Одноборства. 2 – Гра на рівних

Одноборства. 2 – Гра на рівних

Правила гри виникають серед рівних. Поки присутня нерівність (не важливо, який клас чи яка соціальна група опиниться при цьому у виграші), егоїстична природа людини підохочуватиме її залізти ближньому на голову і звісити ніжки. Звісно, це супроводжуватиметься насильством. І краси в такому поводженні не буде, тільки розбещення одного і страждання іншого. Зрештою обидва впадуть у яму. Але, крім егоїзму, людина ще має прагнення грати. Оскільки гра має за мету відчуття певної довершеності, ставляться обмеження на використання сили або хитрощів. Амбіції вкорочуються заради вищої…

Читати далі...
Одноборства. 1 – Культура нападу.

Одноборства. 1 – Культура нападу.

Роздуми мурахи-фуражира Про одноборства часто співають мантру «це тільки для самозахисту». Благородно, але, як на мене, не відповідає дійсності. Всі одноборства, де практикується атака, можна використати для нападу, і гарантувати, що передані знання не зашкодять іншим, неможливо. Мантра про «самозахист» повторюється, аби переконати себе в чистоті та законності намірів, і це тільки шкодить справі. Бо агресію з людської природи не витравиш. Агресивність – це не тільки слід упливу середовища на індивіда, інтерес до агресії проявляють навіть діти, просто потяг цей нівелюється через…

Читати далі...
«Горизонтальний» світ. Частина 2 – Робітники сцени

«Горизонтальний» світ. Частина 2 – Робітники сцени

Я задумався про те, які цілі переслідує той, хто сповідує інституціоналізм? Чи зробити суспільство "шлунково задоволеним"? - Та ніби ні, адже з'ясування питання керування спільним навпаки вивільнює час і сили для занять красою життя. Але чому ж тоді така зав'язаність на матеріальному, що буцім відкидає культурну сферу, зосередившись суто на речовому боці людських відносин? Чи не веде це нас у затхле "царство живота" з безроздільним домінуванням "мати"? Культура завжди йде обруч із усіма останніми сторонами життя, в тому числі – економічною. Кожний…

Читати далі...
«Горизонтальний» світ. Частина 1 – Естетика та утилітаризм

«Горизонтальний» світ. Частина 1 – Естетика та утилітаризм

Ми вийшли з вертикального світу ієрархічних структур. Перед нами розкривається поле свободи та демократії, омріяний ідеал учорашніх митців та революціонерів. Нібито все ок, але разом із новою епохою постають нові проблеми та виклики. Як то кажуть, «не все так просто». Капіталізм (супутній сучасній демократії) є новим пристроєм в руках падких на ігри лисих мавп, і нема в них іншого виходу, крім як учитися ним користуватися, щоб іграшка раптом не вистрілила в око. Звісно, немає й іншого шляху, крім як спочатку набити собі…

Читати далі...
Нова Вавилонська вежа. Фундамент

Нова Вавилонська вежа. Фундамент

Тобі може хотітися винайти велосипед. Однак ти ніколи не зробиш цього, тупо розмахуючи молотком. Потрібно вчитися, потрібно знати, де застосувати силу, а де – інтелект, де бити, а де крутити. Розрахунок і жменька мистецтва творять дива. Так само і в громадському будівництві. Суспільство – стихія, пожежа амбіцій – подекуди примітивних, подекуди витончених і високих. Окріп емоцій на холодній поверхні раціоналізму. Задача гравця, що мав нещастя забажати змусити все це працювати – пропустити стихію через двигун, так само, як досі це робили інженери…

Читати далі...
Не плутай себе з V, постукуючи по клавішах свого ноутбука

Не плутай себе з V, постукуючи по клавішах свого ноутбука

Пам’ятаєте чудове кіно «V is for Vendetta”? Там у кінці чувак підірвав англійський Парламент під увертюру Чайковського. З тих пір «маска Ґая Фокса» стала жаданим символом усіх незадоволених існуючим порядком речей. Та чи правильно ми розуміємо підірваний Парламент? Здавалося б, символ простий, як палка, - «бери коктейль, пошли домой». Але в реальності того виявилося замало. Благі наміри відкупорили скриню Пандори, з якої повалилися ще й війна, феодальні розбірки, економічна криза та інші принади епохи змін. Не інакше, хтось нагородив нас китайським прокляттям.…

Читати далі...
Робота, яка зробить із нас людей

Робота, яка зробить із нас людей

З паном Романом Співаком я познайомився по роботі. Оскільки у ВГО «Ефективний власник» з ним спільна тема, ми спілкувалися про діяльність пана Романа у сфері впровадження енергоефективності. Почувши реальні історії про те, як люди, незалежно від віку і статків спромагалися зробити собі тепло і економно, я зрозумів, що творчість – одне з базових прагнень у суспільстві, бо люди все-таки істоти здебільшого активні. Вони мають інтереси, й вони є паливом їх життєдіяльності. Активність одних веде у підприємництво, інших – на службу ідеалам, третіх…

Читати далі...
Кровоносна система милосердя

Кровоносна система милосердя

Поширився нині мережею американський анекдот: Якось у гостях в своїх друзів, я спитав у їхньої маленької доньки, ким би вона хотіла стати, коли виросте. – Президентом! – впевнено відповіла дівчинка. – Вау! – сказав я, – а що ти зробиш у першу чергу, коли станеш президентом? – Я забезпечу дах над головою та їжу всім бездомним, - відповіла дівчинка. Її батьки, щирі ліберальні демократи, слухали цей діалог і просто сяяли. – Гідна мета, - сказав я, – але для цього зовсім не…

Читати далі...

