Герої невидимого фронту

Герої невидимого фронту

Я оточений героїчними людьми. Вони не ризикують життям на передовій, як це роблять воїни, однак вони ціле своє життя присвятили будуванню та вдосконаленню суспільства. Щодня вони працюють зранку й часто без відбою, приймаючи кожен виклик, що не втомлюється кидати їм в обличчя машина історії. Про них не торочать на центральному телебаченні, їхніх імен нема на устах кожного, на відміну від політиків, однак внесок їх у майбутнє України має вагу, на відміну від усієї маси слів та обіцянок, що ми чули і чуємо…

Читати далі...
Гуманітарна дженга. Думка без напрямку

Гуманітарна дженга. Думка без напрямку

Що значить «займатися політикою»? Мабуть, ніхто не скаже, що політика – це засівання цінностей? Швидше це – вправляння у грі на дудочці щуролова. Почухай тим, налякай інших, і отримай профіт. Ось і вся політика. Така політика може існувати лише в готовій суспільній системі, де з’являється змога паразитувати, і з часом «пухлинна маса» паразитичних відносин підміняє собою кров суспільства. Хоча початковий сенс політики якраз і полягає в будуванні політичних систем, тобто політика – це така собі гуманітарна архітектура, де кінцевим завданням є зведення…

Читати далі...
Паризькі кліматичні ілюзії

Паризькі кліматичні ілюзії

От ви кажете "Паризька кліматична угода". Ну, ок, заборонили торгувати квотами на викиди, вже прогрес. Однак далі – що? Санкцій не передбачено, а ті, що були впроваджені Кіотським протоколом - не діють. Чому? Тому що прибуток важливіший за екологію. Екологія – це досі з області ідеалізму, потепління досі нікого не лякає, поки є така солодка змога вмостити п'яту точку в автомобіль, до того ж зовсім не обов'язково електричний. Замість санкцій можна було б увести якісь суттєві заохочення, однак вертаємося до першого пункту:…

Читати далі...
Рівнини свавілля

Рівнини свавілля

Поки малий, світ дорослих здається автоматичним. Там усе раціонально і здійснюється немов саме собою: економіка, суди, право, правила дорожнього руху, працевлаштування, робота підприємств тощо. Не знаю, чи це всюди так, а чи тільки в тих, хто зачепив дитинством догнивання радянської системи, де в бік подібного автоматизму й рухалися. Але за собою тільки зараз, на зорі своїх тридцяти, почав відчувати, що далеко не все в житті відбувається «за вмовчанням». Диво творчості полягає в тому, як людина спроможна, немов із порожнечі, діставати щось, з…

Читати далі...
На майдані біля хати еволюція іде

На майдані біля хати еволюція іде

Оскільки всі згадують річницю Майдану, хотілося би підняти старий (і трошки актуалізований) пост про революцію буднів, чиє полум'я треба підтримувати щоденно, аби не зупинився поступ, аби не зупинився розвиток, і врешті наше суспільство і людство в цілому перетворилося на дещо значно гарніше, ніж є сьогодні... Будуємо нові відносини в старому житловому просторі «Теорія розбитих вікон» Вілсона і Келлінга засвідчує факт: цінності слабнуть у соціумі. Елінор Остром засвідчила, що збільшення групи набувачів благ від спільного ресурсу призводить до зростання вірогідності «опортуністичної поведінки», тобто…

Читати далі...
Чи є життя після виборів?

Чи є життя після виборів?

Я з подивом виявив, що багато хто покладав на ці вибори великі надії. Стільки емоцій вирує довкола результатів… Вимушений сказати: «Дарма». З двох причин: Незважаючи на позірні політичні зміни в країні, суть українського суспільства не змінилася. Попри видиму революційність Майдану, він, на жаль, не змінив мислення українців у масі їх. Можливо, він заронив імпульс до пошуку, але не надав способів зміни життя на краще, саме тут і зараз, на місцях. Хоча людські життя були принесені в жертву протесту, ми так і не…

Читати далі...
Не плутай себе з V, постукуючи по клавішах свого ноутбука

Не плутай себе з V, постукуючи по клавішах свого ноутбука

Пам’ятаєте чудове кіно «V is for Vendetta”? Там у кінці чувак підірвав англійський Парламент під увертюру Чайковського. З тих пір «маска Ґая Фокса» стала жаданим символом усіх незадоволених існуючим порядком речей. Та чи правильно ми розуміємо підірваний Парламент? Здавалося б, символ простий, як палка, - «бери коктейль, пошли домой». Але в реальності того виявилося замало. Благі наміри відкупорили скриню Пандори, з якої повалилися ще й війна, феодальні розбірки, економічна криза та інші принади епохи змін. Не інакше, хтось нагородив нас китайським прокляттям.…

