Мелофілія #20 – Daniel Lioneye

Мелофілія #20 – Daniel Lioneye

Свого часу я захоплювався творчістю гурту HIM. Голос Віллє Валло зачаровував і затягував у глибини суперечливих відтінків кохання. А потім я виріс у пішов зовсім в інший музичний степ. Аж ось недавно, на хвилі ностальгії, я зазирнув на Google Play Music і відкрив сторінку HIM. Внизу були розташовані фото схожих за стилем (хоча радше треба сказати "схожих за теґом") гуртів. Між ними були якісь брутальні двоє з дивним іменем "Daniel Lioneye". Розкрив, запустив і вкрай здивувався авангардному звуку, що сполучив у собі…

Читати далі...
Альбоми 2018

Альбоми 2018

2018 рік у музичному плані минув доволі своєрідно. Якщо минулого року набиралося матеріалу на піврічні звіти, то в цьому році певної миті взагалі здалося, що ніяких особливих вражень не буде. Але, на щастя, похмурий прогноз не справдився, на горизонті з’явилися нові вподобання. Разом із ними картину доповнили численні переслуховування, тож у цьогорічному списку будуть дублі. Spiritbox – Spiritbox EP (2017) + Singles (2018) Spiritbox - EP (2017) Слава мем-повелителю KMac2021 за те, що зробив мікс на їх прелюд “10:16 AM”, чим відкрив…

Читати далі...
Мелофілія #19 – Кліп як мистецтво

Мелофілія #19 – Кліп як мистецтво

Нещодавно я почув, що кліпи знімати легко. Я б сказав інакше: кліпи можна знімати легко. Коли нема концепції або бюджету. Одначе не варто позбавляти жанр права бути мистецтвом, тим більше, що вже чимало є зразків, котрі засвідчують протилежне. Так, можна просто зняти, як гурт грає, з різних ракурсів, і це теж буде стильно-модно-молодіжно, однак найліпше, коли вкупі зі звуковим сенсом отримуємо його візуальне підсилення, заповнюючи органи чуття мистецтвом по максимуму. Для цього потрібно розробити влучну концепцію, грамотно скласти сценарій, за необхідності –…

Читати далі...
Мелофілія #18 – 6 альбомів, що зробили моє друге півріччя 2017

Мелофілія #18 – 6 альбомів, що зробили моє друге півріччя 2017

Друге півріччя 17-го року було не настільки рясним в плані числа альбомів, але анітрохи не менш цікавим і приємним. Аьбоми другого півріччя: #1 – The Contortionist – Clairvoyant (2017) progressive metal Докладно писав про враження від цього альбому тут. Зараз додам, що завдяки «Ясновиді» отримав декілька чудових вечорів у листопаді й грудні. Звук допоміг прочинити вікно в світову глибину й подихати надзвичайною атмосферою. #2 – Jinjer – King Of Everything (2016) progressive metal/deathcore Цьому колективу завинив повноцінну рецензію, сподіваюся, звільнений святами час дасть…

Читати далі...
Мелофілія #17 – The Contortionist – Clairvoyant

Мелофілія #17 – The Contortionist – Clairvoyant

Поєднання стероїдної тілесності дисторшну з атмосферністю – то, мабуть, один з найбільших подарунків, котрі люди могли зробити самі собі. Тепер плоть органічно поєднана з духовним космосом, а духовний космос, в свою чергу, знаходить втілення в агресивному матеріальному середовищі. Сучасники шукають доповненої реальності через інтеграцію технологій для додаткового інформування через зір або навіть впровадження у дійсність віртуальних об’єктів за принципом славнозвісних покемонів. Насправді ж щонайпряміша модифікація реальності відбувається через музику. Щоразу нове існування твориться у нас на вухах протягом кожної композиції. Утворюється такий…

Читати далі...
Список надважких металів

Список надважких металів

Обкладинка: Jason Rosewell Поняття важкості в металі для мене особисто означає вдале сполучення басової насиченості та ударної міці звуку. Іноді вишенькою на верхівці цього коктейлю лежить агресія, додаючи йому хльосткості. Коли дві основні складові є – мій слух вважає цей звук потужним. Одначе, крім потужності звуку, дуже важливо, щоб музика була композиційно пропрацьована, мала в собі певний образний стрижень, що надавав би голій енергії форму. Сучасний метал часто-густо просто нудний: хоча він просто мегатяжкий у порівнянні з попередніми поколіннями, не вистачає йому фокусу,…

Читати далі...
Мелофілія #16 – Маленький геній Сара Лонґфілд (Sarah Longfield)

Мелофілія #16 – Маленький геній Сара Лонґфілд (Sarah Longfield)

