Геометрія Осокорків

Геометрія Осокорків

Новобудови крадуть у неба порожнечу. Їх лінії вихоплюють простір, накидають на нього сітку масштабів і перспективи. Це така чиста, нелюдська і нелюдяна геометрія, область чистих форм, що лише віддалено мають справу з житлом. Народжені в електронних нутрощах комп’ютера, сформовані як ідея в одній з програм для креслення, вони зберегли в собі той дух стерильних математичних алгоритмів, що на них, мов на скелях лишайник, нашароване людське життя, повне потреб, що рідко перетинаються з естетикою. Сонце підсмажує на цій склобетонній пательні чахлі дрібні деревця…

Читати далі...
Безглузді мізкування: Темний бік сили рятує від занепаду

Безглузді мізкування: Темний бік сили рятує від занепаду

Я хворію, а отже вивільнився час для безглуздого мізкування. Бояться люди занепаду. Мовляв, от усі отупіють, і все пропало. А мені здається, все не пропаде. Бо завжди в людині лишається зло. В занадто задоволеному суспільстві товстунів-споживачів бургерів згодом виникне якийсь пророк, революціонер, диктатор чи ще якийсь лідер, і почне будувати свою ієрархію. Або ж він чи його вчення зіллються з існуючою, як це сталося з християнством. Релігійні лідери та амбітні політики-полководці поженуть маси на смерть, на цій кривавій заквасці настоїться нова естетика,…

Читати далі...
Мелофілія #08 – Subliminal mainstream

Мелофілія #08 – Subliminal mainstream

Знаю, що цей альбом став перехідним етапом Slipknot до мейнстріму, однак для мене особисто його пропорційна зваженість між божевіллям класичного Slipknot та мелодизмом нового стала рецептом вподобання. В альбомі намішано багато всього: брутальні блек-дез вибухи, ритмічний кач ню-метала, електронні та атмосферні запили і навіть парочка солодкавих балад, котрі свого часу так зненавиділи інші fellow фани гурту. Робота вийшла дуже цільною та якісною, але, на жаль, останньою з усього добутку гурту, до якої я час від часу повертаюся. І так дивно усвідомлювати, що…

Читати далі...
Мелофілія №07 – Чотиривимірні вініли

Мелофілія №07 – Чотиривимірні вініли

Це не нове відео, але воно доводить, що дерева не поступаються за музичністю сучасним академістам, що дерева самі зіткані з музики, мов чотиривимірні вініли вони зростають, несучи в собі мову Сонця. Маленькі, мов прелюди, кривенькі, мов скерцо, величні симфонії лісових велетів, пасторалі садових мудреців... Вони звучать, і все звучить, і все має метамову, в людському вимірі виражену Музикою. Чи не значить слухати порожнечу – то вчитися чути цю метамову? YEARS from Bartholomäus Traubeck on Vimeo. Years by Bartholomäus Traubeck

Читати далі...
Мелофілія #06 – Більше, ніж 34.788%

Мелофілія #06 – Більше, ніж 34.788%

Це – другий почутий мною альбом My Dying Bride (перший був класичний “Turn Loose The Swans”). На початку 00-х ходила т.зв. «Домашня колекція» - серія піратських, але гарно оформлених дисків з mp3 дискографіями різних виконавців. Записано було в карколомній на той час якості 192 kbps (здавалося – куди більше?). У серії «Чорна колекція», зрозуміло, виходили різні металеві колективи. От саме з цієї серії мені трапилася друга частина дискографії MDB. І першим альбомом був “34.788% ...Complete”. Що я маю сказати щодо цього альбому?…

Читати далі...
Фотосет інтимних місць

Фотосет інтимних місць

Японці мають свої "вабі" і "сабі" – красу природності та красу старості. Але старість у даному випадку швидше означає досвідченість. Старі, потріпані предмети мають власну біографію, на них нанесено досвід, почуття – або їх власні, або чиїсь. Нові райони, нові будинки – стерильні, їх біографії ще тільки мають бути написані. А ще – в них досі нема "інтимних місць", закутків, повних локальної та персональної історії – любові, філософії, просто гарно проведеного часу... Старі будинки теж колись були нові, але сьогодні їх цінність полягає навіть не стільки…