Читати далі...
Кровоносна система милосердя

Кровоносна система милосердя

Поширився нині мережею американський анекдот: Якось у гостях в своїх друзів, я спитав у їхньої маленької доньки, ким би вона хотіла стати, коли виросте. – Президентом! – впевнено відповіла дівчинка. – Вау! – сказав я, – а що ти зробиш у першу чергу, коли станеш президентом? – Я забезпечу дах над головою та їжу всім бездомним, - відповіла дівчинка. Її батьки, щирі ліберальні демократи, слухали цей діалог і просто сяяли. – Гідна мета, - сказав я, – але для цього зовсім не…

Читати далі...
Прихід нового вайш’ї

Прихід нового вайш’ї

Всьому свій час, і не все кориться людській волі. Соціальні процеси неможливо прискорити без потужного ресурсу, і тоді доводиться просто терпляче чекати, поки плід суспільства достигне до певних кроків сам. Суспільство неоднорідне, і розвиток у ньому відбувається нерівномірно. Одні соціальні групи вириваються вперед і бачать значно більше, інші навпаки – лишаються трохи позаду, тримаючись уже протоптаних стежок. Якщо той, хто вирвався вперед, не має достатньо потужного ретранслятора своїх ідей, він стає приречений на роль Кассандри, віщаючи незрозумілі оточенню пророцтва. І як би…

Читати далі...

Слово о спілці професійній

Нарешті маю вільну хвилинку, і можу написати про те, про що давно хотів. У нелегкому ділі ОСББ та інших форм самоорганізації населення, рано чи пізно, постає питання про гроші: треба платити за послуги, накопичувати гроші на поточні та капітальні ремонти, на заходи з енергоефективності тощо. Єдиним джерелом грошей в ОСББ є його члени. Навіть якщо йдеться про омріяну «державну допомогу», то це є програми, розраховані на спів-фінансування проектів, тобто певну частину грошей усе одно повинні вкласти самі власники. Чому? Та тому що…

Читати далі...
Ідеш до Європи? – Візьми з собою вудку!

Ідеш до Європи? – Візьми з собою вудку!

Ми неминуче повинні пройти етап від бунту маси до бунту маси проти себе самої. По інерції з усього свого історичного минулого, аж від розсмоктування Січі та утвердження Івана IV Грізного царем у Москві, СНД волоче важку долю імперської ментальності, коли найвищі з можливих цілі раба є а) мати власних рабів; б) вимагати хліба та видовищ. У тій чи іншій мірі навіть сучасний активізм іще піддається інтенціям упокореного, підсвідомо відчуваючи себе безправним, і тому його поглинає ressentiment. Це аж ніяк не звинувачення, лише сумна констатація сумного факту, адже звинувачувати когось у чомусь можна було б, якби він знав альтернативу наявному. Ми не знаємо альтернативи. Максимум, що ми наразі можемо – це дивитися на Європу і дивуватися її високій культурі, попутно нарікаючи, мовляв, от свого часу Русь задавала тон, а тепер колись немита Європа вибилася в законодавці.   У будь-якій завеликій спільноті люди стають масою, однак Європа сильна тим, що там утворився культурний простір, просочений тою мірою егоїзму, яка вимагає кожний з класів невідступно тягти на себе ковдру. Пролетарій у Франції такий самий пролетарій по суті, однак із тією відмінністю, що він бачить у роботодавці не царя (народного директора), а опонента, що (припустимо) затис його кревні, і вважає, що треба ті кревні витрясти. Це здорове ставлення людини, котра не пройшла крізь соціалістичне прокрустове ложе, де верхи суспільства ототожнилися з низами, і тим самим остаточно збили з пантелику і без того розгублений народ. Опозиційність класів на Заході дозволяє реально відстоювати свої права, задекларована колись у нас «рівність» класів досі примушує робочого ставитися до роботодавця і чиновників як до привілейованих людей, що їм видніше, як тобі краще жити. Змішаність класів надавала начальникам виключне право наказувати, бо влада ж належить народу, а значить начальник народний, і його голос є голос народу. Опозиційність класів, що рівно тягнуть на себе ковдру, змушує домовлятися, змішаним класам незрозуміло, про що взагалі домовлятися. На такому благодатному полі, щедро угноєному терором та словесною чехардою ідеології, дуже легко узурпувати владу. Що й було зроблено. На місце народного директора прийшов капіталіст, а робочо-селянська маса на той час була вже занадто затюкана та заплутана, аби опиратися. Фактично, тільки зараз, крок за кроком, повільно та болісно ми починаємо виповзати з незмінно централізованого протягом століть соціально-політичного ладу. Наш час – справдешні «досвітні вогні», про які писали класики. Важко сказати, як довго нам доведеться розгрібати історичні завали. До того ж, розгрібати їх у першу чергу в самих собі, бо, попри всю високу думку про себе і свої прагнення, ми недалеко відійшли від психології узалежненої та упослідженої людини.

