Житлово-комунальна екзистенція

Житлово-комунальна екзистенція

Зрозумів одну свою доволі важливу семантичну помилку. Поняття "буття" для мене завжди означало щось порожнє, щось на зразок чистого аркушу, який ще тільки треба чимось заповнити. Зараз, перебираючи різні свої спогади, розумію, що насправді "буття" включає в себе все. Мені згадалися об'їзди будинків-учасників конкурсу "70/30" у січні-лютому минулого року. Об'їзд стосувався фіксації технічних умов у будинках і технагляду за проведенням робіт. Ми з колегами мусили відвідати більше двох сотень осель, залізти у підвали та на горища, а також пройтися по місцях загального…

Читати далі...
“Замок барона” 2018

“Замок барона” 2018

Без трьох днів рік тому ми з дружиною потрапили до "Замку барона" вдруге, на цей раз уже цілковито легітимно, з екскурсією. Зізнаюся, мені тоді не вельми цікаво було слухати розповідь екскурсовода, хотілося фотографувати. Тож я весь час кружляв по периферії групи, клацаючи будь-що вподобане оком. Гадаю, ця думка вже неодноразово звучала, однак не можу її оминути: вкотре здивувався, як проектувальники модерну зламу ХІХ-ХХ ст. примудрялися впаковувати простір в свої будинки. Так, "замок", у порівнянні зі своїми ровісниками, споруда велика, проте менша за…

Читати далі...
Маріупольський жовтень – частина 2. Дух міста

Маріупольський жовтень – частина 2. Дух міста

У Маріуполі зараз чимало нового. Але водночас відчувається, що місто постаріло. Чи то, може, я постарів, а разом зі мною – бачення міста? Місто лишилось на місці, час переїхав у пам‘ять, на вулицю Ностальгії, всотався в звивини, як дощ у асфальт, меліруючи в сиве (хоч це вже давно не модно), тепер час – це ми, бадилля, з ким колись перетнулися пагонами, з ким малюємо на дозвіллі таємничий орнамент стежок, нитками нашими, білими, зшиті клаптики краєзнавства, ми вирощуємо будинки для пташок…

Читати далі...
Маріупольський жовтень – частина 1

Маріупольський жовтень – частина 1

Якось ішов приватним сектором у Маріку, і накотило солодке і гірке водночас відчуття: "Боже, як же ж у нас кльово!" Чому гірке? Тому що мало хто це розумів і розуміє, приймають люди якісь дикі рішення, ідуть на дикі вчинки, а потім жаліють про згублені принади тихого приморського містечка... В чому сіль мистецтва, так це в тому, що воно допомагає навчити любити щось без утрати. Принаймні, намагається...

Читати далі...
Геометрія Осокорків

Геометрія Осокорків

Новобудови крадуть у неба порожнечу. Їх лінії вихоплюють простір, накидають на нього сітку масштабів і перспективи. Це така чиста, нелюдська і нелюдяна геометрія, область чистих форм, що лише віддалено мають справу з житлом. Народжені в електронних нутрощах комп’ютера, сформовані як ідея в одній з програм для креслення, вони зберегли в собі той дух стерильних математичних алгоритмів, що на них, мов на скелях лишайник, нашароване людське життя, повне потреб, що рідко перетинаються з естетикою. Сонце підсмажує на цій склобетонній пательні чахлі дрібні деревця…

Читати далі...
Фотосет інтимних місць

Фотосет інтимних місць

Японці мають свої "вабі" і "сабі" – красу природності та красу старості. Але старість у даному випадку швидше означає досвідченість. Старі, потріпані предмети мають власну біографію, на них нанесено досвід, почуття – або їх власні, або чиїсь. Нові райони, нові будинки – стерильні, їх біографії ще тільки мають бути написані. А ще – в них досі нема "інтимних місць", закутків, повних локальної та персональної історії – любові, філософії, просто гарно проведеного часу... Старі будинки теж колись були нові, але сьогодні їх цінність полягає навіть не стільки…

Читати далі...
Урбанавтичні етюди
Тінь будинку

Урбанавтичні етюди

Магія ховається в повітрі. Денний шум затуляє її, але в моменти вечірньої тиші її знову можна помітити в атмосфері. Тоді душа міста виходить із хованок, і стіни старих будинків промовляють до уважного вуха... Похід крізь невідомі досі історичні куточки міста відкриває тобі його душу, його непарадне нутро, повне живіших, домашніх сюжетів, написаних на мові старих стін. Там дійсно ховаються потаємні храми, повні чиїхось надій і мрій, закарбованих у літерах цегл, зашифрованих у декорі. І все покрите патиною довгих років і великого досвіду.…

Читати далі...

Будинок барона Штейнгеля (інтер’єри)

Декілька років тому мені з Дружиною пощастило потрапити всередину будинку барона Штайнгеля. Інтригуючий фасад приховує не менш цікавий інтер'єр, де кожна кімната може розповісти чимало історій. Стіни ввібрали в себе дух декількох епох, у закутках куйовдяться тіні, в повітрі висять спогади... Не знаю, чи досі там усе так, як на цих уже застарілих фото, але поділюся з вами цим цікавим моментом своєї персональної історії...

Читати далі...

Урбанавтика. Українське монументальне мистецтво в Києві

[caption id="" align="alignleft" width="400" caption="Стадіон "Старт" (вул. Маршала Рибалки 28/4)"][/caption] Я довго не міг зрозуміти радянське монументальне мистецтво. Жила в мені давня образа на штамповані статуї Леніна, котрі в дитинстві посадили в душі відторгнення мистецтва скульптури як такої. Вже в свідомому віці, побачивши якісні альбоми з творіннями античних майстрів, Мікеланджело, Родена – я зрозумів, що в 90-х мене «ошукали» замовні творіння колишньої пропагандистської машини. А скульптура насправді виявилася он яка! Ото з тих пір оселилося в душі підсвідоме заперечення всього пов’язаного з радянщиною. Зірки, серпи-молоти обурювали, майже лютили.   Ситуація поліпшилася з відкриттям світу архітектури. Надивившись на цікаві будинки в Києві, я побачив, що мій рідний Маріуполь зовсім не так ображений, як здавалось раніше. Відкрився модерн і «сталінський ампір», а разом із ним сенси імперської символіки, на яких спекулювали радянські ідеологи. Тоді з-за зірок і молотів вигулькнули роги достатку, снопи колосся, сонце і листя. Для душі, захопленої діонісійством, таке буйство резонансної інформації – хай і використаної за хибним призначенням – на тлі сучасного смислового вакууму стало справжнім бальзамом на душу. Звільнена від імперського трактування, ця краса увійшла в естетичний арсенал цивілізаційного простору.   [caption id="" align="alignright" width="307" caption="пр. Перемоги, 17 - Доісторична (трипільська?) доба"][/caption]

Читати далі...

День відкритих дверей у Київському метрополітені

[caption id="attachment_1072" align="alignleft" width="300" caption="У майбутньому гілки метро розростуться."][/caption] Метро – не просто засіб пересування. Це – справжній культ. Важко однозначно сказати, чому він так приваблює нас. Але дуже вірогідно, що справа у перехресті. Людей завжди притягує до себе якийсь пограничний стан, відсутність спокою. Шлях, майдан, клуб – місця підвищеної соціальності. Тут відбувається обмін інформацією, «себе показують і на людей дивляться». А коли простір «перехрестя» ще й такий екстравагантний, як справжнісіньке багатокілометрове підземелля, то цінність його підвищується в рази.

Читати далі...