Два кольори волі

Два кольори волі

Хто звільниться сам – той вільним буде… (с) Леся Українка Християни вірують, що Христос показав спосіб, як досягнути спасіння, затвердивши його своєю жертвою задля спокути гріхів людства. Тобто, тепер уже не треба мудрувати і вишукувати істину деінде, ось вона – у формі готової інструкції презентована в Новому заповіті, треба просто скористатися нею. Особисто я не згоден з цим. На мою думку, в духовній сфері завжди треба мудрувати і шукати істину, хоча б тому, що в кожної живої істоти власна індивідуальна природа, і…

Читати далі...
Державне шило на корпоративне мило. Серіал “Картковий будинок” і трохи теорії змови

Державне шило на корпоративне мило. Серіал “Картковий будинок” і трохи теорії змови

Серіал «Картковий будинок» (“House of Cards”) розтинає політичний гнійник Сполучених Штатів Америки, переконливо доводить, що «там то же, что у нас», політика всюди однакова, з незначними відмінностями. Звісно, це fiction, однак задача серіалу не полягає в тому, щоб викривати когось конкретного, це алегорія на самі алгоритми політичної взаємодії, узагальнення того бруду, що вирує за красивими лаштунками. На жаль, виразність ТБ-шоу знижувалася з кожним сезоном, до хльосткої есенції цинізму домішувалися моралістичні нотки, минуле подружжя Андервудів (на щастя) все-таки настигло їх на піку кар’єри,…

Читати далі...
Ібо гряде. Або чому твій велосипед не врятує тебе.

Ібо гряде. Або чому твій велосипед не врятує тебе.

Обкладинка: Witch Kiki Фейсбук питає: «Що в мене на думці?» Та от, думаю, що зелена енергетика не врятує нас, переробка сміття не врятує нас, електрокари не врятують нас, вегетаріанство не врятує нас і навіть штучне м'ясо не врятує нас. Нас врятує або міграція в космос, або контроль за народжуваністю, до того ж, контроль не штучний, а закладений на рівні цінності. Досі людство ще не сягало межі, маючи нові ареали, а отепер - сягає, бо одна людина - це далеко не тільки та площа,…

Читати далі...
Герої невидимого фронту

Герої невидимого фронту

Я оточений героїчними людьми. Вони не ризикують життям на передовій, як це роблять воїни, однак вони ціле своє життя присвятили будуванню та вдосконаленню суспільства. Щодня вони працюють зранку й часто без відбою, приймаючи кожен виклик, що не втомлюється кидати їм в обличчя машина історії. Про них не торочать на центральному телебаченні, їхніх імен нема на устах кожного, на відміну від політиків, однак внесок їх у майбутнє України має вагу, на відміну від усієї маси слів та обіцянок, що ми чули і чуємо…

Читати далі...
Проблеми кубофутуризму

Проблеми кубофутуризму

Одна гарна людина спостерегла, що facebook живе «від agenda до agenda», і мало не щотижня в море користувачів падає якась інформаційна каменюка, розбурхуючи хвилі не надто ароматних дискусій. І хоча до певної миті вважав себе імунним до цих «метеоритних дощів», знайшовся триґер і для мене. Для всіх, мабуть, рано чи пізно, знаходиться, вберегтися можна лише виключивши себе з контексту. Але якщо вже втрапив у пастку, варто зробити реакцію на подію максимально адекватною. Здається, з самого понеділка мою стрічку розірвали вибухи про архітектуру…

Читати далі...
Гуманітарна дженга. Думка без напрямку

Гуманітарна дженга. Думка без напрямку

Що значить «займатися політикою»? Мабуть, ніхто не скаже, що політика – це засівання цінностей? Швидше це – вправляння у грі на дудочці щуролова. Почухай тим, налякай інших, і отримай профіт. Ось і вся політика. Така політика може існувати лише в готовій суспільній системі, де з’являється змога паразитувати, і з часом «пухлинна маса» паразитичних відносин підміняє собою кров суспільства. Хоча початковий сенс політики якраз і полягає в будуванні політичних систем, тобто політика – це така собі гуманітарна архітектура, де кінцевим завданням є зведення…