Читати далі...

Стоп смог! – історія

[caption id="attachment_1422" align="alignright" width="120"] Стоп,смог! - емблема[/caption] Отже, почалося все зі смогу. Можна ігнорувати забруднення води – не так видно, не так чути – але коли перекриває дихання, вже надто не проігноруєш. Тому маси народні почали ворушитися. Для Маріуполя це є неабияке досягнення, тому що має місце як економічна, так і психологічна прив’язка до металургії, звично стало терпіти нібито «необхідне зло», за яке дають зарплатню. Розмови про екологію досі велися радше на кухонному рівні, у фоновому режимі: посварили, поплакали й годі. Звісно, була ще купка ентузіастів, що, як завжди, «прагнула змін», але хто коли слухає ентузіастів. Екологічний рух існував більше у формі інформаційної боротьби на газетних шпальтах та в інтернеті. Але «для всього свій час, і година своя кожній справі під небом». Перша яскрава подія в новітній історії маріупольського екологічного руху – боротьба проти побудування електросталеплавильного заводу в 2010 році. Тоді активісти ММГО «Цивільне об’єднання Совість», очоленого Елеонорою Гайворонською, змогли запобігти ще одному удару по маріупольській екосистемі. Хоча сама по собі електросталеплавильна металургія набагато екологічніша за традиційні методи, ще один завод у місті й без того ними переобтяженому – був би останньою краплею. [youtube https://www.youtube.com/watch?v=ctOLN9Ryrsg?list=PLN1i0NRbQrOxpJH37DZ56Zi_HMdNfce5K] [youtube https://www.youtube.com/watch?v=gY5X7-cCaEo] Зоною екологічного лиха Маріуполь нібито міркують оголосити тільки зараз, але на перше місце в рейтингу брудних міст України він потрапив давно. Час тільки сприяв погіршенню ситуації. Хоча офіційна статистика свідчить про те, що у 2011 році загальна сума викидів не перевищила норми та лишалася в рази меншою за горезвісний 87-ий рік, у дійсності маріупольці відчули зовсім інше. Із серпня 2011 року мало не щодня центр міста (Жовтневий і Приморській райони) був огорнутий смогом з боку «Азовсталі», до того ж у неабиякій концентрації. Зі зміною вітру накривало Іллічівський та Орджонікідзевський райони. Якщо раніше смог являв собою неприємний запах, то тепер від нього з’являється металевий присмак у роті, подразнюються дихальні шляхи. Уявіть подібне ледь не кожного дня: неможна відкривати вікна, виходити на вулицю без респіратора. Спочатку ідея постійного носіння захисних засобів викликала усмішку, але сувора дійсність переконала, що це не просто вияв незадоволення, а банальна необхідність, інакше в організм трапляє неймовірна кількість канцерогенів і просто отруйних речовин. Повідомлення від гідрометцентру про надзвичайну ситуацію зазвичай з’являлися уже в самий розпал цієї самої НС. У широкий вжиток стійко увійшла абревіатура НМУ (несприятливі метеорологічні умови), на них списували всі негаразди. Як потім з’ясувалося, погода тут ні до чого, а термін НМУ включає до себе умови, створені самими підприємствами-забруднювачами. З початку 2012 року на липень було зафіксовано 160 днів із НМУ, тобто 160 днів треба було сидіти вдома чи взагалі тікати з міста. На сьогодні таких днів нараховано 198. Більша частина року вже минула під покровом сірувато-білого отруйного туману. [youtube https://www.youtube.com/watch?v=6Z-O89hHAcE]

Читати далі...

Великий егоїзм – продовження

Вчора здійснив акт Великого егоїзму.   Багато міст в Україні потерпає від нашестя каштанової молі – дуже небезпечного шкідника. Багато вулиць Маріуполя, засаджені каштанами, перетворилися на іржаві тунелі з посохлим листям. Це не від спеки і не навіть не від викидів заводів (хоча опосередковано вони в будь-якому разі мають певне відношення, адже впливають на збалансованість екосистеми), а саме від личинок молі, що живуть на листі й харчуються ним.   Є різні методи боротьби з шкідником, у тому числі прибирання та спалення зараженого…

Читати далі...