Бережи свою корову ІІ

Скеровані варварською жагою наживи, пасічники часто вигрібають з вулика більшу частину меду, і тим самим прирікають бджіл на штучне годування, від чого згодом і здоров’я бджіл, і якість меду падає. Свідомі цінності свого ресурсу, розумні пасічники кажуть – неможна забирати в бджоли більше за 30% зробленого нею меду. Тоді й сім’ї будуть сильніші, й мед лишатиметься медом. Отже, висновок простий: для розвитку економіки треба не тільки дати громадянину вудку, але й не відбирати 80% спійманої рибки. Тоді потім не треба буде годувати…

Читати далі...
Прихід нового вайш’ї

Прихід нового вайш’ї

Всьому свій час, і не все кориться людській волі. Соціальні процеси неможливо прискорити без потужного ресурсу, і тоді доводиться просто терпляче чекати, поки плід суспільства достигне до певних кроків сам. Суспільство неоднорідне, і розвиток у ньому відбувається нерівномірно. Одні соціальні групи вириваються вперед і бачать значно більше, інші навпаки – лишаються трохи позаду, тримаючись уже протоптаних стежок. Якщо той, хто вирвався вперед, не має достатньо потужного ретранслятора своїх ідей, він стає приречений на роль Кассандри, віщаючи незрозумілі оточенню пророцтва. І як би…

Читати далі...

Слово о спілці професійній

Нарешті маю вільну хвилинку, і можу написати про те, про що давно хотів. У нелегкому ділі ОСББ та інших форм самоорганізації населення, рано чи пізно, постає питання про гроші: треба платити за послуги, накопичувати гроші на поточні та капітальні ремонти, на заходи з енергоефективності тощо. Єдиним джерелом грошей в ОСББ є його члени. Навіть якщо йдеться про омріяну «державну допомогу», то це є програми, розраховані на спів-фінансування проектів, тобто певну частину грошей усе одно повинні вкласти самі власники. Чому? Та тому що…

Читати далі...
Культура та матчастина
Автор: Ніл Хасевич

Культура та матчастина

Автор малюнку: Ніл Хасевич Звідтоді, як Україна стала Україною, її життя – це мрія про волю. За свободу чинити свою волю українці борються з часів козаччини. І борються досі. Виборовши Незалежність – ми ще не вибороли свободу, бо лишилися невільні всередині, скуті ланцюгами радянського світогляду, світогляду майже монархічного в своїй централізованості, а може навіть і гіршого за те, бо ж тепер нам ампутували сам той орган, що прагне свободи, волі, самостійності. Лишилася тільки пам’ять про ці слова, але значення їх майже повністю…

Читати далі...
Революція надворі. Будуємо нові відносини в старому житловому просторі

Революція надворі. Будуємо нові відносини в старому житловому просторі

«Теорія розбитих вікон» Вілсона і Келлінга засвідчує факт: цінності слабнуть у соціумі. Елінор Остром засвідчила, що збільшення групи набувачів благ від спільного ресурсу призводить до зростання вірогідності «опортуністичної поведінки», тобто любові до халяви і дармівщини. Одним словом, коли людей стає багато, і жити стає легко – варто з’явитися десь хоч невеличкій дірочці, щоб далі вона перетворилася на кризову діру. Одна кинута на узбіччя обгортка згодом стане купою сміття, за одним розбитим вікном розіб’ється сусіднє, а потім на стінах з’являться нецензурні написи. Навіть…

Читати далі...
Правда як засіб збагачення

Правда як засіб збагачення

Коли людина не вірить – вона не робить, а отже, без довіри нема домовленості. Суспільне життя стоїть на одночасно міцних та крихких опорах: правилах поведінки, довірі та певності того, що завтра нізвідки не прилетить кулак або стихійне лихо, що його зусилля не будуть марними. Без цих речей не існує жодна велика корпорація, не заробляється жодна копійчина. Розвиток Західного світу заснований на увазі та повазі до цих речей. І завжди там, де ними нехтують, відбувається розруха і занепад. От як у нас протягом…

Читати далі...