Забавно взагалі виходить, що класика з певного моменту стала вважатися універсальним мистецтвом, хоча європейська класика завжди була елітарною, а отже – не для всіх. Як це вкурити – універсальність «не для всіх»? Сьогодні вночі я знайшов, як на мене, вдалу алегорію. Класичним є складне, глибоке мистецтво. Класичні твори є результатом копіткої практики, ретельного дослідження або ж яскравого геніального осяяння. Так чи інакше, в них зібрано воєдино багато естетичних і філософських ниток. Ці твори лежать на поверхні, відкриті для прочитання всім бажаючим. Але…

Читати далі...
Мелофілія #15 – Червоний птах із сонячного світла

Мелофілія #15 – Червоний птах із сонячного світла

21 квітня 2017 року гурт Outrun The Sunlight випустив у світ альбом “Red Bird”. Він складається всього з чотирьох творів, і за всіма канонами прискіпливості мав би зватися EP, однак повнота концепції, завершеність музичної думки – роблять реліз саме альбомом. Опус присвячено темі стосунків, старому доброму «я і…» Лідер гурту Остін (Austin Peters) сам розповів про ідейну основу «Червоного птаху» в буклеті. Злети і падіння, нюанси зближення і віддалення, розуміння і непорозуміння – все це драматично сплетено в музиці, котра допомагає влучити…

Читати далі...
Мелофілія #14 – Джаз, відлитий у металі

Мелофілія #14 – Джаз, відлитий у металі

Стосунки з джазом у мене складаються… дивно. З одного боку, я безмірно поважаю цю музичну філософію, натурально музичний спосіб життя, адже справжні джазмени всі трохи (а деякі й зовсім) не від світу цього, і це просто чудово. З іншого боку, я надзвичайно туго відчуваю цю музику. Так, окремі композиції, мелодії – безперечно, однак з моменту імпровізації, коли звук відправляється у вільне плавання, втрачаючи береги концепції, стає важко. І це при тому, що сам я за максимальне звільнення звуку від грубого сенсу. Вочевидь,…

Читати далі...
Мелофілія #13 – 12 альбомів, що зробили моє півріччя

Мелофілія #13 – 12 альбомів, що зробили моє півріччя

Червень – гарний привід підбити проміжні музичні підсумки року. Це дуже суб'єктивний чарт, котрий, до того ж, не має особливої хронологічної прив'язки, сюди можуть втрапити як свіжоспечені, так і класичні альбоми та теми. Крім того, тут нема прив'язки до жанрів. Отже, як склався звуковий 2017-й  на сьогодні. #1 – Schammasch – Triangle (2016) black metal Чи можна назвати таку музику духовною? Що взагалі є ознакою духовної музики? Чи лише приналежність до певного культу? Або все ж таки мається на увазі зосередженість її на духовності…

Читати далі...
Мелофілія #12 – In Remission

Мелофілія #12 – In Remission

Neurotech – In Remission (2016) Цілий рік у мене пішов на те, щоб розкурити цей альбом. Спочатку він ну ніяк не хотів подобатись, хоч я і ганяв його в плеєрі десь близько двох місяців. Потім позіхнув і закинув на полицю, змирившись із тим, що навіть дуже круті артисти іноді видають слабкі речі. Можливо, на той момент я був занадто вражений “Infra Versus Ultra”, можливо, просто був інший настрій, однак глибинна пам'ять зберегла в собі звук, і з першими відлигами 2017-го почали вигулькувати…

Читати далі...
Мелофілія #11 – Добра ONUKA

Мелофілія #11 – Добра ONUKA

ONUKA – це, мабуть, найвеличніше явище в сучасній українській музиці. Чому так? Тому що саме Наті Жижченко з чоловіком Євгеном Філатовим удається через призму електрофольку дати нове дихання українській народній музиці. При цьому, на відміну від не менш потужної, але більш «консервативної» (кажу умовно, для того і поставлені лапки) в плані виразності ДахаБрахи, ONUKA влучає в саме серце мешканця мегаполісу в світі мегаполісів. Мов та кульбабка крізь асфальт, такий буцімто чужий сучасному місту, дух українського фольку проривається в свідомість слухача і свідчить…

Читати далі...
Мелофілія #10 – Душа Океану

Мелофілія #10 – Душа Океану

Саме по собі імітування природи в музиці мені не дуже до вподоби, адже я прихильник того, щоб передавати, як звучить сама душа, а не формальний пейзаж на сітківці. Втім, імітування при достатній степені уваги та фокусу може бути формою медитації, і тоді виходить, що ти саму свою душу змушуєш проживати імітовані предмет/явище. Тоді імітація стає порталом для поширення душі в світ, шаманським камланням на мові духів Природи. Але для цього потрібна достатня серйозність, вдумливість творчості. Шопен умів чути дихання явищ, ту саму…

