По той бік шлункового задоволення

По той бік шлункового задоволення

Обкладинка: Dan Gold Ситість і задоволення ми звикли собі уявляти такою собі загниваючою утопією а-ля товсті конс’юмери з мультику “Wall-E”. Тому декларуємо, як ми всі “сжились с бурями и тревогами” і знаходимо себе в боротьбі за ідеали надзвичайно примарні, однак годні для того, щоб зрушити п’яті точки з місця і дати душі забуття в екшні. Насправді, саме в ситому і задоволеному суспільстві людина може бути собою, присвятити себе улюбленій справі… ну гаразд, годі фиґлювати - улюбленій грі. Ні, я проти техноутопії Жака Фреско,…

Читати далі...
Ібо гряде. Або чому твій велосипед не врятує тебе.

Ібо гряде. Або чому твій велосипед не врятує тебе.

Обкладинка: Witch Kiki Фейсбук питає: «Що в мене на думці?» Та от, думаю, що зелена енергетика не врятує нас, переробка сміття не врятує нас, електрокари не врятують нас, вегетаріанство не врятує нас і навіть штучне м'ясо не врятує нас. Нас врятує або міграція в космос, або контроль за народжуваністю, до того ж, контроль не штучний, а закладений на рівні цінності. Досі людство ще не сягало межі, маючи нові ареали, а отепер - сягає, бо одна людина - це далеко не тільки та площа,…

Читати далі...
Гуманітарна дженга. Думка без напрямку

Гуманітарна дженга. Думка без напрямку

Що значить «займатися політикою»? Мабуть, ніхто не скаже, що політика – це засівання цінностей? Швидше це – вправляння у грі на дудочці щуролова. Почухай тим, налякай інших, і отримай профіт. Ось і вся політика. Така політика може існувати лише в готовій суспільній системі, де з’являється змога паразитувати, і з часом «пухлинна маса» паразитичних відносин підміняє собою кров суспільства. Хоча початковий сенс політики якраз і полягає в будуванні політичних систем, тобто політика – це така собі гуманітарна архітектура, де кінцевим завданням є зведення…

Читати далі...
Паризькі кліматичні ілюзії

Паризькі кліматичні ілюзії

От ви кажете "Паризька кліматична угода". Ну, ок, заборонили торгувати квотами на викиди, вже прогрес. Однак далі – що? Санкцій не передбачено, а ті, що були впроваджені Кіотським протоколом - не діють. Чому? Тому що прибуток важливіший за екологію. Екологія – це досі з області ідеалізму, потепління досі нікого не лякає, поки є така солодка змога вмостити п'яту точку в автомобіль, до того ж зовсім не обов'язково електричний. Замість санкцій можна було б увести якісь суттєві заохочення, однак вертаємося до першого пункту:…

Читати далі...
Живіт царя еволюції

Живіт царя еволюції

Ми самовільно коронували себе у вінець еволюції, але насправді найвищим видом на Землі є – дерева і рослини загалом. Це самодостатні істоти, які повністю самі себе забезпечують, живуть дуже довго, позбавлені особової обмеженості, існуючи поза «я». Всі тваринні форми вже більше є обслугою цим зеленим монархам, а дехто їм просто шкодить. Коли людина раптом подумала «все для мене», оголосила себе єдиним носієм душі, наданої богом, то стала на шлях порушення рівноваги. Ми можемо припускати, що це, взагалі-то, правильно, адже тиск життя вимагає…

Читати далі...
Team building зі світом

Team building зі світом

Люди граються в ритуали, щоб узяти участь у світових процесах. Спочатку їм здається, що пришестя нового року або весни не відбудеться без них. Згодом стає зрозуміло, що світ чудово обходиться без людської участі. Та чи позбавляє цей факт значення людську гру? Так, вона стає чимось необ’єктивним, потрібним виключно самій людині. Та хіба цього замало? Адже потреба реальна! Людина, може, й не є необхідним елементом у світовому механізмі (а що тоді є необхідним і, головне, навіщо – якщо ми не знаємо сенсу світу?),…

