Нова Вавілонська вежа. День комунальника

Нова Вавілонська вежа. День комунальника

Доля вперто вертає мене до соціальної журналістики. Чому? Свідомо мені весь час кортить займатися зі сферою культури, але обставини невблаганно штовхають до соціальщини. Більше за те, вливатися в контекст сучасного культурного процесу важко, він незмінно лишається для мене закритими дверима, за які я можу зазирнути лише в замкову щілину. Натомість марудний шлях соціальної інженерії весь час опиняється під ногами. Сьогодні я сам поставив собі питання про сенс своєї роботи, і сам же на нього відповів. (Вкотре вже...) Соціальна інженерія, соціальна журналістика –…

Читати далі...
Потойбіч усього

Потойбіч усього

Є таке кльове поняття, як «вимір». Дуже абстрактна штука, так просто й не поясниш. Фактично, «вимір» – це базова характеристика існування. Є три виміри простору, вимір просторового руху – час, всякі інші виміри, про які розповідають фізики, змушуючи інтелект до конторцій, аби осягнути висоту польоту квантової думки. І от коли явище існує чи-то поза межами знайомих нам вимірів, чи-то тільки виходить за їх рамки, то нами воно сприймається як диво. Наприклад, радіохвилям майже байдуже до твердих поверхонь, а гамма-радіації й поготів, частки…

Читати далі...
Живіт царя еволюції

Живіт царя еволюції

Ми самовільно коронували себе у вінець еволюції, але насправді найвищим видом на Землі є – дерева і рослини загалом. Це самодостатні істоти, які повністю самі себе забезпечують, живуть дуже довго, позбавлені особової обмеженості, існуючи поза «я». Всі тваринні форми вже більше є обслугою цим зеленим монархам, а дехто їм просто шкодить. Коли людина раптом подумала «все для мене», оголосила себе єдиним носієм душі, наданої богом, то стала на шлях порушення рівноваги. Ми можемо припускати, що це, взагалі-то, правильно, адже тиск життя вимагає…

Читати далі...
Видихати…

Видихати…

Перемагає той, хто краще дихає. (с) Е. Юнґер Через мою лису голову і позірну буцімто пасивність мене часто приписують до буддистів. Та й сам за останні роки часто звертався до категорій цієї чи-то релігії, чи-то філософії. Проте насправді до просвітлення мені, як до Африки рачки. Вже занадто часто я злюся, веду ментальні баталії в голові, а подекуди відчуваю невиправдану неприязнь до ближніх своїх. Час від часу ця багнюка проливається назовні у вигляді таких собі істерик… Бажав би я загорнутися в непроникний спокій,…

Читати далі...
Комунальна естетика

Комунальна естетика

Тема справ комунальних здається річчю приземленою і нудною, від неї так і відгонить затхлістю казених приміщень і змарудженими мармизами непривітних службовців. Затяганий транспарантний пафос фальшивої догідливості, солодкаві й піднесені заяви про успіхи в підневільних ЗМІ скоро почнуть викликати нервовий тик. Організація та підтримка міського життя досі сприймається річчю вельми нетворчою, позбавленою будь-якої захопливості, та вже тим більш – естетики. Але й де там було розвинутися творчості, як не було в СРСР нічого повноцінно свого, на рівні самої ментальності, запрограмованої ідеологією колективізму, а…

Читати далі...
Team building зі світом

Team building зі світом

Люди граються в ритуали, щоб узяти участь у світових процесах. Спочатку їм здається, що пришестя нового року або весни не відбудеться без них. Згодом стає зрозуміло, що світ чудово обходиться без людської участі. Та чи позбавляє цей факт значення людську гру? Так, вона стає чимось необ’єктивним, потрібним виключно самій людині. Та хіба цього замало? Адже потреба реальна! Людина, може, й не є необхідним елементом у світовому механізмі (а що тоді є необхідним і, головне, навіщо – якщо ми не знаємо сенсу світу?),…

Читати далі...
Любов як база інституцій

Любов як база інституцій

Love is what makes you smile when you’re tired. Whoever said that... Самої лише матеріальної мотивації замало. Коли хочеться тільки статків, людина не тримається за місце, легко зривається туди, де вигідніше. Навіть якщо вона чудовий спеціаліст, і осяде вже «з другої спроби» в затишному куточку, міграція призводить до інфляції числа користувачів у одній ресурсній системі, тоді як інша занепадатиме, повертаючись до природної рівноваги. Магнетизм великих міст і цивілізованих країн – річ природня. Життя одне, тож не всі хочуть витрачати його на угноювання…

