По той бік шлункового задоволення

По той бік шлункового задоволення

Обкладинка: Dan Gold Ситість і задоволення ми звикли собі уявляти такою собі загниваючою утопією а-ля товсті конс’юмери з мультику “Wall-E”. Тому декларуємо, як ми всі “сжились с бурями и тревогами” і знаходимо себе в боротьбі за ідеали надзвичайно примарні, однак годні для того, щоб зрушити п’яті точки з місця і дати душі забуття в екшні. Насправді, саме в ситому і задоволеному суспільстві людина може бути собою, присвятити себе улюбленій справі… ну гаразд, годі фиґлювати - улюбленій грі. Ні, я проти техноутопії Жака Фреско,…

Читати далі...
Анімована какашка крутіша за польоти в космос!

Анімована какашка крутіша за польоти в космос!

Главное — на Земле. Главное всегда остаётся на Земле, и я останусь на Земле. Решено, — подумал он. — Решено. Главное — на Земле… АБС. "Стажеры" Ходить гумор про "як ви там, нащадки?" і "какашку анімували". Це приклад викривлення сприйняття, коли трансльоване через канали масового зв'язку сприймається як більш значуще, ніж нетрансльоване. Насправді, польоти в космос і марення майбутнім в стилі 50-80-х (той самий ретрофутуризм) зовсім не стосувалися реального розвитку людства. Технології полегшують життя, але не вирішують фундаментальних проблем. Радіо не врятувало…

Читати далі...
Назустріч безодні

Назустріч безодні

Обкладинка: Tom Sodoge Таке враження, що людство ледь не від початку прагне звалити назад в утробу Едему, в несвідоме, в перинатальний стан. Мабуть, усі “вищі” релігійні вчення опонують світу, опонують життю, проголошуючи цю реальність хибною або тимчасовою, на зміну якій прийде вічне блаженство. Свідомість означає свідомість болю, що супроводжує життя, і інтелект ламається перед суворою громадою страждання перед собою, тікає від неї - в самадгі або Велику Порожнечу. Тобто, людство ніяк не може перееволюціонувати етап отроцтва. Воно плаче і тікає, не може подолати…

Читати далі...
Декілька причин, через які я зневажаю facebook

Декілька причин, через які я зневажаю facebook

Сайт – це набір інструментів, завдяки яким користувачі можуть публікувати, отримувати та обмінюватися інформацією. Зручність інструмента та привабливість контенту повинні створювати аудиторію, увагу якої можна монетизувати, використавши рекламу. До цієї формули нині вже міцно примішався піар, адже перекричати таку кількість голосів, яка нині є в інтернеті, можливо лише за певної тактики і стратегії. Соціальна мережа повинна була стати сайтом із новітнім набором інструментів для соціалізації. По суті, це рекомбінація засобів, що вже існували на той час, зі зміщенням акцентів. В будь-якому разі,…

Читати далі...
Список надважких металів

Список надважких металів

Обкладинка: Jason Rosewell Поняття важкості в металі для мене особисто означає вдале сполучення басової насиченості та ударної міці звуку. Іноді вишенькою на верхівці цього коктейлю лежить агресія, додаючи йому хльосткості. Коли дві основні складові є – мій слух вважає цей звук потужним. Одначе, крім потужності звуку, дуже важливо, щоб музика була композиційно пропрацьована, мала в собі певний образний стрижень, що надавав би голій енергії форму. Сучасний метал часто-густо просто нудний: хоча він просто мегатяжкий у порівнянні з попередніми поколіннями, не вистачає йому фокусу,…

Читати далі...
Державне шило на корпоративне мило. Серіал “Картковий будинок” і трохи теорії змови

Державне шило на корпоративне мило. Серіал “Картковий будинок” і трохи теорії змови

Серіал «Картковий будинок» (“House of Cards”) розтинає політичний гнійник Сполучених Штатів Америки, переконливо доводить, що «там то же, что у нас», політика всюди однакова, з незначними відмінностями. Звісно, це fiction, однак задача серіалу не полягає в тому, щоб викривати когось конкретного, це алегорія на самі алгоритми політичної взаємодії, узагальнення того бруду, що вирує за красивими лаштунками. На жаль, виразність ТБ-шоу знижувалася з кожним сезоном, до хльосткої есенції цинізму домішувалися моралістичні нотки, минуле подружжя Андервудів (на щастя) все-таки настигло їх на піку кар’єри,…

Читати далі...
Мелофілія #16 – Маленький геній Сара Лонґфілд (Sarah Longfield)

Мелофілія #16 – Маленький геній Сара Лонґфілд (Sarah Longfield)

Забавно взагалі виходить, що класика з певного моменту стала вважатися універсальним мистецтвом, хоча європейська класика завжди була елітарною, а отже – не для всіх. Як це вкурити – універсальність «не для всіх»? Сьогодні вночі я знайшов, як на мене, вдалу алегорію. Класичним є складне, глибоке мистецтво. Класичні твори є результатом копіткої практики, ретельного дослідження або ж яскравого геніального осяяння. Так чи інакше, в них зібрано воєдино багато естетичних і філософських ниток. Ці твори лежать на поверхні, відкриті для прочитання всім бажаючим. Але…

Читати далі...
Ібо гряде. Або чому твій велосипед не врятує тебе.