Читати далі...
Староноворічні дрібнички

Староноворічні дрібнички

Життя (особливо за сучасної епохи) – це постійне споживання інформації. Ми копирсаємося на всесвітньому звалищі відомостей, обираючи повідомлення до вподоби, і так накочуємо велику таку багатошарову кулю – в кого з чого – іноді з багна, а іноді – з коштовностей. В будь-якому разі, це дуже затишна, комфортна і комформна інформація, навіть якщо вона якісна. Щоб не деградувати, доводиться визирати за межі насидженого крісла, адже на звалищі ще стільки всього цікавого! Довгоочікувана відпустка почалася для мене відсутністю інтернету, а разом з ним…

Читати далі...
Мелофілія #09 – “07” та інші

Мелофілія #09 – “07” та інші

Зазвичай про Висоцького згадують або на день народження, або на день смерті. А мені-от у голові просто так посеред вулиці заграла «07». І подумав я: «Боги, яка все-таки крута пісня!» З цієї пісні я в підлітковому віці вкурив Висоцького по-справжньому. Доти були тільки дитячі прослуховування разом із Батьком, і тоді мені здавалося, що Висоцький – це такий червоношкірий дядько з квадратним лицем штибу тих, що радянські авангардні пам’ятники. І от коли я почув «07» (здається, на касеті, що лежала в нашій «копійці»,…

Читати далі...
Мелофілія #08 – Subliminal mainstream

Мелофілія #08 – Subliminal mainstream

Знаю, що цей альбом став перехідним етапом Slipknot до мейнстріму, однак для мене особисто його пропорційна зваженість між божевіллям класичного Slipknot та мелодизмом нового стала рецептом вподобання. В альбомі намішано багато всього: брутальні блек-дез вибухи, ритмічний кач ню-метала, електронні та атмосферні запили і навіть парочка солодкавих балад, котрі свого часу так зненавиділи інші fellow фани гурту. Робота вийшла дуже цільною та якісною, але, на жаль, останньою з усього добутку гурту, до якої я час від часу повертаюся. І так дивно усвідомлювати, що…

Читати далі...
Мелофілія №07 – Чотиривимірні вініли

Мелофілія №07 – Чотиривимірні вініли

Це не нове відео, але воно доводить, що дерева не поступаються за музичністю сучасним академістам, що дерева самі зіткані з музики, мов чотиривимірні вініли вони зростають, несучи в собі мову Сонця. Маленькі, мов прелюди, кривенькі, мов скерцо, величні симфонії лісових велетів, пасторалі садових мудреців... Вони звучать, і все звучить, і все має метамову, в людському вимірі виражену Музикою. Чи не значить слухати порожнечу – то вчитися чути цю метамову? YEARS from Bartholomäus Traubeck on Vimeo. Years by Bartholomäus Traubeck

Читати далі...
Мелофілія #06 – Більше, ніж 34.788%

Мелофілія #06 – Більше, ніж 34.788%

Це – другий почутий мною альбом My Dying Bride (перший був класичний “Turn Loose The Swans”). На початку 00-х ходила т.зв. «Домашня колекція» - серія піратських, але гарно оформлених дисків з mp3 дискографіями різних виконавців. Записано було в карколомній на той час якості 192 kbps (здавалося – куди більше?). У серії «Чорна колекція», зрозуміло, виходили різні металеві колективи. От саме з цієї серії мені трапилася друга частина дискографії MDB. І першим альбомом був “34.788% ...Complete”. Що я маю сказати щодо цього альбому?…

Читати далі...
Мелофілія #05 – У пошуках контри

Мелофілія #05 – У пошуках контри

Хоча я сам запеклий слухач важких музичних жанрів, у метафізику рок-н-ролу я не вірю. Вся позірна «позасистемність» року закінчується там, де починається боротьба за авторські права чи ще якісь суперечки, коли за вирішенням питань брутальні металхеди звертаються до суду. До суду, Карл! Що може бути більш «системним», ніж суди?! І от остання історія з Ліндеманном, котрому прималювали Путіна на футболку – замість того, щоб відлупцювати кривдника гумовим фалосом на сцені під акомпанемент піроефектів, Ліндеманн як правовірний європеєць звертається до суду. Ну, ще,…

Читати далі...
Мелофілія #04 – sbljøv зараховано

Мелофілія #04 – sbljøv зараховано

Чи стали б ви слухати гурт під назвою «бомж», який випустив альбом під назвою «збльов»?.. А дарма. Мені «збльов» підкинула (підсунула?) подруга з-за океану. Але сам збльов родом зі Сходу, Середнього, а саме – з казахської Алмати. Що таке «збльов»? Це лютий, потужний дум, котрий записують до сладжу, але здебільшого це натуральний звук Esoteric’а епохи “The Pernicious Enigma” та “Metamorphogenesis”. Глибокий, гуркотливий, важелезний. Але крізь це море гнівливого грому з глибин психіки видираються мелодійні пасажі, накидаючи додаткові сенси, запобігаючи спрощенню думки. Нарочите…

Читати далі...