смітник, а я на тому смітнику сиджу й ліплю з уламків думок усіляке різне. Один вельми цікавий досвід народив усередині велику зацікавленість органною музикою. Звичайно, першим ім’ям органної музики є Бах, Іоганн Себастьян. У безодні мережі вирив ріп вінілу, де його речі грає Альберт Швайцер, видатний німецький музикант, філософ і гуманіст. Наступним кроком був Органний зал у Харкові. Ланцюжок змісту продовжився фільмом Андрія Тарковського «Ностальгія» та книжкою про Мікеланджело. Перераховані речі об’єднує одна штука – тема духовного змісту мистецтва.

Читати далі...

Психологічні одноборства. ч.3 – Глибше за ідеологію

Я вважаю, в людині є речі, глибші за погляди, віросповідання та інші ідейні речі. Є більш універсальна сутність, якості та властивості котрої крізь часи, релігії та політичні устрої оцінюються більш-менш однаково. Вона пролягає десь між підсвідомістю та свідомістю, мабуть, саме там знаходиться інформація, відповідальна за соціонічний тип. Можливо, там знаходиться також і ядро нашої особистості, те, що робить нас унікальними людьми. Так от, варто прагнути до тих глибин, аби віднайти гармонію стосунків. Люди часто чіпляються за погляди, поверхневі розбіжності, які аж ніяк не відбиваються на глибинних співвідношеннях психічних форм. Яблуко роздору часто полягає в не таких уже й значних речах. На фоні великого резонансу такі дрібниці повинні були б загубитися, але хворобливе самолюбство (знову ж таки, поверхневе) не дає не звернути увагу на них. Велика мудрість і сила полягає в тому, аби перемогти бурхливі емоції на поверхні, щоб дістатися глибинних течій, вивести конфлікт з рівня поглядів на рівень вартостей, прагнень. Звичайно, поверхня, зовнішність – це перше, що трапляє нам у вічі, але далеко не завжди зовнішність правильно й точно показує нутро, та й треба мати неабияке вміння, щоби правильно розпізнати, що в людині на думці. Як часто кажуть: «А спочатку він/вона мені так не сподобався/лась…»

Читати далі...

Філософські імпровізації. Частина 3

Треба було назвати текст "філософські імпровізації на основі маскульту". Насправді, дуже багато асоціацій спливають саме з кіно та телебачення, хоча я не можу назвати себе надто обізнаним з ефіром. Проте типажі досить яскраві, тому чом би й не скористатися ними для наочності? Третя частина цієї експериментальної додекафонії буде поки що завершальною. Думки з теми виписані максимально, тепер треба робити перерву, доки не повернеться натхнення. Не факт, що знову з'явиться щось подібне до наведених текстів. В будь-якому разі, це був цікавий і приємний експеримент зі збирання до кластерної купи великої кількості думок. Тож наостанок зустрічайте тему героя.

Читати далі...

Філософські імпровізації. Частина 2

Друга частина не змусила на себе довго чекати. Хоча я продовжив свободний вираз думок, тема вже почала диктувати власні рамки, текст став трохи більш зв'язним, цілісним. Легше стало проглядати стрижневі думки. І що хотів би зазначити, так це велике захоплення і задоволення від написання, яких не відчував уже досить давно. Сподіваюся, це позитивно позначилося на якості матеріалу.

Читати далі...