Читати далі...
Мелофілія #05 – У пошуках контри

Мелофілія #05 – У пошуках контри

Хоча я сам запеклий слухач важких музичних жанрів, у метафізику рок-н-ролу я не вірю. Вся позірна «позасистемність» року закінчується там, де починається боротьба за авторські права чи ще якісь суперечки, коли за вирішенням питань брутальні металхеди звертаються до суду. До суду, Карл! Що може бути більш «системним», ніж суди?! І от остання історія з Ліндеманном, котрому прималювали Путіна на футболку – замість того, щоб відлупцювати кривдника гумовим фалосом на сцені під акомпанемент піроефектів, Ліндеманн як правовірний європеєць звертається до суду. Ну, ще,…

Читати далі...
Мелофілія #04 – sbljøv зараховано

Мелофілія #04 – sbljøv зараховано

Чи стали б ви слухати гурт під назвою «бомж», який випустив альбом під назвою «збльов»?.. А дарма. Мені «збльов» підкинула (підсунула?) подруга з-за океану. Але сам збльов родом зі Сходу, Середнього, а саме – з казахської Алмати. Що таке «збльов»? Це лютий, потужний дум, котрий записують до сладжу, але здебільшого це натуральний звук Esoteric’а епохи “The Pernicious Enigma” та “Metamorphogenesis”. Глибокий, гуркотливий, важелезний. Але крізь це море гнівливого грому з глибин психіки видираються мелодійні пасажі, накидаючи додаткові сенси, запобігаючи спрощенню думки. Нарочите…

Читати далі...
Мелофілія #02 – Містики з півночі

Мелофілія #02 – Містики з півночі

Нещодавно я згадав про цей дивовижний колектив. Хоча біоритм, сформований (віддеформований, я б сказав) великим містом вперто заперечував подібний звук у місиві з машин і людей, прослуховування його стало справжнім бальзамом для нервів, і з-під пилюки буднів проступила нагору прихована парость краси. Arcana представляє ту гілку Музики, до якої я звертаюся доволі рідко, але саме вони підкорили мене глибиною своїх мінімалістичних конструкцій. Вони заново відкривають справжній сенс релігійних та містичних почуттів, потаємні рівні внутрішнього світу. Таке собі джерело, до якого корисно час…

Читати далі...
Мелофілія #01

Мелофілія #01

Прийшла ідея зібрати розрізнені міркування з приводу різних музичних творів під одним дахом центрального блоґу. А то сидить він такий, самотній, сумний, наповнений самими тільки віршами, до котрих далеко не всім є справа. Отже, заходьте на вогник - послухаємо та поговоримо про Музику - найбільш зникоме і в той же час одне з найдивовижніших мистецтв. Жанрових обмежень тут нема, єдине правило відбору - як емоційна карта ляже. Власні враження від тем, історії, пов'язані з ними - радо вітаються в коментах. Один з…

Читати далі...
Урбанавтичні етюди
Тінь будинку

Урбанавтичні етюди

Магія ховається в повітрі. Денний шум затуляє її, але в моменти вечірньої тиші її знову можна помітити в атмосфері. Тоді душа міста виходить із хованок, і стіни старих будинків промовляють до уважного вуха... Похід крізь невідомі досі історичні куточки міста відкриває тобі його душу, його непарадне нутро, повне живіших, домашніх сюжетів, написаних на мові старих стін. Там дійсно ховаються потаємні храми, повні чиїхось надій і мрій, закарбованих у літерах цегл, зашифрованих у декорі. І все покрите патиною довгих років і великого досвіду.…

Читати далі...
1 травня. Декілька думок про права трудящих

1 травня. Декілька думок про права трудящих

Досі живемо за механізмами, успадкованими від «соціалізму». Тобто, досі «держава повинна», і всі громадські відносини наперед визначені законодавством, до того ж, змінити його видається неможливим. Людська одиниця ефективно упосліджена, тому мало хто спроможний об’єднуватися з іншим заради досягнення якого блага. На профспілки навішені радянські ярлики. Згадка про права трудящих майже автоматично веде тебе «наліво», прийнято говорити про права малого та середнього бізнеса, але не про права робочих і селян. Самі робочі та селяни майже не мають уявлення про сутність профспілки, для них…

Читати далі...
Паризькі кліматичні ілюзії

Паризькі кліматичні ілюзії

От ви кажете "Паризька кліматична угода". Ну, ок, заборонили торгувати квотами на викиди, вже прогрес. Однак далі – що? Санкцій не передбачено, а ті, що були впроваджені Кіотським протоколом - не діють. Чому? Тому що прибуток важливіший за екологію. Екологія – це досі з області ідеалізму, потепління досі нікого не лякає, поки є така солодка змога вмостити п'яту точку в автомобіль, до того ж зовсім не обов'язково електричний. Замість санкцій можна було б увести якісь суттєві заохочення, однак вертаємося до першого пункту:…