Найвищій ступінь егоїзму

Часто чутно «ми хочемо забагато!» Насправді ми хочемо замало. Бажай для себе і роби для себе, тоді світ навколо стане краще – парадоксу тут нема. Жаліємося на життя - на заклик «зроби щось!» лунає відповідь «а кому воно треба?!» Ти скаржишся – значить тобі.   Великий егоїст захоплює Всесвіт. Він іде по дорозі, вважаючи усе навкруги своїм маєтком. А коли бачить, що в хаті його непорядок, то бере і виправляє все мовчки, бо справжній мужик – егоїст, а отже здатен потурбуватися про…

Читати далі...

Пристрасті за Андрієм

Як завжди виходить, що не той п'є, хто варить, і останнє відео я вивішую із значним запізненням. Можливість ознайомитися з ним була і є на сторінці Проекту "Ноос" на facebook. Отже, Вашій увазі пропоную чергове своє документальне кіно, друге про Андріївський узвіз, перше про його нелегку сучасну долю. З надією на успіх громадської ініціативи щодо його збереження, а також історичного Києва взагалі. У фільмі використані записи творів С. Рахманінова, К. Дебюссі, Л. Яначека і Пахельбеля. Пристрасті за Андрієм from xsimko on Vimeo.

Читати далі...

Півшляху до Ханаану

Йде двадцять перший рік Незалежності, люди потроху вчаться ходити на власних двох. 40 років Мойша водив свій народ пустелею, аби виросло покоління вільних людей. Мабуть, така доля всіх постколоніальних народів, і Україна вже виконала свою норму на половину. Принаймні, все дуже струменять джерельця громадської активності, громадської самооборони. Краса і гідність відроджуються в житті багатьох громадян, а потім перетікають через їхні вчинки в суспільство. Повільно, крок за кроком, але невпинно народ перетворюється із натовпу на громаду. Далі ще один довід на користь.

Читати далі...

Київська зона бойових дій

Як я вже неодноразово зазначав, життя в Києві для культурної людини ліпше скидається на бойові дії. Чергувати день і ніч попід адміністративними будівлями треба не прихильникам політичних персоналій, а саме соціальним активістам, що борються за збереження історичного спадку і просто гуманність простору свого життя. Забути про роботу до дозвілля, переїхати в намети на тротуарах і майданах. Бо як тільки Олександр Бригинець постить у facebook новину про якесь позитивне зрушення, якусь перемогу – тієї ж миті опріч з’являється новина про якусь нову атаку.…

Читати далі...

Маріуполь екологічний. Коментар

Експозиція. Все почалося зі смогу. Смог для Маріуполя – явище звичне, від нього позмінно страждають мешканці обох берегів Кальміусу, в залежності від напрямку вітру. Смог проявляє себе в кращому випадку в формі легкого неприємного запаху в повітрі, в гіршому – у вигляді білого півпрозорого туману з різким неприємним запахом. Причиною громадських виступів послужило погіршення ситуації, коли смог перетворився на густий білий туман, який навіть знизив видимість, і запах уже почав перетворюватися на смак у слині. Метеорологи камлали тривогу: високе забруднення повітря I і II ступеня ("Надо", 0629). Але й без зайвих нагадувань було відчутно, що сморід над містом загус до незнаного досі рівня. Час від часу подібне траплялося, адже «несприятливим метеорологічним умовам» все ж таки властиво відбуватися. Але цього разу металургійні підприємства перевершили самих себе, оскільки по декілька днів підряд густий затягав собою райони міста. Жартувати з цим не варто, оскільки викиданий у небо коктейль вміщує в собі канцерогени, і Маріуполь уже давно зайняв лідерські позиції в реєстрі онкохворих дітей. Тому терпець громадськості урвався, і маріупольці зібралися на протестний мітинг «Дайте кисню» перед міськрадою.   http://www.youtube.com/v/CzqmRBjHpUw?version=3&hl=uk_UA

Читати далі...

Час DIYати. Мистецька платформа (відео)

Разом із дорослішанням нових поколінь ми вступаємо в епоху славнозвісного DIY (do it yourself – зроби сам). Оскільки життєвий досвід показує людям і молодим зокрема, що ні від кого нічого чекати не доводиться, вони все більше схиляються до простої думки «коли не я, то ніхто». І беруться, зрештою, до роботи: захищають свій життєвий простір, організують свій час конструктивно на противагу деструктивним тенденціям часу.   Штучний світ відмираючої європейської цивілізації при всьому своєму безглузді ще має порох в порохівницях і використовує його переважно…

Читати далі...