Філософські імпровізації. Частина 1

Вперше за доволі довгий час створення тексту перетворилося на потік свідомості. Можна сказати "я створив кентавра", хоча на масштаби ніцшевського "кентавра" посягати мені ранувато. =) А почалося все з розрізнених думок після перегляду документального фільму каналу "НТН" про "російське карате" і гучного свого часу блокбастеру в двох частинах "Kill Bill" від пана Тарантіно. Останнього джентльмена я, насправді, не дуже високо ціную, проте фільм змусив задуматися. Нестак сам по собі, а як збірна солянка різноманітних алюзій та естетичних втілень однієї теми - теми вбивства і влади вбивці. Розрізнені думки поєднувалися між собою за якимсь не дуже зрозумілим інтелектуально, але добре відчутним емоційно, принципом, хотілося перетворити їх на текст. Одразу не вийшло. Накидав був план, але думки вперто не хотіли тому плану коритися. Зрештою, дозволив тексту вести думку без застосування свідомості, що перетворилося на її потік. Не можу сказати, що це мені не сподобалося. Написання публіцистичного тексту перетворилося на імпровізацію, вивільнення наболілого філософського роздуму. Так і вийшов наведений нижче текст. Можливо, Вам сподобається, а можливо, Ви закидаєте мене банановими шкурками за таке горе-експериментаторство, в будь-якому разі хочеться цим досвідом поділитися. Тут Ви обов'язково знайдете алюзії теми воїнів світла, розроблену Пауло Коельйо, відсилання до Ніцше, прямі аналогії з Гессе і багато персонального екзистенціалізму. Як показали думки після завершення останнього шматка - все тільки починається, бо тема гри, гравця, аристократа потребує подальшого розкриття за допомогою художніх образів та прикладів з життя. Тому я гордо називаю поданий текст першою частиною мого вербального концерту з елементами додекафонії. =) Приємного читання.

Читати далі...

Розумник, засмажений в пиві

Мало бути розумним. Розум не гарантує нам «високих моральних якостей». А що це, власне, таке? Людина велика зовсім не можливістю сполучати речі, підбирати відповідності. Людина велика своїм творчим потенціалом. Йдеться не тільки про художнє мистецтво – будь-яка діяльність може бути творчістю, навіть праця прибиральника. Важливо тільки, щоби був резонанс між душею та тим, що роблять руки. Зазвичай, коли цього нема, - людина не дуже щаслива. Аналіз, синтез, дедукція, індукція – все це суть лише інструменти. Самі по собі вони не мають сили, тільки в руках майстра вони набирають чарівності. А майстер – це творчість, енергетичний імпульс, що відшукує собі русло в житті.

Читати далі...

KULTURKAMPF: Інструкція із самоексплуатації

[caption id="attachment_277" align="alignright" width="147" caption="Генріх Фрідріх Фюгер. "Прометей несе вогонь людям" (1817 р.)"][/caption] Наступним питанням постає: «А як же добитися змін? Що треба зробити, аби життя стало кращим?» Питання з одного боку – складне, з іншого – просте. Не існує одного рецепта на всіх – це правда. Проте ми можемо ділитися досвідом, й десь там, посеред усіх слів, знайдеться імпульс для змін.

Читати далі...

Тілософія

Або «В здоровому тілі – здоровий дух» Біцепси-тріцепси-дельти-трапеції Незважаючи на сучасне прагнення окремих прогресивних кіл до здоров’я, відношення їх до тіла залишається досить поверхневим. Не вистачає певної міри філософії. Нині взагалі не вистачає філософії у відношенні до життя, а до тіла й поготів, оскільки воно сприймається як даність. І це при всіх досягненнях медицини, гігієни та фізкультури!

Читати далі...

На своєму місці…

Чим довше живеш, тим глибше осягаєш значення патріотизму і любові до землі для людини. Можливо, це прозвучить банально, але «без Батьківщини немає Людини». Розберемося в цій фразі. Питання патріотизму по суті є питанням місця. Людський організм не є автономним відносно останнього світу, він тісно пов’язаний із Природою: ландшафтом, атмосферою, сонячним промінням. У нерозривній єдності з цим відбувається розбудова етнічних культур. Етнічна культура – це простір первісного визначення людини відносно світу та інших людей. Тобто культура є першим кроком від людини як біологічного виду до людини як індивідуума, твоєї неповторної особистості. Таким чином будується нехитрий ланцюжок: людство – етнос/нація – особистість.

Читати далі...