Читати далі...
Раби і прораби

Раби і прораби

Насправді це дуже оптимістичний текст =) Щоб ніхто не образився на подальший текст – не сприймайте, будь ласка, нічого з написаного тут персонально. Сприймайте це, немов зріз із спостереження за чашкою петрі з людським соціумом по типу наукового, тільки філософського. На основі цього анамнезу треба виключно робити висновки, в жодному разі не вважати, що автору корона тисне і що треба його за це поялозити пикою по багнюці. Ні, автор сам дуже далекий від довершеності. Йому, як стане зрозуміло, теж треба лікуватися… Отож,…

Читати далі...
Рівнини свавілля

Рівнини свавілля

Поки малий, світ дорослих здається автоматичним. Там усе раціонально і здійснюється немов саме собою: економіка, суди, право, правила дорожнього руху, працевлаштування, робота підприємств тощо. Не знаю, чи це всюди так, а чи тільки в тих, хто зачепив дитинством догнивання радянської системи, де в бік подібного автоматизму й рухалися. Але за собою тільки зараз, на зорі своїх тридцяти, почав відчувати, що далеко не все в житті відбувається «за вмовчанням». Диво творчості полягає в тому, як людина спроможна, немов із порожнечі, діставати щось, з…

Читати далі...
Нова Вавілонська вежа. День комунальника

Нова Вавілонська вежа. День комунальника

Доля вперто вертає мене до соціальної журналістики. Чому? Свідомо мені весь час кортить займатися зі сферою культури, але обставини невблаганно штовхають до соціальщини. Більше за те, вливатися в контекст сучасного культурного процесу важко, він незмінно лишається для мене закритими дверима, за які я можу зазирнути лише в замкову щілину. Натомість марудний шлях соціальної інженерії весь час опиняється під ногами. Сьогодні я сам поставив собі питання про сенс своєї роботи, і сам же на нього відповів. (Вкотре вже...) Соціальна інженерія, соціальна журналістика –…

Читати далі...
Потойбіч усього

Потойбіч усього

Є таке кльове поняття, як «вимір». Дуже абстрактна штука, так просто й не поясниш. Фактично, «вимір» – це базова характеристика існування. Є три виміри простору, вимір просторового руху – час, всякі інші виміри, про які розповідають фізики, змушуючи інтелект до конторцій, аби осягнути висоту польоту квантової думки. І от коли явище існує чи-то поза межами знайомих нам вимірів, чи-то тільки виходить за їх рамки, то нами воно сприймається як диво. Наприклад, радіохвилям майже байдуже до твердих поверхонь, а гамма-радіації й поготів, частки…

Читати далі...
Дитячий лепет

Дитячий лепет

Пару днів тому в стрічці tumblr побачив новий кліп Rihanna – “Work”. Ще раніше побачив ліричне відео на пісню “Umana” моєї улюбленої команди Novembre, що повернулися після майже десятирічної відпустки. Що об’єднує ці пісні, здавалося б, із абсолютно різних сегментів музики? В обох темах співають так, наче вони втомлені або п’яні, або взагалі – тільки вчаться розмовляти. Або в «Народженні трагедії», або у «Веселій науці» Ніцше нарікав, що сучасна йому опера віддана на поталу слів, що масова аудиторія вимагає від співаків «чіткої…

Читати далі...
Живіт царя еволюції

Живіт царя еволюції

Ми самовільно коронували себе у вінець еволюції, але насправді найвищим видом на Землі є – дерева і рослини загалом. Це самодостатні істоти, які повністю самі себе забезпечують, живуть дуже довго, позбавлені особової обмеженості, існуючи поза «я». Всі тваринні форми вже більше є обслугою цим зеленим монархам, а дехто їм просто шкодить. Коли людина раптом подумала «все для мене», оголосила себе єдиним носієм душі, наданої богом, то стала на шлях порушення рівноваги. Ми можемо припускати, що це, взагалі-то, правильно, адже тиск життя вимагає…

Читати далі...
Видихати…

Видихати…

Перемагає той, хто краще дихає. (с) Е. Юнґер Через мою лису голову і позірну буцімто пасивність мене часто приписують до буддистів. Та й сам за останні роки часто звертався до категорій цієї чи-то релігії, чи-то філософії. Проте насправді до просвітлення мені, як до Африки рачки. Вже занадто часто я злюся, веду ментальні баталії в голові, а подекуди відчуваю невиправдану неприязнь до ближніх своїх. Час від часу ця багнюка проливається назовні у вигляді таких собі істерик… Бажав би я загорнутися в непроникний спокій,…

Читати далі...