На своєму місці…

Чим довше живеш, тим глибше осягаєш значення патріотизму і любові до землі для людини. Можливо, це прозвучить банально, але «без Батьківщини немає Людини». Розберемося в цій фразі. Питання патріотизму по суті є питанням місця. Людський організм не є автономним відносно останнього світу, він тісно пов’язаний із Природою: ландшафтом, атмосферою, сонячним промінням. У нерозривній єдності з цим відбувається розбудова етнічних культур. Етнічна культура – це простір первісного визначення людини відносно світу та інших людей. Тобто культура є першим кроком від людини як біологічного виду до людини як індивідуума, твоєї неповторної особистості. Таким чином будується нехитрий ланцюжок: людство – етнос/нація – особистість.

Читати далі...

Психологічні одноборства. ч.2 – Бій із тінню

Раніше мені важко було сформулювати, яким же самим чином треба вирішувати психологічні проблеми. Інтерес до цієї теми завжди призводив до довгих бесід і дискусій, в яких будувалися та руйнувалися рецепти щастя. Мені завжди імпонувала позиція володіння собою, своїми емоціями, певна міра суворості та велика сила духу. Але ніколи не хотілося ламати себе чи будь-кого іншого. Так само не хотілося, щоб люди заганяли себе в глухий кут затиснутої душі. Незважаючи на мету. Завжди вважав, що такий жорстокий інструмент вбиває в особі те, що й насолоджується, власне, досягненням тієї чи іншої мети. А біг затиснутим у футляр величезної волі, врешті-решт, приводить до прикрого розчарування. «От начебто, все є, але все не те…»

Читати далі...

Психологічні одноборства.

[caption id="attachment_213" align="alignright" width="119" caption="Кандзі написання Айкідо"][/caption] Невеличкий вступ до теми. Цей екзерсис є ще одним відкриттям для мене принципів, дуже наближених до Айкідо - видатного своїм прагненням до Гармонії одноборства. Хоча в тексті всього лише одна цитата зі слів О'сенсея Уешиби Моріхея, велика частка самого духу такого розуміння конфлікту завдячує саме його прикладу, його досвіду, втіленому як у системі прийомів, так і в літературно-філософському спадку. Проте сам шлях сюди прокладений завдяки філософії Фрідріха Ніцше з її ненастанним рухом уперед, до ще більших і кращих вершин духа і тіла людини. Хоча, на перший погляд, означені досвіди думки або ніяк одне до одного не відносяться, або навіть суперечать одне одному, то це лише на перший погляд. У тонких структурах обидві філософії є виявом аристократичного потягу до розвитку й утвердження нових Гармоній у житті та Всесвіті. Я сподіваюся, що подані невеличкі правила є лише першим кроком з вивчення динаміки суспільних протиріч і їхнього тісного зв'язку із темою сутності Гармонії. [caption id="attachment_214" align="alignleft" width="153" caption="О'сенсей Уешиба Моріхей"][/caption] Досить неприємною проблемою до недавнього часу залишалася необхідність учити, переконувати. Скоріше за все, подібний підхід був продиктований юнацьким максималізмом, примноженим природною схильністю до цього самого максималізму. В цілому справа надбала форми такого собі «занепокоєння» непрогресивністю та застійністю поглядів навколишнього суспільства. Проте, досвід показав, що в будь-якій мірі агресивне просування ідей призводить до ще більшого замикання людини всередині психічного панцира.

Читати далі...

Духу час: На захисті зеленого міста – країни – світу!

Не можна лишатися осторонь! Треба, щоби з громадською думкою рахувалися! Якщо Вам небайдужа доля Харківського лісопарку ім. Горького, перейдіть за цим посиланням і почитайте інформацію, можливо, Ви зможете чимось допомогти. http://www.greenfront.kh.ua/ І треба запам'ятати, що поки народ мовчить і ховається, то він не народ а аморфна біомаса. З такою біомасою роблять, що захочуть, і якщо вона хоче довести свою гідність звання людини і народу, то має захищати себе і багатство власної землі! upd. 9.06.2010 Події в Харкові дуже чітко прояснили ситуацію в…

Читати далі...