Читати далі...
Безглузді мізкування: Темний бік сили рятує від занепаду

Безглузді мізкування: Темний бік сили рятує від занепаду

Я хворію, а отже вивільнився час для безглуздого мізкування. Бояться люди занепаду. Мовляв, от усі отупіють, і все пропало. А мені здається, все не пропаде. Бо завжди в людині лишається зло. В занадто задоволеному суспільстві товстунів-споживачів бургерів згодом виникне якийсь пророк, революціонер, диктатор чи ще якийсь лідер, і почне будувати свою ієрархію. Або ж він чи його вчення зіллються з існуючою, як це сталося з християнством. Релігійні лідери та амбітні політики-полководці поженуть маси на смерть, на цій кривавій заквасці настоїться нова естетика,…

Читати далі...
1 травня. Декілька думок про права трудящих

1 травня. Декілька думок про права трудящих

Досі живемо за механізмами, успадкованими від «соціалізму». Тобто, досі «держава повинна», і всі громадські відносини наперед визначені законодавством, до того ж, змінити його видається неможливим. Людська одиниця ефективно упосліджена, тому мало хто спроможний об’єднуватися з іншим заради досягнення якого блага. На профспілки навішені радянські ярлики. Згадка про права трудящих майже автоматично веде тебе «наліво», прийнято говорити про права малого та середнього бізнеса, але не про права робочих і селян. Самі робочі та селяни майже не мають уявлення про сутність профспілки, для них…

Читати далі...
Паризькі кліматичні ілюзії

Паризькі кліматичні ілюзії

От ви кажете "Паризька кліматична угода". Ну, ок, заборонили торгувати квотами на викиди, вже прогрес. Однак далі – що? Санкцій не передбачено, а ті, що були впроваджені Кіотським протоколом - не діють. Чому? Тому що прибуток важливіший за екологію. Екологія – це досі з області ідеалізму, потепління досі нікого не лякає, поки є така солодка змога вмостити п'яту точку в автомобіль, до того ж зовсім не обов'язково електричний. Замість санкцій можна було б увести якісь суттєві заохочення, однак вертаємося до першого пункту:…

Читати далі...
Раби і прораби

Раби і прораби

Насправді це дуже оптимістичний текст =) Щоб ніхто не образився на подальший текст – не сприймайте, будь ласка, нічого з написаного тут персонально. Сприймайте це, немов зріз із спостереження за чашкою петрі з людським соціумом по типу наукового, тільки філософського. На основі цього анамнезу треба виключно робити висновки, в жодному разі не вважати, що автору корона тисне і що треба його за це поялозити пикою по багнюці. Ні, автор сам дуже далекий від довершеності. Йому, як стане зрозуміло, теж треба лікуватися… Отож,…

Читати далі...
Нова Вавілонська вежа. День комунальника

Нова Вавілонська вежа. День комунальника

Доля вперто вертає мене до соціальної журналістики. Чому? Свідомо мені весь час кортить займатися зі сферою культури, але обставини невблаганно штовхають до соціальщини. Більше за те, вливатися в контекст сучасного культурного процесу важко, він незмінно лишається для мене закритими дверима, за які я можу зазирнути лише в замкову щілину. Натомість марудний шлях соціальної інженерії весь час опиняється під ногами. Сьогодні я сам поставив собі питання про сенс своєї роботи, і сам же на нього відповів. (Вкотре вже...) Соціальна інженерія, соціальна журналістика –…

Читати далі...
Видихати…

Видихати…

Перемагає той, хто краще дихає. (с) Е. Юнґер Через мою лису голову і позірну буцімто пасивність мене часто приписують до буддистів. Та й сам за останні роки часто звертався до категорій цієї чи-то релігії, чи-то філософії. Проте насправді до просвітлення мені, як до Африки рачки. Вже занадто часто я злюся, веду ментальні баталії в голові, а подекуди відчуваю невиправдану неприязнь до ближніх своїх. Час від часу ця багнюка проливається назовні у вигляді таких собі істерик… Бажав би я загорнутися в непроникний спокій,…

Читати далі...
Комунальна естетика

Комунальна естетика

Тема справ комунальних здається річчю приземленою і нудною, від неї так і відгонить затхлістю казених приміщень і змарудженими мармизами непривітних службовців. Затяганий транспарантний пафос фальшивої догідливості, солодкаві й піднесені заяви про успіхи в підневільних ЗМІ скоро почнуть викликати нервовий тик. Організація та підтримка міського життя досі сприймається річчю вельми нетворчою, позбавленою будь-якої захопливості, та вже тим більш – естетики. Але й де там було розвинутися творчості, як не було в СРСР нічого повноцінно свого, на рівні самої ментальності, запрограмованої ідеологією колективізму, а…