Маршрутка як інституція

Хороша група VK «Маріуполь-перекличка» потішила вдень отакою картинкою, і заразом наштовхнула на думки щодо того, а чому, власне, гроші в маршрутці так легко доходять до водія, і ніхто їх не краде. Коротка відповідь проста: це невигідно, але давайте розглянемо – чому саме невигідно? З точки зору інституціоналізму, людей під час поїздки можна представити у вигляді простої ресурсної системи. Є спільний ресурс – маршрутка, є ресурсний юніт – поїздка, є інвестиція заради отримання юніта – оплата проїзду. Кількість пасажирів не дає кінцевій меті…

Читати далі...
Зелена меса – право на свою тінь

Зелена меса – право на свою тінь

Можна і не любити всіх людей. Так воно здебільшого і є, навіть найпопулярніший адепт Любові казав любити ближніх, тобто тих, хто потрапив у твоє ближнє коло, а не дальніх, що стоять на іншому кінці площі. (Та чомусь саме любов до дальніх стала головним предметом проповіді.) Натомість, прихильники більш відокремленого існування люблять людей тим більше, чим далі вони від них знаходяться. І це теж може бути мотивацією до збагачення і збільшення влади. Бо завдяки багатству і владі можна ізолюватися від інших. Питання тільки…

Читати далі...
Зелена меса – гроші ростуть на деревах, дерева ростуть на грошах.

Зелена меса – гроші ростуть на деревах, дерева ростуть на грошах.

Врешті-решт, багатство – не більше, ніж почуття. І об’єктивне воно доти, доки стосується виключно життя тіла. Далі все – суб’єктивно. Але суб’єктивність теж об’єктивна, не завжди і не всі можуть притлумлювати амбіції заради підтримки ресурсного балансу та суспільної рівноваги. Всі пам’ятають концепцію «заплати іншому» або «заплати далі» з однойменного фільму? «Відплати за добро не мені, а комусь іншому, і його попроси зробити так само». Непогана концепція, але в ній забагато альтруїстичного егоїзму, замало місця приділено нашому непокірному «я», що так жадає домінувати.…

Читати далі...
“Взяти владу” – що це означає?

“Взяти владу” – що це означає?

Людські спільноти століттями билися за права і справедливий устрій, а ми чомусь весь час намагаємося винайти велосипед. «Народна влада» лежить одразу за вашими дверима – просто підіть і візьміть. Не треба заради цього захоплювати адміністративні будівлі. Себе треба взяти в руки. Сенека засвідчив: «Вища влада – влада над собою». – Сенека Поки собою не володітимеш – будь-які силові заходи тільки рубатимуть гідрі щупальця. Ви, сподіваюся, пам’ятаєте, що на місці зрубаного зростає два нових. Допомагає вогонь у таких випадках, але ним теж треба…

Читати далі...
Фантазії про менеджмент агресії майбутнього

Фантазії про менеджмент агресії майбутнього

“In the moment when I truly understand my enemy, understand him well enough to defeat him, then in that very moment I also love him. I think it’s impossible to really understand somebody, what they want, what they believe, and not love them the way they love themselves. And then, in that very moment when I love them.... I destroy them.” ― Orson Scott Card, Ender's Game Взагалі-то, більш суголосно традиції було б святкувати День ЗСУ на Покрова, але якщо вже сьогодні…

Читати далі...
Боротьба за ізоляцію

Боротьба за ізоляцію

[caption id="attachment_1744" align="alignright" width="300"]imprisoned_by_money Виходить парадокс: людина піклується про нові черевики, але абсолютно байдужа до стану дороги, по який іде в нових черевиках. Те саме про автомобілі. Карикатурно виглядають гордовиті нуворіши в нових машинах, що підстрибують і б’ються на розбитому в решето асфальті. Так само карикатурно виглядають розкішні двоповерхові маєтки, у яких за цегляним парканом починається коричневе місиво. Отже, все, чого добився один із грошима – це більш-менш якісної ізоляції від болота занехаяної країни. Хіба це свобода? Хіба це якість життя? Сумнівно. Ні, звісно, якщо порівнювати з простим смертним, що трясеться від холоду взимку, їдучи в трамваї в першу зміну на інший край міста – то різниця велика. Та чи такий уже вільний той, хто примушений ходити вулицями з охороною, боятися купувати продукти в супермаркеті та насолоджуватися своїм авто в заторах? Замало, замало бажають люди, і тому, спинившись у прогресі на півдороги, потерпають.[/caption] З одного боку, люди – тварини соціальні. Все, чого людство досягло – завдяки суспільству, втім, як і всі провали теж відбувалися через те саме. Соціальність, життя в множині – це база, від неї нікуди не дінешся, і навіть якщо втечеш – усе одно нестимеш усередині сліди її. Соціальне життя – річ не солодка. У всіх якісь вимоги, накази, побажання і забаганки, амбіції та інші запамороки. Все це валиться на тебе, викликає то гнів, то страх, то пригніченість. Хочеться відсунути все від себе, видобути хоч би трошки вільного місця. А більше – то краще. З іншого боку, хочеться визнання, пошани, любові. А ще – краси. Марнославство – один з рушіїв прогресу, в тому числі й високої культури. Краса – одне з головних джерел приємностей у житті. Ми вдягаємося красиво, бажаємо красивого життя, затверджуємо свій спосіб життя еталоном краси.

Читати далі...