Анімована какашка крутіша за польоти в космос!

Анімована какашка крутіша за польоти в космос!

Главное — на Земле. Главное всегда остаётся на Земле, и я останусь на Земле. Решено, — подумал он. — Решено. Главное — на Земле… АБС. "Стажеры" Ходить гумор про "як ви там, нащадки?" і "какашку анімували". Це приклад викривлення сприйняття, коли трансльоване через канали масового зв'язку сприймається як більш значуще, ніж нетрансльоване. Насправді, польоти в космос і марення майбутнім в стилі 50-80-х (той самий ретрофутуризм) зовсім не стосувалися реального розвитку людства. Технології полегшують життя, але не вирішують фундаментальних проблем. Радіо не врятувало…

Читати далі...
Декілька причин, через які я зневажаю facebook

Декілька причин, через які я зневажаю facebook

Сайт – це набір інструментів, завдяки яким користувачі можуть публікувати, отримувати та обмінюватися інформацією. Зручність інструмента та привабливість контенту повинні створювати аудиторію, увагу якої можна монетизувати, використавши рекламу. До цієї формули нині вже міцно примішався піар, адже перекричати таку кількість голосів, яка нині є в інтернеті, можливо лише за певної тактики і стратегії. Соціальна мережа повинна була стати сайтом із новітнім набором інструментів для соціалізації. По суті, це рекомбінація засобів, що вже існували на той час, зі зміщенням акцентів. В будь-якому разі,…

Читати далі...
Державне шило на корпоративне мило. Серіал “Картковий будинок” і трохи теорії змови

Державне шило на корпоративне мило. Серіал “Картковий будинок” і трохи теорії змови

Серіал «Картковий будинок» (“House of Cards”) розтинає політичний гнійник Сполучених Штатів Америки, переконливо доводить, що «там то же, что у нас», політика всюди однакова, з незначними відмінностями. Звісно, це fiction, однак задача серіалу не полягає в тому, щоб викривати когось конкретного, це алегорія на самі алгоритми політичної взаємодії, узагальнення того бруду, що вирує за красивими лаштунками. На жаль, виразність ТБ-шоу знижувалася з кожним сезоном, до хльосткої есенції цинізму домішувалися моралістичні нотки, минуле подружжя Андервудів (на щастя) все-таки настигло їх на піку кар’єри,…

Читати далі...
Нова Вавілонська вежа. День комунальника

Нова Вавілонська вежа. День комунальника

Доля вперто вертає мене до соціальної журналістики. Чому? Свідомо мені весь час кортить займатися зі сферою культури, але обставини невблаганно штовхають до соціальщини. Більше за те, вливатися в контекст сучасного культурного процесу важко, він незмінно лишається для мене закритими дверима, за які я можу зазирнути лише в замкову щілину. Натомість марудний шлях соціальної інженерії весь час опиняється під ногами. Сьогодні я сам поставив собі питання про сенс своєї роботи, і сам же на нього відповів. (Вкотре вже...) Соціальна інженерія, соціальна журналістика –…

Читати далі...
PR як мастило

PR як мастило

Вважав і вважаю, що інформаційна діяльність, що розгалужується на журналістику та піар (не беручи до уваги рекламу), покликана слугувати амортизуючою прокладкою розуміння між різними соціальними групами. Конфлікт, узагалі-то, справа нехитра, а от перетворити конфлікт на конструктив, на рушійну силу – це вже мистецтво. І от піарники разом із журналістами – в теорії – мали б саме змащувати боки соціальних груп, щоб не скрипіли одне об одного, а крутилися в машині суспільства і котилися собі в прекрасне далеко. Але, звісно, перемагає меркантильний інтерес,…

Читати далі...
Keep it REAL!

Keep it REAL!

Політика уводить нас від дійсності в дзеркальний лабіринт зі слів, прізвищ, амбіцій, понтів, інтриг та всяких інших брудних ігор. Сучасна політика не має нічого спільного з практикою, і тому кожний, хто занурюється в політику – занурюється в пустослів’я. Грандіозні політичні тексти, викриття, обвинувачення – не роблять наше життя легшим, не вдосконалюють нашої поведінки. Вони тільки відволікають нас від розвитку, примушують думати і відчувати так, як це зрозуміло маніпуляторам, бажаючим виграти за наш рахунок. Коли якийсь черговий скандал коментують «від чогось відволікають», то…