Читати далі...
Калькулятор не врятує тебе

Калькулятор не врятує тебе

Прогнозують, що згодом керування транспортом з рук людини перекочує до мікросхем комп’ютерів. Повністю. Що ж, цілком вірогідно, і на перший погляд навіть здається швидше позитивним кроком, адже усунеться «людський фактор», який нібито «збоїть» менше за кремнієві мізки обчислювальних машин. Але одразу наздоганяє друга думка, про те, що так ми втратимо ще один навичок, і станемо в цій справі недбалими. Кожний крок прогресу мав би покриватися синхронно зростаючим рівнем свідомості, або ж – мудрості, яка ув’язує досвід минулого з просунутими технологіями сьогодення. Натомість…

Читати далі...
Зелена меса – право на свою тінь

Зелена меса – право на свою тінь

Можна і не любити всіх людей. Так воно здебільшого і є, навіть найпопулярніший адепт Любові казав любити ближніх, тобто тих, хто потрапив у твоє ближнє коло, а не дальніх, що стоять на іншому кінці площі. (Та чомусь саме любов до дальніх стала головним предметом проповіді.) Натомість, прихильники більш відокремленого існування люблять людей тим більше, чим далі вони від них знаходяться. І це теж може бути мотивацією до збагачення і збільшення влади. Бо завдяки багатству і владі можна ізолюватися від інших. Питання тільки…

Читати далі...
Зелена меса – гроші ростуть на деревах, дерева ростуть на грошах.

Зелена меса – гроші ростуть на деревах, дерева ростуть на грошах.

Врешті-решт, багатство – не більше, ніж почуття. І об’єктивне воно доти, доки стосується виключно життя тіла. Далі все – суб’єктивно. Але суб’єктивність теж об’єктивна, не завжди і не всі можуть притлумлювати амбіції заради підтримки ресурсного балансу та суспільної рівноваги. Всі пам’ятають концепцію «заплати іншому» або «заплати далі» з однойменного фільму? «Відплати за добро не мені, а комусь іншому, і його попроси зробити так само». Непогана концепція, але в ній забагато альтруїстичного егоїзму, замало місця приділено нашому непокірному «я», що так жадає домінувати.…

Читати далі...
Маніфест пост-людства.

Маніфест пост-людства.

Іноді вечорами, коли обставини притискають і змушують ставати стоїком, психіка вивертається з тисків і здіймається кудись у висоти, щоб потішитися видовищем часу і мрій всесвітнього масштабу… "Мабуть, реальний якісний стрибок людства станеться тоді, коли замість розумних залізяк людям захочеться плодити життя своєї планети, угноювати його так, щоб воно розпухало зеленою масою, щоб виникла потреба виносити життя на Місяць, на Марс, в пояс астероїдів, на супутники Юпітера, щоб цей шалений вир живої речовини квіт і пах, розвивався, адаптувався і продовжував еволюцію у все…

Читати далі...

Окістя цивілізації

Біда капіталізму – це біда незавершеного циклу. Колами рухаються речі в світі, і там, де коло не замкнене, починаються аномалії. Деякі з них є проявом еволюції, а деякі – раковими пухлинами, що гальмують розвиток людства. Гроші теж рухаються колами. Людина бере їх у світу (переробляючи його) і, примноживши, мала б повернути в світ, аби потім змогти взяти більше. Але цього не стається. Гроші мертвіють. Вони або стають засобом до утворення нових грошей, тобто взяття від світу перетворюють на висмоктування його, або перетворюються…

Читати далі...

Про патчі та нові версії

Написано як реакція на оцей матеріал. Вже довгий час торочу про безглуздість сучасної софт-індустрії, де замість вдосконалення самої технології відбувається безкінечне наліплювання все новіших патчів, через що, попри збільшення потужностей заліза, продуктивність залишається на рівні, мабуть, початку нульових. Так от, приблизно те саме спостерігаю взагалі у ставленні до життя і техніки. Замість того, щоб удосконалювати спосіб життя, середовище і тіло, людина роздмухує кількість компенсуючих технологій: ізолювання себе від оточення, ліки... Колись в інтерв'ю професор медицини Геннадій Апанасенко розказав, що МОЗ і навіть…

Читати далі...
Мутуалізм і люди.

Мутуалізм і люди.