Читати далі...
На майдані біля хати еволюція іде

На майдані біля хати еволюція іде

Оскільки всі згадують річницю Майдану, хотілося би підняти старий (і трошки актуалізований) пост про революцію буднів, чиє полум'я треба підтримувати щоденно, аби не зупинився поступ, аби не зупинився розвиток, і врешті наше суспільство і людство в цілому перетворилося на дещо значно гарніше, ніж є сьогодні... Будуємо нові відносини в старому житловому просторі «Теорія розбитих вікон» Вілсона і Келлінга засвідчує факт: цінності слабнуть у соціумі. Елінор Остром засвідчила, що збільшення групи набувачів благ від спільного ресурсу призводить до зростання вірогідності «опортуністичної поведінки», тобто…

Читати далі...
Keep it REAL!

Keep it REAL!

Політика уводить нас від дійсності в дзеркальний лабіринт зі слів, прізвищ, амбіцій, понтів, інтриг та всяких інших брудних ігор. Сучасна політика не має нічого спільного з практикою, і тому кожний, хто занурюється в політику – занурюється в пустослів’я. Грандіозні політичні тексти, викриття, обвинувачення – не роблять наше життя легшим, не вдосконалюють нашої поведінки. Вони тільки відволікають нас від розвитку, примушують думати і відчувати так, як це зрозуміло маніпуляторам, бажаючим виграти за наш рахунок. Коли якийсь черговий скандал коментують «від чогось відволікають», то…

Читати далі...
Уроки зосередженості

Уроки зосередженості

Special thanks for this post goes to Rosa Roger Cover photo was made from her shot. На днях моя подруга з Каталонії розмістила фото з відвіданого замку. Цікава гірська споруда, вписана в ландшафт середньовічними майстрами. Дивлячись на все те каміння, дбайливо складене в стіни та зали, мене пройняв жах перед кількістю праці, вкладеної в будування. Про що я подрузі й розповів. У відповідь вона сказала, що тодішні люди не знали сучасних кранів і машин, тому заздалегідь відали, скільки часу й труда займає…

Читати далі...
Нова Вавилонська вежа. De profundis

Нова Вавилонська вежа. De profundis

«Брюхо є причиною, з якої людині не так вже й легко вважати себе Богом» Ф. Ніцше Однією з основних цілей соціальної культури є збудити в людині інтерес до життя. Коли є інтерес – є творчість і розвиток. Поки люди вбачають життя через призму виключно матеріальних та фізичних переживань, прив’язані до слабини свого тіла – воно буде для них тягарем, котрий вони примушені тягти виключно через острах смерті. З таких позицій людина почувається чужою світу та суспільству, розглядає їх як ворожі об’єкти, котрі…

Читати далі...
Напрямки у пітьмі

Напрямки у пітьмі

Логіка ігнорує абсурд дійсності, відкидає його, вперто вимагає від подій (пробачте за тавтологію) логічності, ясності. Це – така сама маячня, що й умовляти ґвалтівника під час ґвалту «не коїти гріха», звертаючись до його сумління. Дійсність, коли всі вже подумавши, зважились, а зважившись, не думають, пізно заганяти в рамки здорового глузду. Руку, що вже наносить удар, необхідно зупинити, а не вмовляти. Коли настав час жувати – нема сенсу говорити. Ще менше сенсу – нарікати. Хоч ми й ходимо по твердому ґрунту, а в…

Читати далі...
Баляда про творчий дух

Баляда про творчий дух

Ми чинимо погано, бо живемо погано, і живемо погано, бо чинимо погано. Таке замкнене коло виходить. І розірвати його може тільки вольове творче зусилля. Повинен бути присутній «творчий дух». Цей геній притаманний людям, адже творчі люди, лідери народжуються всюди й повсякчасно. Не завжди вони спрямовують свої сили в правильне русло, часто помиляються, але, еволюціонуючи, згодом наближаються до гармонії. «Сконструювати» творчий дух на порожньому місці навряд чи можливо. Можна тільки захопити інших своїм прикладом, силою своїх почуттів. Музиканти та митці створюють красу, і…

Читати далі...
Вічно втрачений рай

Вічно втрачений рай

Мені здається, що наявність явищ, як-от "інтерес" чи "амбіції" унеможливлюють вирішення суспільних проблем і виконання політичних завдань виключно технологічним шляхом. Для цього суспільству потрібно було б стати цілковито логічним, а отже - механічним. Інтереси й амбіції існують у вимірі відчуттів, а отже й засоби менеджменту для них повинні бути відповідними. В усі часи менеджментом почуттів займалися релігія, філософія та естетика. І варто не забути, що філософія була річчю дуже практичною. Вона стосувалася і краси, і здоров’я, і суспільно-політичної системи, і, звісно ж,…

Читати далі...
Геть від слів!