Книга-перформанс

Чи сприймається книга зараз у якості твору мистецтва? Важко сказати, для соціологічного опитування не вистачає можливостей. Але якщо міркувати з позицій того, як ці книги зараз виробляються, то навряд чи. Звичайно, є колекційні видання, що коштують від 500 грн. і до безкінечності, але мова не зовсім про це.

Читати далі...

Перемога?

Історія показала, що будь-яка вартість може стати розмінною монетою політиків і комерсантів. Торгують майже всім. Неможливо продати лише справжнє. Але справжнє стає майже непомітним за вивісками та транспарантами, під прапорами та гаслами. Для того, щоби знайти справжнє, доводиться напружувати очі та брати на допомогу вогонь удень.

Читати далі...

Право на себе (спроба екзистенціного аналізу)

Під час однієї філософської дискусії я задумався про таку річ, як славнозвісна «внутрішня свобода», оспівана ще паном Пушкіним. Зараз це неоднозначне явище подається як «екзистенція», тобто квінтесенція життя людини. Психологи, так само, як і митці, виділяють поняття «внутрішній світ». Яка його сутність – питання складне і цікаве, проте мова піде не про це.

Читати далі...

Знання = Буття

Дурість – це не завжди властивість характеру і навіть не відсутність знань. Це відсутність мотивації до пізнання. Що, власне, є мотивація? Це усвідомлення позитивної перспективи від якогось роду діяльності. Отже, ті, кого ми сьогодні називаємо «масою» або навіть «біомасою» - вчасно не отримали розуміння перспективи розвитку мислення, аналітичних та естетичних здібностей. Найкращою перспективою для них залишилося найпростіше – нехитра музика, натовп, алкоголь та інші наркотики. Ну, ще в декого, особливо наділеного психосексуальною енергією, віддушиною є агресивна поведінка. Що є знання? Це, по суті, відчуття світу та свого буття в ньому. Чим більше ми знаємо, тим краще регулюємо власну діяльність, тим краще можемо переживати емоції та оптимізувати їх. Так, знання інколи бувають даремними, це відбувається тоді, коли вони не відповідають індивідуальному спрямуванню особистості, коли не входять з ним у резонанс. Але, тим не менш, знання, особливо знання образно-емоційні, дозволяють «бути більше», так би мовити, зануритися в життя. Знання фактично «збільшує кількість особистості». Чим більше людина вбирає в себе світу, тим більший відсоток її самовідчуття.

Читати далі...

Обмін душами

[caption id="attachment_178" align="alignright" width="207" caption="Леонардо да Вінчі - Вітрувіанська людина"][/caption] Не можу не дивуватися дивовижній природі мистецтва… Хоча, це те саме, що дивуватися природі світу, тому що мистецтво із ним глибоко пов’язано. Люди зневажливо називають інших тварин нижчими за себе, і як аргумент подають мову як засіб спілкування. Але якщо подивитися глибше, то людська мова – тільки маленька частка широкого спектру засобів спілкування. Люди забувають, що, окрім безпосередньо слів, у спілкуванні працюють міміка, жести, очі, колір шкіри, температура тіла і навіть запах. Тварини використовують усе це у звичайному повсякденному спілкуванні, а в людини здатність враховувати всі ті чинники під час розмови вже вважається неабиякою спостережливістю. Якщо порівняти людину з іншими тваринами з такої точки зору, то вийде, що професор Лайтмен із серіалу «Теорія брехні» - не отримав надможливості, а лише наблизився за рівнем сприйняття до тварин. Скажімо, до кішок і собак. Який удар по людському самолюбству! Проте не варто забувати, що маємо розум і волю, які здатні усунути цей пробіл у житті.

Читати далі...