Scratch my back and I’ll scratch yours. Англійська мудрість Є таке цікаве явище в Природі, назване біологами «мутуалізм» - різновид симбіозу, коли обидва види отримують взаємну вигоду від співіснування. Приклади відомі з дитинства: крокодили, потребуючі чистки зубів, і колібрі, котрі їдять під час «чищення»; комахи, що користуються пилком квітів для харчування, запилюючи їх під час збору; рак-самітник, що носить на собі актинію заради захисту і тим допомагає їй харчуватися; а також більш тісні взаємини між кисломолочними бактеріями у нас в кишковику і…

Читати далі...

Стоп смог! – історія

[caption id="attachment_1422" align="alignright" width="120"] Стоп,смог! - емблема[/caption] Отже, почалося все зі смогу. Можна ігнорувати забруднення води – не так видно, не так чути – але коли перекриває дихання, вже надто не проігноруєш. Тому маси народні почали ворушитися. Для Маріуполя це є неабияке досягнення, тому що має місце як економічна, так і психологічна прив’язка до металургії, звично стало терпіти нібито «необхідне зло», за яке дають зарплатню. Розмови про екологію досі велися радше на кухонному рівні, у фоновому режимі: посварили, поплакали й годі. Звісно, була ще купка ентузіастів, що, як завжди, «прагнула змін», але хто коли слухає ентузіастів. Екологічний рух існував більше у формі інформаційної боротьби на газетних шпальтах та в інтернеті. Але «для всього свій час, і година своя кожній справі під небом». Перша яскрава подія в новітній історії маріупольського екологічного руху – боротьба проти побудування електросталеплавильного заводу в 2010 році. Тоді активісти ММГО «Цивільне об’єднання Совість», очоленого Елеонорою Гайворонською, змогли запобігти ще одному удару по маріупольській екосистемі. Хоча сама по собі електросталеплавильна металургія набагато екологічніша за традиційні методи, ще один завод у місті й без того ними переобтяженому – був би останньою краплею. [youtube https://www.youtube.com/watch?v=ctOLN9Ryrsg?list=PLN1i0NRbQrOxpJH37DZ56Zi_HMdNfce5K] [youtube https://www.youtube.com/watch?v=gY5X7-cCaEo] Зоною екологічного лиха Маріуполь нібито міркують оголосити тільки зараз, але на перше місце в рейтингу брудних міст України він потрапив давно. Час тільки сприяв погіршенню ситуації. Хоча офіційна статистика свідчить про те, що у 2011 році загальна сума викидів не перевищила норми та лишалася в рази меншою за горезвісний 87-ий рік, у дійсності маріупольці відчули зовсім інше. Із серпня 2011 року мало не щодня центр міста (Жовтневий і Приморській райони) був огорнутий смогом з боку «Азовсталі», до того ж у неабиякій концентрації. Зі зміною вітру накривало Іллічівський та Орджонікідзевський райони. Якщо раніше смог являв собою неприємний запах, то тепер від нього з’являється металевий присмак у роті, подразнюються дихальні шляхи. Уявіть подібне ледь не кожного дня: неможна відкривати вікна, виходити на вулицю без респіратора. Спочатку ідея постійного носіння захисних засобів викликала усмішку, але сувора дійсність переконала, що це не просто вияв незадоволення, а банальна необхідність, інакше в організм трапляє неймовірна кількість канцерогенів і просто отруйних речовин. Повідомлення від гідрометцентру про надзвичайну ситуацію зазвичай з’являлися уже в самий розпал цієї самої НС. У широкий вжиток стійко увійшла абревіатура НМУ (несприятливі метеорологічні умови), на них списували всі негаразди. Як потім з’ясувалося, погода тут ні до чого, а термін НМУ включає до себе умови, створені самими підприємствами-забруднювачами. З початку 2012 року на липень було зафіксовано 160 днів із НМУ, тобто 160 днів треба було сидіти вдома чи взагалі тікати з міста. На сьогодні таких днів нараховано 198. Більша частина року вже минула під покровом сірувато-білого отруйного туману. [youtube https://www.youtube.com/watch?v=6Z-O89hHAcE]

Читати далі...