Геть від слів!

Мова несе на собі дуже багато функцій. Без мови неможливе життя людського суспільства. Але слова – то не вся мова, і не так уже й добре слова відбивають реальність. Слугуючи якорями для запам’ятовування понять, вони можуть вводити в оману. Розум лінивий, тому завше воліє зачепитися за якомога більш прості та зрозумілі речі. Тому гасла і навіть окремі слова часто отримують значно більше ваги, ніж варто. На перших порах гасла і слова дійсно слугують для швидкої передачі певних ідей. Але згодом весь той…

Читати далі...
Одноборства. 2 – Гра на рівних

Одноборства. 2 – Гра на рівних

Правила гри виникають серед рівних. Поки присутня нерівність (не важливо, який клас чи яка соціальна група опиниться при цьому у виграші), егоїстична природа людини підохочуватиме її залізти ближньому на голову і звісити ніжки. Звісно, це супроводжуватиметься насильством. І краси в такому поводженні не буде, тільки розбещення одного і страждання іншого. Зрештою обидва впадуть у яму. Але, крім егоїзму, людина ще має прагнення грати. Оскільки гра має за мету відчуття певної довершеності, ставляться обмеження на використання сили або хитрощів. Амбіції вкорочуються заради вищої…

Читати далі...
Одноборства. 1 – Культура нападу.

Одноборства. 1 – Культура нападу.

Роздуми мурахи-фуражира Про одноборства часто співають мантру «це тільки для самозахисту». Благородно, але, як на мене, не відповідає дійсності. Всі одноборства, де практикується атака, можна використати для нападу, і гарантувати, що передані знання не зашкодять іншим, неможливо. Мантра про «самозахист» повторюється, аби переконати себе в чистоті та законності намірів, і це тільки шкодить справі. Бо агресію з людської природи не витравиш. Агресивність – це не тільки слід упливу середовища на індивіда, інтерес до агресії проявляють навіть діти, просто потяг цей нівелюється через…

Читати далі...
«Горизонтальний» світ. Частина 2 – Робітники сцени

«Горизонтальний» світ. Частина 2 – Робітники сцени

Я задумався про те, які цілі переслідує той, хто сповідує інституціоналізм? Чи зробити суспільство "шлунково задоволеним"? - Та ніби ні, адже з'ясування питання керування спільним навпаки вивільнює час і сили для занять красою життя. Але чому ж тоді така зав'язаність на матеріальному, що буцім відкидає культурну сферу, зосередившись суто на речовому боці людських відносин? Чи не веде це нас у затхле "царство живота" з безроздільним домінуванням "мати"? Культура завжди йде обруч із усіма останніми сторонами життя, в тому числі – економічною. Кожний…

Читати далі...
«Горизонтальний» світ. Частина 1 – Естетика та утилітаризм

«Горизонтальний» світ. Частина 1 – Естетика та утилітаризм

Ми вийшли з вертикального світу ієрархічних структур. Перед нами розкривається поле свободи та демократії, омріяний ідеал учорашніх митців та революціонерів. Нібито все ок, але разом із новою епохою постають нові проблеми та виклики. Як то кажуть, «не все так просто». Капіталізм (супутній сучасній демократії) є новим пристроєм в руках падких на ігри лисих мавп, і нема в них іншого виходу, крім як учитися ним користуватися, щоб іграшка раптом не вистрілила в око. Звісно, немає й іншого шляху, крім як спочатку набити собі…

Читати далі...
Нова Вавилонська вежа. Фундамент

Нова Вавилонська вежа. Фундамент

Тобі може хотітися винайти велосипед. Однак ти ніколи не зробиш цього, тупо розмахуючи молотком. Потрібно вчитися, потрібно знати, де застосувати силу, а де – інтелект, де бити, а де крутити. Розрахунок і жменька мистецтва творять дива. Так само і в громадському будівництві. Суспільство – стихія, пожежа амбіцій – подекуди примітивних, подекуди витончених і високих. Окріп емоцій на холодній поверхні раціоналізму. Задача гравця, що мав нещастя забажати змусити все це працювати – пропустити стихію через двигун, так само, як досі це робили інженери…

Читати далі...