Читати далі...
Телеплацебо

Телеплацебо

Люди все-таки схильні вірити тому, що бачать. Тому деякі з людей охоче користаються цим задля досягнення бажаного нечесним шляхом. Вони беруть медіа і створюють потрібну собі картинку. Наскільки взагалі правдивою може бути інформація – питання окреме. Ми зупинимося на тому, що може бути більш-менш точна картина, а може бути – правдоподібна. Нагадаю, «правдоподібне – не значить істинне», як засвідчив Ніцше. Сфабрикована на екранах дійсність перебирає струни людської душі, дістаючи потрібні ноти: схиляючи до симпатії, обурюючи, заспокоюючи. Медіа працюють, мов у пісні «Скрябіна»:…

Читати далі...

Учітеся, читайте… – про користь і шкоду освіти в сучасних умовах

Поки організм зайнятий боротьбою чи-то з вірусом, чи-то з бактеріальною інфекцією, запишу декілька узагальнених думок про події навколо. Не беруся за висновки, бо кількість повідомлень зусібіч величезна, а от якість лишає бажати ліпшого. Якраз про це натомість і піде мова.   Наразі ми переживаємо перше століття після впровадження загальної освіти населення. Досі освіта була точковою і належала здебільшого парафіям місцевих церков. Однак з ХХ століття почалося поширення загальноосвітніх шкіл на базі природничих наук. Між іншим, запаморочливі успіхи матеріалістичного підходу до науки у вигляді шаленого технічного прогресу поселили в голові сучасної людини невеличкий комплекс бога. Мовляв, за допомогою науки та технологій я можу все, я найрозумніша та взагалі найкрутіша істота на планеті. Біс його знає, чи насправді це так, але фішка полягає в поширенні подібного світогляду не тільки в головах високоосвіченого люду, але й у головах будь-кого з мінімальною освітою. Якщо нам не пощастило мати достатньо прозірливості, то цінувати щось ми можемо тільки у разі неабияких інвестицій у здобуття того «щось». Легкість отримання інформації створила занехайливе ставлення до роботи з нею. Мовляв, «навчився я читати і писати, а ще складати 2+2, і от уже експерт, і що то ти мені торочиш, сам тобі я можу розказати!» І чим ширше ставала система освіти, тим менше учні цінували її плоди. Ситуація свині під дубом з байки Крилова повторюється вже у масштабах усього населення країни. Сьогодні, в добу шаленого розвитку тепер уже Інтернету, журналістика стала розмінною монетою в руках кожного, хто отримав безкоштовний канал масового поширення повідомлень (спочатку то були блоґи та ЖЖ, тепер – соціальні мережі). Засобом маніпуляцій з громадською свідомістю вона стала ще раніше.

Читати далі...

Гріхи сучасного журналу

Напівправда гірше від брехні, бо породжує стійкіші ілюзії.   [caption id="attachment_1372" align="alignleft" width="418" caption="Знайди 10 відмінностей"][/caption] Сучасні журнали (у незалежності від форми – друковані, аудіо, відео, веб) стали апофеозом політики «клік-пік-флік» - більше картинок, менше тексту. При цьому деякі з них претендують на звання «розумних». Але вони так само подають інформацію низкою коротких уривків, бажано в формі пронумерованих тез. Це не інформація, це програмування. Хоча «програмування» - то занадто красиве слово, так само, як і «зомбування» - надає почуття власної значущості читача. Вживемо слово «дресирування». Його не так просто побачити, бо воно приховане не в самій інформації, а саме в способі її подання. Інформація може бути прекрасною – цитати з великих та/чи мудрих, «правила життя» популярних персон, якісь цікаві факти про світ. Проте між собою це все не пов’язане у велику картину. Нібито підлаштовані під швидкісний ритм епохи, медіа не допомагають думці бути в таких несприятливих умовах, а замінюють її сурогатом – нібито смачним та з якісних інгредієнтів, але все ж таки жирним фаст-фудом – швидко, на льоту, вхопити думку і задовольнити розум. Ти нібито і не відволікся від призначеної тобі соціумом функції, та водночас відкусив шмат усесвітньої мудрості, тим самим наситивши почуття власної вагомості. «Що мені цей офісний планктон, як я читаю Esquire/Men’s Health/ШО!» Але чекай. Ти прочитав афоризм, ти оцінив гостроту його форми, а чи зрозумів ти його? Чи перетравив нутром? Не треба плутати розум та ерудицію. Ерудиція – пам’ять, нашпигована інформацією, відомостями, розум – уміння оперувати інформацією. Чому сприяють журнали – бачите самі. Прочитати розумну річ – не означає нічого, зрозуміти її та застосувати в житті – зовсім інша справа. То який сенс у всіх цих буддійських притчах, «правилах життя» акторів, фактах, що Еверест то Джомолунгма, - коли життя офісного планктону залишається життям офісного планктону і від журнальної фарби суті не міняє? Так, це якісна інформація, так, вона краща за дешеві фемінно-маскулінні листки з картинками макіяжу та дорогих автомобілів/голих жінок, але вона не надто за них вища, бо так само залишається розвагою. Фаст-фудом ума середньостатистичних працівників із завищеною самооцінкою (що може компенсувати кар’єрну посередність). Ерудиція сприяє ожирінню мислення. Кількість інформації в голові (пошматованої, розрізненої, купи різномастих файлів) підміняє почуття якості, й тому справді розумні речі з вуст розумної людини потім сприймаються масою зі зневагою, мовляв, «що ти там ото белькочеш, я тут оно скільки знаю, сам розумний».  