Великий егоїзм – продовження

Вчора здійснив акт Великого егоїзму.   Багато міст в Україні потерпає від нашестя каштанової молі – дуже небезпечного шкідника. Багато вулиць Маріуполя, засаджені каштанами, перетворилися на іржаві тунелі з посохлим листям. Це не від спеки і не навіть не від викидів заводів (хоча опосередковано вони в будь-якому разі мають певне відношення, адже впливають на збалансованість екосистеми), а саме від личинок молі, що живуть на листі й харчуються ним.   Є різні методи боротьби з шкідником, у тому числі прибирання та спалення зараженого…

Читати далі...

Найвищій ступінь егоїзму

Часто чутно «ми хочемо забагато!» Насправді ми хочемо замало. Бажай для себе і роби для себе, тоді світ навколо стане краще – парадоксу тут нема. Жаліємося на життя - на заклик «зроби щось!» лунає відповідь «а кому воно треба?!» Ти скаржишся – значить тобі.   Великий егоїст захоплює Всесвіт. Він іде по дорозі, вважаючи усе навкруги своїм маєтком. А коли бачить, що в хаті його непорядок, то бере і виправляє все мовчки, бо справжній мужик – егоїст, а отже здатен потурбуватися про…

Читати далі...

Really green. Два абзаци навздогін

Взагалі-то про sustainability реально розмовляти вдасться лишень тоді, коли достатній відсоток людей у суспільстві взагалі задумається про Природу і Гармонію з нею як самодостатню ціль, основу хоч наскільки-то успішного існування. Поки думки зав’язані навколо грошей, прибутків та інших цивілізаційних речах, усі зелені ініціативи будуть не метою, а засобом до чергового прибутку. Враховуючи характер сучасної комерції, не оминути нам усіх вад, що наразі в ній бутують. Пошук «швидких грошей» загрожує викидом на ринок неякісних технологій або матеріалів. Сьогодні ринок зелених технологій ще не…

Читати далі...

Really green. Як не “почервоніти”.

[caption id="attachment_930" align="alignleft" width="225" caption="Сортуймо! Адже ми цього варті! =)"][/caption] Сьогодні всі розмовляють про т.зв. “sustainability”. Мається на увазі гармоніювання між архітектурною спорудою і ландшафтом, екосистемою та іншими спорудами. Я хочу торкнутися теми екологічної сумісності. Доведеться виступити «прокурором янголів». На сьогодні бутують такі рішення щодо екологічності житла: 1) використання зеленої енергетики, 2) використання екологічних матеріалів (дерево, саман), 3) використання технологій рециклінгу для неуникних відходів. Все це добре, але виникають питання до перших двох пунктів.  

Читати далі...

Герої Рециклінгу

Як показує досвід, щоби стати героєм, інколи зовсім не треба перенапружуватися, проходити вогонь-воду-мідні-труби, або рятувати заручників із будівлі «Накатомі Плаза», як легендарний Джон Макклейн. Достатньо потужного руху рукою, яка запустить пакет з пластиком й іншими твердими відходами в призначений для них контейнер. І Земля врятована! Ні, це не якийсь там «внесок», «дякуємо-за-співпрацю» і бла-бла, це й є порятунок Землі, а Ви є тим, хто безпосередньо цим займається. Right here, right now. Але не завжди все гладко на дорозі справжнього героя. Інколи ми…

Читати далі...

Мислити екологічно (декілька кроків назустріч гармонії)

[caption id="attachment_435" align="alignleft" width="300" caption="Bow to RECYCLE! =)"][/caption] Все витікає з мислення й усе відбувається «тут і зараз». Як сказав у минулому столітті Джон Леннон: «Життя – це те, що відбувається навколо тебе, поки ти займаєшся будуванням планів». Для того, щоб досягти успіху в житті, а також зробити світ кращим (я не сумніваюся, що багато людей хотіло б зробити це) – треба просто час від часу пригадувати декілька речей. Робити хороше треба вчасно, неможна відкладати хороше на потім. От саме зараз згадайте, що Ви не просто, вибачте, «бидло», але просунутий, цивілізований споживач… Та ні, навіть – творець, у якого на плечах не просто засіб для шапки, але потужна машина ідей і думок. От саме зараз і не забудьте розсортувати сміття, закрити кран, вимкнути світло…

Читати далі...