Роздум про художній інстинкт

Похвалитися великими знаннями в тонкощах образотворчого мистецтва, нажаль, поки що не можу. Але навички в цьому роді мистецтва мені не чужі. Так сталося, що з дитинства займався самонавчанням з малювання. Десь у 15 або 16 років я закинув цю справу, перейшовши на ниву літератури, але наприкінці минулого року декілька розрізнених імпульсів знову стимулювали бажання відродити та розвинути старе вміння. Ну і, звичайно, прокинувся філософ мозку, щоби вивести деякі принципи, віднайдені під час творчого процесу.

Читати далі...

Інформаційний шум

Насправді, сучасний стан інформаційної сфери є викиданням реплік у порожній простір. Таке відбувається через інстинкт домінування, що змушує власну думку ставити понад іншими, вважати єдиною вартою уваги. Тому відбувається інформаційна інфляція, де реалізовані в текстах досвіди багато в чому дублюються, мало проробляються, стає дедалі менше висновків. Через це також з’являється ілюзія пришвидшення процесів життєдіяльності людської цивілізації, бо кожне нове повідомлення дійсно вважається новим, а отже кількість нового постійно примножується. Саме це інформаційне «прискорення» є наслідком технічного прогресу, що створив нові комунікаційні засоби. Насправді ж прискорення як такого немає, є тільки велика кількість дублювання повідомлень (як у журналістиці, так і в мистецтві), що самі по собі мало відрізняються. Поняття «загубитися в океані інформації» втрачає чинність, бо при більш докладному аналізі «океан» зникає, тобто диференціюється за певною кількістю тем. Всередині таких тем повідомлення будуть мало одне від одного відрізнятися.

Читати далі...

Новини-лавини

Якщо зробити перебування в мережі трохи більш активним, спробувати зазирнути за межі необхідного інформаційного простору, на голову вивалюється лавина інформації, очі розбігаються й потрапляєш у стан майже кататонії. Чорт! І як тут розібратися? Розібратися допоможе святий Google, бо без чіткої мети в цьому водоспаді новин можна швидко потонути. Все просто: вбив назву потрібного гурту – отримав усі про нього новини. Щастя й блаженство. Але як бути, коли хочеться ширше зорієнтуватися в музичному процесі, так би мовити, подивитися понад хвилями й зрозуміти – чим живе світ, що від нього можна чекати найближчим часом і таке інше. Отут важче. Мало аналітики. Вона, фактично, взагалі відсутня. Суцільні звіти, рецензії, анотації та скандальні новини – жовтизна. Аргх. Щоб хоч якось уявити собі картину в тій чи іншій музичній галузі, треба перевернути купу постів, більшість з яких не буде відрізнятися цікавістю та значущістю.

Читати далі...

THE FOUNTAIN

Death is the way to Awe…

[caption id="attachment_162" align="alignleft" width="203" caption="The Fountain - poster"][/caption] Даррен Аранофскі – людина, що вміє сполучати міф та науку в одному флаконі, створюючи потужний фантастичний коктейль. Нарікають на нереалістичність його сюжетів, але тут справа зовсім не в реалістичності, а якраз у символічності. Без неї також навряд чи можливо потрактувати візуальний ряд. Тому й ходять мережею розмови щодо ЛСД та психоделії. Насправді вся справа в метафорах. Це поетичне кіно, навіть коли торкається такої неприглядної теми, як наркозалежність («Реквієм за мрією»). Фільм «Фонтан» - це одкровення життя та смерті, їх місця одне в одному. Вражає перш за все нелінійність і багатошаровість сюжету – одночасний розвиток подій у трьох вимірах, що є частинками одного цілого світу – моменту сьогодення. По-друге – фільм дивовижно гарний. Кожний кадр, кожний елемент декорації, освітлення, грим акторів – усе настільки симетрично, настільки гармонійно, органічно, що в картинку просто поринаєш. Вона резонує із філософською складовою, тому душа поринає туди разом із розумом. Вершками коктейлю став саундтрек роботи “Kronos Quartet” разом із шанованою пост-роковою бандою “Mogwai”. Він додає фільму витонченого, тремтячого трагізму, підсилюючи малюнок відео.

Читати далі...