Читати далі...

Media Zappiens (замітки на полях)

Хоча існує Інтернет, який довго вважався потужною альтернативою традиційним ЗМІ, він сьогодні також під контролем ЗМІ, бо вони просто перенесли свій продукт у мережу, і тепер самі користувачі потужно тиражують створені ними повідомлення у соціальних мережах. Навіть якщо не брати до уваги відсоток масового користувача, що мало заглиблюється у дійсність, задоволений поверхневим шаром і озброєний кількома найбільш загальними життєвими принципами, просунуті мешканці соціальних мереж усе одно здебільшого розтікаються по декількох основних контекстах, які можна досить легко виявити і визначити. Якими ми не…

Читати далі...

Експедиція у відоме. Декілька думок про сталкерський світогляд

[caption id="" align="alignleft" width="368" caption="S.T.A.L.K.E.R. - New year in Chernobyl"][/caption] Для геймерів і просто комп’ютерних гравців уже давно відома серія ігор під назвою S.T.A.L.K.E.R. (студія GSC) Її довго розробляли, довго чекали, і зрештою, сяк-так отримали. Сюжет ігри багато в чому взятий з повісті А. і Б. Стругацьких «Пікнік на узбіччі» («Пикник на обочине»), а також зі знятого за мотивами книжки фільму Андрія Тарковського «Сталкер». Лишень тільки дія перенесена в омріяну багатьма загадкову Чорнобильську Зону відчуження. Так і ближче, і наочніше. Окрім того, легенди про тварин-мутантів і покинуте місто Прип’ять стимулювали всілякі ходи фантазії. В самій грі сюжет був з якихось причин реалізований дуже бідно. Потужна закрутка, розвиток подій, нагнітання обстановки, а потім усе вибухнуло в дещо банальний пшик. Кінцівка настільки прямолінійно розставила крапки над «і», що від захоплення й ентузіазму лишилося розчарування майже гірке. Бо ж я стільки часу витратив на занурення у цей світ, просякнутий дивовижною атмосферою загадковості, а зрештою все отак бездарно закінчилося. Образа. Однак, лазійки для фантазії все ж таки лишилися, і попри заточену під американську аудиторію розв’язку історії, можна було задуматися про природу усіх подій. Як «О-сознание» підімкнулося до «ноосфери», що таке ця «ноосфера» в інтерпретації ігрового універсуму, яким же все ж таки чином втручання у настільки глибокі шари світу вплинуло на утворення аномалій. Тобто, зусиллям волі можна розкрутити загадку Зони заново, вивести її на рівень універсуму Half-Life чи навіть Fall Out.  

Читати далі...

Ігровий простір. Декілька думок про сучасний інформаційний простір та його аудиторію. ч.3

Нажаль, знайти однозначно дієвий для всіх спосіб вийти з описаної «Матриці» неможливо, так само, як неможливо взагалі знайти щось «для всіх». Але можна зазначити декілька необхідних кроків назустріч більшій свободі й кращому розумінню себе в світі.

Читати далі...