Ібо гряде. Або чому твій велосипед не врятує тебе.

Обкладинка: Witch Kiki Фейсбук питає: «Що в мене на думці?» Та от, думаю, що зелена енергетика не врятує нас, переробка сміття не врятує нас, електрокари не врятують нас, вегетаріанство не врятує нас і навіть штучне м'ясо не врятує нас. Нас врятує або міграція в космос, або контроль за народжуваністю, до того ж, контроль не штучний, а закладений на рівні цінності. Досі людство ще не сягало межі, маючи нові ареали, а отепер - сягає, бо одна людина - це далеко не тільки та площа,…

Читати далі...
Slow, Deep and Hard

Slow, Deep and Hard

Обкладинка: Кольська надглибока свердловина (Wikipedia) Перефразовуючи класика: «Я – інтроверт. Але я і людина». Повільна людина. В мені й у мене все відбувається повільно. Бути повільною людиною в світі, що за останні років 100 лише прискорювався – важко. Доводиться збиватися з біоритму, щоб устигати за іншими. Але гірше те, що все довкола ніби вказує тобі на хибність навіть не способу твого життя, а самого твого єства. Весь час ризикуєш відчути емоцію, що моя давня приятелька описувала, як «повз тебе пропливає яскравий пасажирський…

Читати далі...
Мелофілія #15 – Червоний птах із сонячного світла

Мелофілія #15 – Червоний птах із сонячного світла

21 квітня 2017 року гурт Outrun The Sunlight випустив у світ альбом “Red Bird”. Він складається всього з чотирьох творів, і за всіма канонами прискіпливості мав би зватися EP, однак повнота концепції, завершеність музичної думки – роблять реліз саме альбомом. Опус присвячено темі стосунків, старому доброму «я і…» Лідер гурту Остін (Austin Peters) сам розповів про ідейну основу «Червоного птаху» в буклеті. Злети і падіння, нюанси зближення і віддалення, розуміння і непорозуміння – все це драматично сплетено в музиці, котра допомагає влучити…

Читати далі...
Мелофілія #14 – Джаз, відлитий у металі

Мелофілія #14 – Джаз, відлитий у металі

Стосунки з джазом у мене складаються… дивно. З одного боку, я безмірно поважаю цю музичну філософію, натурально музичний спосіб життя, адже справжні джазмени всі трохи (а деякі й зовсім) не від світу цього, і це просто чудово. З іншого боку, я надзвичайно туго відчуваю цю музику. Так, окремі композиції, мелодії – безперечно, однак з моменту імпровізації, коли звук відправляється у вільне плавання, втрачаючи береги концепції, стає важко. І це при тому, що сам я за максимальне звільнення звуку від грубого сенсу. Вочевидь,…

Читати далі...
Герої невидимого фронту

Герої невидимого фронту

Я оточений героїчними людьми. Вони не ризикують життям на передовій, як це роблять воїни, однак вони ціле своє життя присвятили будуванню та вдосконаленню суспільства. Щодня вони працюють зранку й часто без відбою, приймаючи кожен виклик, що не втомлюється кидати їм в обличчя машина історії. Про них не торочать на центральному телебаченні, їхніх імен нема на устах кожного, на відміну від політиків, однак внесок їх у майбутнє України має вагу, на відміну від усієї маси слів та обіцянок, що ми чули і чуємо…

Читати далі...
Мелофілія #13 – 12 альбомів, що зробили моє півріччя

Мелофілія #13 – 12 альбомів, що зробили моє півріччя

Червень – гарний привід підбити проміжні музичні підсумки року. Це дуже суб'єктивний чарт, котрий, до того ж, не має особливої хронологічної прив'язки, сюди можуть втрапити як свіжоспечені, так і класичні альбоми та теми. Крім того, тут нема прив'язки до жанрів. Отже, як склався звуковий 2017-й  на сьогодні. #1 – Schammasch – Triangle (2016) black metal Чи можна назвати таку музику духовною? Що взагалі є ознакою духовної музики? Чи лише приналежність до певного культу? Або все ж таки мається на увазі зосередженість її на духовності…