ТІНЬ ГЕНІЯ (етюд, allegro agitato)

Світ не перестає дивувати вишуканими контрадикціями. Ім’я генія апріорі повинно вважатися чимось кращим, але навіть воно здатне стати тягарем, якщо воно осяяне любов’ю мас. Маса робить генія важким тілом, що накриває собою всіх митців, що прийшли після нього. Геній стає масивним монументом, що тінню вкриває все мистецтво після себе. Маса робить із нього такий монумент, бо маса боїться руху, тому їй потрібне грузило, щоб утриматися на «твердій» землі. От припустимо, Моцарт. Його можна не любити, але заперечувати його геніальність і вклад у…

Читати далі...

Думки про Журналізм

Необхідний посередник В чому є сенс публіцистики? Здавалося б, треба просто звертатися до першоджерел, навіщо витрачати час на цю вторинну сировину? Якщо журналіст – це недорозвинений письменник, то публіцист – це недорозвинений філософ? Давайте розберемося.

Читати далі...

METROPOLIS

The mediator between head and  hands must be the heart!

[caption id="attachment_146" align="alignright" width="248" caption="Metropolis poster"]Metropolis poster[/caption] Класика – це не просто щось «старе й авторитетне», це річ, яка з часом не втрачає актуальності, тобто в тій чи іншій мірі підбирає питання та відповіді відносно того, що в людському житті лишається незмінним або довготривалим. Якщо сказати сміливіше – це те, що торкається вічності. До вічності тяжіють символи. З часом вони перетворюються на архетипи й світять нам із минулого у майбутнє, тобто назавжди лишають світ не таким, яким він був до них. Можна довго сперечатися навколо того, чи всі архетипи вже вигадані. Важливо те, що вони не зможуть існувати без відтворення, причому я маю на увазі не відтворення лише матеріальних носіїв інформації, а саме переживання й переосмислювання архетипів, створення навколо них допоміжних символів, що відповідають епосі та є неповторними. Якщо творча людина користується багатою символьною базою світової культури, то це не епігонство і не механічне повторювання вже пройдених етапів, це відтворення ідей та почуттів у відповідності до неповторної ситуації, що склалася саме в тому хронотопі, де мешкає автор. А якщо архетипи застосовані вірно та резонують із естетичною ідеєю, то такий автор ще й заслуговує на пошану – за власну творчість та відтворення ментального багатства. Фільм 1927 року «Метрополіс» режисера Фріца Ланга – це класика, що відтворює архетипи. Тобто, є унікальним сполученням естетичного й філософського начал. Вибухонебезпечний коктейль, що просвітлює розум за допомогою філософського узагальнення на високому рівні. Але про все по порядку.

Читати далі...

ASHES AND SNOW/ПОПІЛ ТА СНІГ – занурення в себе

Попіл та снігThe whales do not sing because they have an answer. They sing because they have a song.

Gregory Colbert

Живеш, наче кит… Ти плаваєш у шумних океанах людства, перетинаєш різноманітні течії – теплі, холодні… Така стихія, твоя стихія. Сподіваєшся бути з водою на «ти», наповнити її життям… Але час від часу треба спливати й ковтати повітря. Воно лежить понад водою, воно родом із іншого простору, аніж твій океан. Повітря чогось позалюдського, чогось такого, що лежить по той бік тебе… Або ж углибині тебе?

Читати далі...