Ігровий простір. Декілька думок щодо сучасного інформаційного простору та його аудиторії. ч.2

Комерційна журналістика – це одна мегареклама. Реклама приваблює нас за допомогою тиску на різноманітні потреби, встановлення асоціацій між товаром та насолодою задоволеної потреби, най би товар безпосередньо до неї й не має жодного відношення. Так само журналістика приваблює нас до реклами всередині себе за допомогою тиску на наші сподівання, бажання і… страхи. «Потурання низьким смакам» засуджується етикою, але сьогодні вже не треба прямо так відверто потурати саме «низьким смакам». Можна крутити передачі еротичного толку в призначений для них час, а прайм-тайм заповнювати шоу і серіалами. Найбільш «низькими» за смаком в тих серіалах будуть два різновиди: ситкоми: ситуаційні комедії, що перекочували до нас із Заходу: «Моя прекрасная няня», «Счастливы вместе», «Папины дочки». Зазвичай виробництво таких телефільмів у СНД частіше за все є рімейками американських ситкомів. Сценарії їх створюються за визначеними шаблонами, що примітивізує картину життя. Докладно можна почитати на ВікіпедіЇ: http://ru.wikipedia.org/wiki/Ситуационная_комедия кримінальні серіали: чий сюжет тісно замішаний на діяльності правоохоронних органів або кримінальних структур. «Глухарь», «Менты», «Бригада» тощо. Якість серіалів варіюється від низького до середнього рівня (за критеріями: сценарій, гра акторів, фабула).

Читати далі...

Ігровий простір. Декілька думок щодо сучасного інформаційного простору та його аудиторії ч.1

Телевизор - это просто маленькое прозрачное окошко в трубе духовного мусоропровода. Виктор Пелевин

Зайшов я якось на блог Тіни Канделлакі й побачив серед іншого голосування на тему «Якому жанру журналістики Ви віддаєте перевагу». Для мене як людини, що торкнулася журналістської освіти, така тема проста і досить зрозуміла з точки зору визначень, а от споживачам інформаційних продуктів треба було роз’яснити, що до чого. Пані Тіна з цим впоралася дуже добре, але потрібно зробити декілька наголосів з точки зору іншого спеціаліста… пардон, бакалавра. =)

Читати далі...

Інформаційний шум

Насправді, сучасний стан інформаційної сфери є викиданням реплік у порожній простір. Таке відбувається через інстинкт домінування, що змушує власну думку ставити понад іншими, вважати єдиною вартою уваги. Тому відбувається інформаційна інфляція, де реалізовані в текстах досвіди багато в чому дублюються, мало проробляються, стає дедалі менше висновків. Через це також з’являється ілюзія пришвидшення процесів життєдіяльності людської цивілізації, бо кожне нове повідомлення дійсно вважається новим, а отже кількість нового постійно примножується. Саме це інформаційне «прискорення» є наслідком технічного прогресу, що створив нові комунікаційні засоби. Насправді ж прискорення як такого немає, є тільки велика кількість дублювання повідомлень (як у журналістиці, так і в мистецтві), що самі по собі мало відрізняються. Поняття «загубитися в океані інформації» втрачає чинність, бо при більш докладному аналізі «океан» зникає, тобто диференціюється за певною кількістю тем. Всередині таких тем повідомлення будуть мало одне від одного відрізнятися.

Читати далі...

Новини-лавини

Якщо зробити перебування в мережі трохи більш активним, спробувати зазирнути за межі необхідного інформаційного простору, на голову вивалюється лавина інформації, очі розбігаються й потрапляєш у стан майже кататонії. Чорт! І як тут розібратися? Розібратися допоможе святий Google, бо без чіткої мети в цьому водоспаді новин можна швидко потонути. Все просто: вбив назву потрібного гурту – отримав усі про нього новини. Щастя й блаженство. Але як бути, коли хочеться ширше зорієнтуватися в музичному процесі, так би мовити, подивитися понад хвилями й зрозуміти – чим живе світ, що від нього можна чекати найближчим часом і таке інше. Отут важче. Мало аналітики. Вона, фактично, взагалі відсутня. Суцільні звіти, рецензії, анотації та скандальні новини – жовтизна. Аргх. Щоб хоч якось уявити собі картину в тій чи іншій музичній галузі, треба перевернути купу постів, більшість з яких не буде відрізнятися цікавістю та значущістю.

Читати далі...

Думки про Журналізм

Необхідний посередник В чому є сенс публіцистики? Здавалося б, треба просто звертатися до першоджерел, навіщо витрачати час на цю вторинну сировину? Якщо журналіст – це недорозвинений письменник, то публіцист – це недорозвинений філософ? Давайте розберемося.

Читати далі...