Психологічні одноборства. ч.2 – Бій із тінню

Раніше мені важко було сформулювати, яким же самим чином треба вирішувати психологічні проблеми. Інтерес до цієї теми завжди призводив до довгих бесід і дискусій, в яких будувалися та руйнувалися рецепти щастя. Мені завжди імпонувала позиція володіння собою, своїми емоціями, певна міра суворості та велика сила духу. Але ніколи не хотілося ламати себе чи будь-кого іншого. Так само не хотілося, щоб люди заганяли себе в глухий кут затиснутої душі. Незважаючи на мету. Завжди вважав, що такий жорстокий інструмент вбиває в особі те, що й насолоджується, власне, досягненням тієї чи іншої мети. А біг затиснутим у футляр величезної волі, врешті-решт, приводить до прикрого розчарування. «От начебто, все є, але все не те…»

Читати далі...

Психологічні одноборства.

[caption id="attachment_213" align="alignright" width="119" caption="Кандзі написання Айкідо"][/caption] Невеличкий вступ до теми. Цей екзерсис є ще одним відкриттям для мене принципів, дуже наближених до Айкідо - видатного своїм прагненням до Гармонії одноборства. Хоча в тексті всього лише одна цитата зі слів О'сенсея Уешиби Моріхея, велика частка самого духу такого розуміння конфлікту завдячує саме його прикладу, його досвіду, втіленому як у системі прийомів, так і в літературно-філософському спадку. Проте сам шлях сюди прокладений завдяки філософії Фрідріха Ніцше з її ненастанним рухом уперед, до ще більших і кращих вершин духа і тіла людини. Хоча, на перший погляд, означені досвіди думки або ніяк одне до одного не відносяться, або навіть суперечать одне одному, то це лише на перший погляд. У тонких структурах обидві філософії є виявом аристократичного потягу до розвитку й утвердження нових Гармоній у житті та Всесвіті. Я сподіваюся, що подані невеличкі правила є лише першим кроком з вивчення динаміки суспільних протиріч і їхнього тісного зв'язку із темою сутності Гармонії. [caption id="attachment_214" align="alignleft" width="153" caption="О'сенсей Уешиба Моріхей"][/caption] Досить неприємною проблемою до недавнього часу залишалася необхідність учити, переконувати. Скоріше за все, подібний підхід був продиктований юнацьким максималізмом, примноженим природною схильністю до цього самого максималізму. В цілому справа надбала форми такого собі «занепокоєння» непрогресивністю та застійністю поглядів навколишнього суспільства. Проте, досвід показав, що в будь-якій мірі агресивне просування ідей призводить до ще більшого замикання людини всередині психічного панцира.

Читати далі...

Право на себе (спроба екзистенціного аналізу)

Під час однієї філософської дискусії я задумався про таку річ, як славнозвісна «внутрішня свобода», оспівана ще паном Пушкіним. Зараз це неоднозначне явище подається як «екзистенція», тобто квінтесенція життя людини. Психологи, так само, як і митці, виділяють поняття «внутрішній світ». Яка його сутність – питання складне і цікаве, проте мова піде не про це.

Читати далі...

Знання = Буття

Дурість – це не завжди властивість характеру і навіть не відсутність знань. Це відсутність мотивації до пізнання. Що, власне, є мотивація? Це усвідомлення позитивної перспективи від якогось роду діяльності. Отже, ті, кого ми сьогодні називаємо «масою» або навіть «біомасою» - вчасно не отримали розуміння перспективи розвитку мислення, аналітичних та естетичних здібностей. Найкращою перспективою для них залишилося найпростіше – нехитра музика, натовп, алкоголь та інші наркотики. Ну, ще в декого, особливо наділеного психосексуальною енергією, віддушиною є агресивна поведінка. Що є знання? Це, по суті, відчуття світу та свого буття в ньому. Чим більше ми знаємо, тим краще регулюємо власну діяльність, тим краще можемо переживати емоції та оптимізувати їх. Так, знання інколи бувають даремними, це відбувається тоді, коли вони не відповідають індивідуальному спрямуванню особистості, коли не входять з ним у резонанс. Але, тим не менш, знання, особливо знання образно-емоційні, дозволяють «бути більше», так би мовити, зануритися в життя. Знання фактично «збільшує кількість особистості». Чим більше людина вбирає в себе світу, тим більший відсоток її самовідчуття.

Читати далі...