Тіло як символ

[caption id="attachment_125" align="alignleft" width="300" caption="Red & Blue"]Red & Blue[/caption] Преамбула Людське тіло – окремий випадок космічного явища. Це канал, через який душа пов’язується із зовнішнім фізичним світом, форма, в якій живе вино нашого єства. За допомогою тіла ми здатні відчувати і творити відчуття. Пізнання тіла є частиною пізнання душі, шляхом до розбудови власної гармонії. Що краще досліджує тіло, що відноситься до нього уважніше, аніж еротичне мистецтво? Ще з давніх-давен людство боготворило речі, що роблять її життя таким цікавим, яскравим, незважаючи на всі незгоди, що наповнюють його. Це були не тільки природні стихії, але й відчуття. Здорові, сильні люди творили богів зору, материнських богинь родючості, батьківських богів плодючості. Статеві органи завжди були в пошані, бо людина ще не перебувала в розриві між формою та змістом, ще не було конфлікту між почуттями та природним єством. Після довгих років моральних забобонів, хворобливого codex veritas, що принизив тіло та тілесне до рівня чогось негідного, люди втратили відчуття тіла як символу, відчуття нерозривності психічного та соматичного. Хвороблива духовність та хворобливий матеріалізм, врешті-решт, так розхитали уявлення людини про тіло та сексуальність, що ми опинилися в хаосі, де еротика межує з порнографією, де мізерні насолоди фізичного контакту ставляться в збиток контакту психічному, де люди постійно плутаються у власних бажаннях. Тому добрий, чесний ню-арт саме зараз має стати чинником, що розставить крапки над «і», заспокоїть бурю в сексуальній склянці. Він має повернути людині здатність сприймати тіло не лише як «просто гарне тіло» чи «сексуальне тіло», а повернути йому статус символу, виразного засобу. З одного боку, це дещо спростить відношення до цього аспекту, з іншого – оздоровить його. Людина не має бути засліплена одним лише статевим потягом до зображеного, бо таким чином вона втрачає концентрацію емоцій, сама себе обкрадає. Коли цей потяг ввійде в резонанс із емоційністю, тоді стане можливим правильне, гармонійне розуміння еротичного.

Читати далі...

Звуколористика

Музика будується по горизонталі та по вертикалі. За горизонталлю організовується мелодія, тобто геометрична будова нотної послідовності, за вертикаллю організовується фактура звуку – гучність, обертони, тембри інструментів. Гармонія знаходиться по центру пересічення цих «ліній», адже є одночасно підсилювачем мелодійного виразу та організатором звукової фактури. Композитор, що пише твір для оркестру, має не тільки розуміти математичні закони поліфонії, але й знати характер кожного задіяного інструмента, щоби максимально продуктивно використати ці нюанси для найповнішого вираження ідеї, записаної в мелодії. В художній майстерності для створення того чи іншого враження використовується відповідний технічний прийом – застосування визначеної кількості фарби, насиченість кольору тощо. Те саме можна сказати про звук: якщо знати нюанси звучання інструментів, можна використовувати їх як фарби для своєї звукової картини. Відповідно до інших мистецтв, музика так само може розповідати, славити, описувати. Музика має свої портрети, пейзажі, оповідання, поеми. І для всіх жЗвукова веселкаанрів необхідно «знати як». Писане нижче – не чітка таблиця звучання, а спроба організувати власне сприйняття. Хочу, щоб ці нотатки допомогли комусь розігнати фантазію для створення нових шедеврів.

Читати далі...

Казус Гармонії

І. Цілісне сприйняття [caption id="attachment_141" align="alignright" width="300" caption="Нікола Пуссен (1594 - 1665) - "Царство Флори" (біля 1632 р.)"]Нікола Пуссен (1594 - 1665) - "Царство Флори" (біля 1632 р.)[/caption] Що таке гармонія? У перекладі з давньогрецької, це «лад, порядок, стрункість». Гармонія – поняття багаторівневе, що визначає стан системи взаємовідносин декількох аспектів дійсності. Такі системи мають назву «гармонійних». Це означає, що оптимальний стан цієї системи полягає в гармонійності, тобто у врівноваженості компонентів. Такі системи можна спроектувати на будь-що в житті. Це можуть бути суперечливі прагнення людини, філософські системи творення та руйнації, кількісна рівновага між видами в межах біогеоценозу та ін. З цього можна зробити висновок, що гармонія – це рівновага між тим, що суперечить одне одному. Суперечить – не значить, що воно обов’язково є протилежним за значенням, є «мінусом до плюса», просто кількість одного зворотно або прямо пропорційна кількості іншого, і зміни такого системного «гомеостазу» призводять до дисгармонії системи. Яскравий приклад – речовинний баланс у живому організмі. Різноманітні мікроелементи і вітаміни не суперечать одне одному, але перебільшення кількості одного призводить до хворобливих реакцій.

Читати далі...