Читати далі...
Равлики, а не спринтери

Равлики, а не спринтери

Нє, народ, вибачте, але замучило. Ну от чого ви хочете від Києва, від Маріуполя? Чого ви взагалі очікуєте від України? У нас що – прокотилася потужна хвиля просвітництва, людям хіба задано культурний, політичний і юридичний напрямки? Навчено їх жити в умовах капіталістичного світогляду? Хіба сталися критичні зміни в усьому суспільстві? Хіба зсунуто з місця брилу патерналізму в іще такій феодальній душі, малопридатній до істинної свободи, яка по суті є правом творчості, а не правом ліні? Люди валять ідолів і ставлять нових, вони…

Читати далі...
На майдані біля хати еволюція іде

На майдані біля хати еволюція іде

Оскільки всі згадують річницю Майдану, хотілося би підняти старий (і трошки актуалізований) пост про революцію буднів, чиє полум'я треба підтримувати щоденно, аби не зупинився поступ, аби не зупинився розвиток, і врешті наше суспільство і людство в цілому перетворилося на дещо значно гарніше, ніж є сьогодні... Будуємо нові відносини в старому житловому просторі «Теорія розбитих вікон» Вілсона і Келлінга засвідчує факт: цінності слабнуть у соціумі. Елінор Остром засвідчила, що збільшення групи набувачів благ від спільного ресурсу призводить до зростання вірогідності «опортуністичної поведінки», тобто…

Читати далі...
Телеплацебо

Телеплацебо

Люди все-таки схильні вірити тому, що бачать. Тому деякі з людей охоче користаються цим задля досягнення бажаного нечесним шляхом. Вони беруть медіа і створюють потрібну собі картинку. Наскільки взагалі правдивою може бути інформація – питання окреме. Ми зупинимося на тому, що може бути більш-менш точна картина, а може бути – правдоподібна. Нагадаю, «правдоподібне – не значить істинне», як засвідчив Ніцше. Сфабрикована на екранах дійсність перебирає струни людської душі, дістаючи потрібні ноти: схиляючи до симпатії, обурюючи, заспокоюючи. Медіа працюють, мов у пісні «Скрябіна»:…

Читати далі...
Чи є життя після виборів?

Чи є життя після виборів?

Я з подивом виявив, що багато хто покладав на ці вибори великі надії. Стільки емоцій вирує довкола результатів… Вимушений сказати: «Дарма». З двох причин: Незважаючи на позірні політичні зміни в країні, суть українського суспільства не змінилася. Попри видиму революційність Майдану, він, на жаль, не змінив мислення українців у масі їх. Можливо, він заронив імпульс до пошуку, але не надав способів зміни життя на краще, саме тут і зараз, на місцях. Хоча людські життя були принесені в жертву протесту, ми так і не…

Читати далі...
Спогади без прив’язки до дат
Фото клікабельно, перенесе на сайт, де можна замовити книгу.

Спогади без прив’язки до дат

Придбав книгу «Маріуполь. Останній форпост». Це збірка журналістських текстів і фото, присвячених подіям минулого року в Маріуполі. Можна більш-менш точно простежити хронологію подій. І хоча я би провів глибшу аналітичну роботу, спробував би точніше розібратися в мотивації та страхах нашого народу (адже досі нам не вистачало саме відвертої розмови про наболіле, того сумнозвісного «діалогу», про який всі стільки кричали тоді, коли ми б усі зняли з себе маски і постали одне перед одним якими є, а не якими хотіли б здаватися у…

Читати далі...
Вічно втрачений рай

Вічно втрачений рай

Мені здається, що наявність явищ, як-от "інтерес" чи "амбіції" унеможливлюють вирішення суспільних проблем і виконання політичних завдань виключно технологічним шляхом. Для цього суспільству потрібно було б стати цілковито логічним, а отже - механічним. Інтереси й амбіції існують у вимірі відчуттів, а отже й засоби менеджменту для них повинні бути відповідними. В усі часи менеджментом почуттів займалися релігія, філософія та естетика. І варто не забути, що філософія була річчю дуже практичною. Вона стосувалася і краси, і здоров’я, і суспільно-політичної системи, і, звісно ж,…

Читати далі...