Казус Гармонії

І. Цілісне сприйняття [caption id="attachment_141" align="alignright" width="300" caption="Нікола Пуссен (1594 - 1665) - "Царство Флори" (біля 1632 р.)"]Нікола Пуссен (1594 - 1665) - "Царство Флори" (біля 1632 р.)[/caption] Що таке гармонія? У перекладі з давньогрецької, це «лад, порядок, стрункість». Гармонія – поняття багаторівневе, що визначає стан системи взаємовідносин декількох аспектів дійсності. Такі системи мають назву «гармонійних». Це означає, що оптимальний стан цієї системи полягає в гармонійності, тобто у врівноваженості компонентів. Такі системи можна спроектувати на будь-що в житті. Це можуть бути суперечливі прагнення людини, філософські системи творення та руйнації, кількісна рівновага між видами в межах біогеоценозу та ін. З цього можна зробити висновок, що гармонія – це рівновага між тим, що суперечить одне одному. Суперечить – не значить, що воно обов’язково є протилежним за значенням, є «мінусом до плюса», просто кількість одного зворотно або прямо пропорційна кількості іншого, і зміни такого системного «гомеостазу» призводять до дисгармонії системи. Яскравий приклад – речовинний баланс у живому організмі. Різноманітні мікроелементи і вітаміни не суперечать одне одному, але перебільшення кількості одного призводить до хворобливих реакцій.

Читати далі...

Deus Ex Musica

Екстремум музичної симетрії руйнує. Музика просякнута прагненням до хаосу, організація звукової енергії в ритмічну та мелодійну геометрії врешті-решт веде до резонансу, який спричиняє «смерть від оргазму». Під час цього резонансу приходить бажання рухатися, прискорюватися, відтворити сильними рухами звук, змушуючи форми реальності зламатися – відкритися назустріч одна одній. Це відбувається в незалежності від темпу музики, все полягає в характері. Навряд чи таку екстатику можна ототожнити з хореографією, бо в останній ще надто багато пластики, вона є свого роду замінником руйнівного екстатичного танка, його символом, евфемізмом. Хореографія не переходить межу, навпаки, її пластика стримує від цього, дозволяючи гратися на краю безодні, але не заглядаючи в неї. Музика починає рух, і якщо не буде стримуючого фактору, що народжує хореографію, вступить у дію той самий екстатичний резонанс. Це схоже на маленький вибух реальності в межах твоєї психіки, що здатен поширитися на навколишнє середовище через тіло. Через канал музичної симетрії енергія підсвідомості (або ж – надсвідомості) знаходить максимально прямий вихід у матеріальний всесвіт, максимально можливу реалізацію, яка лежить поза формою – в тому способі існування, який ми називаємо хаосом.

Читати далі...

Антиматеріалізм

спроба вивести мету сучасного інтелектуального руху Матеріалізм нівелює будь-які блага, що не стосуються грошей або товарів. Матеріалізм довго і вперто вбивав у голови те, що тільки товарно-виробничі взаємовідносини правлять бал життя. Мистецтво – це розвага, в кращому випадку – засіб отримання якоїсь необхідної від споживача реакції. На тому базується масова культура. Це культура заради бабла, а бабло, в свою чергу, - заради бабла.

Читати далі...

Приватне ніцшезнавство

Fridrich NietzscheЯкщо мене спитати про мою любов до філософії Ніцше, то я радше промовчу. Певно, це буде дуже суб’єктивним, а де в чому ще й релігійним, але я віддаю перевагу відчуттю та практичному застосуванню позицій цієї філософії в двох формах. Перша – це філософія як-вона-є, друга – це власна інтерпретація її. Коли я зустрічаю в мережі сліди так званих „ніцшеанців”, я розумію, що:

Читати далі...

Будівництво демосу

У світлі сучасних психологічних досліджень вже ні для кого не є секретом, що запорука успіху справи полягає у вмотивованості її виконавця або виконавців. Але, як не дивно, чомусь про це постійно забувають. Хоча, якщо згадати, наскільки часто люди забувають „прописні істини”, то цей факт вже не ввижатиметься таким дивним. Отже, для того, щоб побудувати формулу успіху сучасної розбудови як індивідуального, так і суспільного життя, треба згадати засади мотивації та особливості її існування.

Читати далі...