Читати далі...
Говорити про хороше

Говорити про хороше

Обкладинка: Andrea Celesti – Festín de Baltasar (1705) Недосконалість та утилітарність мови видає вже те, наскільки виразні засоби перекошені в бік негативу. Легше розмовляти про погане, описувати погане, для цього в нас є ціла купа мовленнєвих засобів, а от розписувати гарне – важче, тут намір спотикається об лічену кількість слів. Мова – перш за все є засобом виживання, тому логічно, що стільки уваги приділяється шкідливим та небезпечним речам та явищам. Однак нездатність зосереджуватися на гарному підриває сам сенс виживання. Це вже класичне питання…

Читати далі...
Мелофілія #12 – In Remission

Мелофілія #12 – In Remission

Neurotech – In Remission (2016) Цілий рік у мене пішов на те, щоб розкурити цей альбом. Спочатку він ну ніяк не хотів подобатись, хоч я і ганяв його в плеєрі десь близько двох місяців. Потім позіхнув і закинув на полицю, змирившись із тим, що навіть дуже круті артисти іноді видають слабкі речі. Можливо, на той момент я був занадто вражений “Infra Versus Ultra”, можливо, просто був інший настрій, однак глибинна пам'ять зберегла в собі звук, і з першими відлигами 2017-го почали вигулькувати…

Читати далі...
Мелофілія #11 – Добра ONUKA

Мелофілія #11 – Добра ONUKA

ONUKA – це, мабуть, найвеличніше явище в сучасній українській музиці. Чому так? Тому що саме Наті Жижченко з чоловіком Євгеном Філатовим удається через призму електрофольку дати нове дихання українській народній музиці. При цьому, на відміну від не менш потужної, але більш «консервативної» (кажу умовно, для того і поставлені лапки) в плані виразності ДахаБрахи, ONUKA влучає в саме серце мешканця мегаполісу в світі мегаполісів. Мов та кульбабка крізь асфальт, такий буцімто чужий сучасному місту, дух українського фольку проривається в свідомість слухача і свідчить…

Читати далі...
Мелофілія #10 – Душа Океану

Мелофілія #10 – Душа Океану

Саме по собі імітування природи в музиці мені не дуже до вподоби, адже я прихильник того, щоб передавати, як звучить сама душа, а не формальний пейзаж на сітківці. Втім, імітування при достатній степені уваги та фокусу може бути формою медитації, і тоді виходить, що ти саму свою душу змушуєш проживати імітовані предмет/явище. Тоді імітація стає порталом для поширення душі в світ, шаманським камланням на мові духів Природи. Але для цього потрібна достатня серйозність, вдумливість творчості. Шопен умів чути дихання явищ, ту саму…

Читати далі...
Староноворічні дрібнички

Староноворічні дрібнички

Життя (особливо за сучасної епохи) – це постійне споживання інформації. Ми копирсаємося на всесвітньому звалищі відомостей, обираючи повідомлення до вподоби, і так накочуємо велику таку багатошарову кулю – в кого з чого – іноді з багна, а іноді – з коштовностей. В будь-якому разі, це дуже затишна, комфортна і комформна інформація, навіть якщо вона якісна. Щоб не деградувати, доводиться визирати за межі насидженого крісла, адже на звалищі ще стільки всього цікавого! Довгоочікувана відпустка почалася для мене відсутністю інтернету, а разом з ним…

Читати далі...
Проблеми кубофутуризму

Проблеми кубофутуризму

Одна гарна людина спостерегла, що facebook живе «від agenda до agenda», і мало не щотижня в море користувачів падає якась інформаційна каменюка, розбурхуючи хвилі не надто ароматних дискусій. І хоча до певної миті вважав себе імунним до цих «метеоритних дощів», знайшовся триґер і для мене. Для всіх, мабуть, рано чи пізно, знаходиться, вберегтися можна лише виключивши себе з контексту. Але якщо вже втрапив у пастку, варто зробити реакцію на подію максимально адекватною. Здається, з самого понеділка мою стрічку розірвали вибухи про архітектуру…

Читати далі...
Рецепти апофеозу

Рецепти апофеозу

Сила, подібна до моря, у якому тонуть усі негаразди… На мою думку, саме цей ідеал переслідував Ніцше, коли говорив про «силу». Як відомо, він фанатів від античних греків, а у греків є такі поняття, як «атараксія» та «автаркія». Краса рівноваги Автаркія (грец. autárkeia — самовдоволення) — незалежність від усіх речей зовнішнього світу або інших людей. Життєвий ідеал кініків і стоїків. Хрисипп: «Автаркія є стан, який задовольняється необхідним і який здатен приводити життя до належного». Автаркія досягається через роботу над собою. Віддаючись у достатній мірі…

Читати далі...