Думки проти ночі

Думки проти ночі

Вир дорослого життя відбив звичку гуляти на самоті. Погано. Голові потрібне вентилювання. Можна, звісно, вчергове нашпигуватися інформацією з інтернетів, але певної миті вони теж вичерпуються, і постає важка необхідність зазирати собі в душу і наводити там лад. Тоді береш ноги в руки і чикрижиш із фотіком, уходячи в "динамічну медитацію". Вихоплення картин із реальності допомагає створити потік ефективного мислення, з якого потім вистрибують рибини малих осяянь. Вже дуже багато разів проходив повз Меморіал жертвам Голодомору, є купа фоток його а-ля "30 видів…

Читати далі...
Живий звук
Фото: Олексій Тішевський

Живий звук

Враження на основі двох найбільших для мене концертів зими: Hyperion Festival з Any Given Day у якості хедлайнерів, та концерту Dark Tranquillity в рамках туру "Atoma Tour 2019". Автор фото нижче Олексій Тішевський, крім останньої галерейки. Подяка HMG і Mad Art Promotion за організацію подій. Я від природи домосід, і до того ж вередливий, тому на концерти потрапляю дуже рідко: то далеко, то нецікаво. Останнім часом ця тенденція позитивно змінилася – і тому що приїжджали улюблені гурти, і тому що сам став…

Читати далі...
Мелофілія #24 – Obskkvlt – Blackarhats (2019)

Мелофілія #24 – Obskkvlt – Blackarhats (2019)

English below. Мені все-таки подобається, коли металісти беруться за розробку філософських, релігійних та окультних/герметичних тем. Так, часто це перетворюється на цирк і бутафорію, одначе тоді, коли за тему беруться всерйоз, музика отримує вербальне підкріплення, стаючи непоганим інструментом дослідження психіки (привіт герр Юнґ!). Останнім часом мене також дуже тішить тарґетинг реклами на facebook та Instagram, в стрічку часто підкидають цікаві музичні екземпляри. Саме таким чином до мене потрапив дебютний альбом іспанського гурту Obskkvlt – Blackarhats. https://www.youtube.com/watch?v=f8bhzRC9YOs Що вразило найбільше, так це гармонійне співвіснування…

Читати далі...
Фантастична відеопоезія

Фантастична відеопоезія

Поезія як метод покликана "розлущувати" загадку життя, зазирати "всередину" явищ і речей, давати змогу хоч трохи осягнути неосяжне. Завжди повторюю і мушу зробити це знову: Музика є матір'ю поезії, і хоча ми звикли ставити слово вище, без музики слово – безнадійно мертве, утилітарне. Мелодія (як естетика в самій вібрації речовини) оживляє дійсність. Наукова фантастика була гімном науково-технічного прогресу. Її спів був присвячений можливостям людини, котрі в ХХ столітті запретендували на безкінечність. У другій половині століття життя внесло корективи, і в симфонії майбутнього…

Читати далі...
Мелофілія #23 – Novembre – Come Pierrot
Novembre - Novembrine Waltz (2001)

Мелофілія #23 – Novembre – Come Pierrot

Novembre – найпоетичніші металісти з усіх, кого знаю. Мало хто може тягатися з ними в оригінальності та витонченості стилю. Слухаю їх от уже більше 10 років, і досі не втомився співати їм дифірамби. Come Pierrot – пісня з альбому 2001 року "Novembrine Waltz". Крізь світанкові бліки проглядає намальований олівцем пейзаж, розфарбований акварельними плямами. Кожний акорд ніби крапає колір на папір, тебе підхоплює і захоплює густина фарби, розчиненої у воді, одночасно насичена і легка. Разом з тим підіймається відчуття прозорої ранкової свіжості, вітерець…

Читати далі...
Мелофілія #22 – 夢中夢 -mutyumu-

Мелофілія #22 – 夢中夢 -mutyumu-

Те, як японці примудрилися переосмислити і перетравити західні жанри музики – вражає. На стику глобалізації та унікального національного мислення народилися надзвичайні гібридні квіти, котрі не тільки можуть захопити естетичним багатством, але й здивувати. Подекуди – аж за край. Колектив "Сон уві сні" грає (грав? від них уже багацько років нема новин) химерний ф'южн джазу, року, металу і класики з майже академічного рівня жіночим вокалом (Hatis Noit, котра вже випустила кілька альбомів авангардної акапелли), скрімінгом, бласт-бітом, чуттєвою скрипкою і барвистими фортепіанними пасажами. Попри…

Читати далі...
Мелофілія #21 – Gris

Мелофілія #21 – Gris

Оптика нашого сприйняття викривлена потребою в потужному піарі, котрий міг би пересилити інформаційний шум та алгоритми соціальних мереж. Тому часто величні творіння мистецтва лишаються непоміченими. На жаль, велич сьогодні не може говорити сама за себе. Канадський колектив Gris створив надзвичайний альбом À l'âme enflammée, l'âme constellée... (2013) Ця платівка – грандіозний храм, що стоїть на колонах суворого, грубого металу, переплетених витонченими, щемлячими мелодіями акустичних гітар, скрипок, фортепіано. Під склепіннями храму звучить відчайдушний скрімінг чільного вокалу, він, мов рана на тілі трагічного героя…

Читати далі...
Осокорки 2016

Осокорки 2016

Два роки тому влітку я зафіксував побачений раніше ефект: порожнє небо на тлі осокорківських новобудов. Споруди виглядали ідеальними геометричними тілами в блакитному вакуумі, ніби були висмикнуті зі світу й самі являли собою світ. У певному сенсі, так і є: новітні, ці будинки є утробами нових світів, котрі будуть зачаті людьми всередині них. Ці чисті аркуші обростуть (уже обростають) рядками біографій, слідами присутності, стіни наберуться подій та історій. Колись ці райони стануть старими, але на цих фото вони ще порожні та гострі, життя…

Читати далі...
Ода метелику
Ray Hennesy via Unsplash

Ода метелику

Старовинні обкладинки, безумовно, гарні, але мене в них щось завжди бентежило... як, до речі, і в рамах старих картин. Здається, зараз я зрозумів, що саме. Старовинне мистецтво тяжіло до вічності. І якщо сам зміст картини або книги міг бути цілком собі легким і грайливим (барокові "пікантні" сюжети, гумористичні романи етц.), то обкладинка і рама лягали на все це важкою печаткою увічнення. Сучасні обкладинки – легкі, як і слова під ними. Більше нема жодної ілюзії щодо вічності, мистецтво вже не прагне бути кам'яним,…

Читати далі...
Інтроспекція

Інтроспекція

Великі почуття не вміщаються в маленькі слова. Є пара віршів, але навряд чи вони можуть передати захоплення, що я іноді відчуваю, краще за музику. В житті нічого, може буть, нема, лише від краю до безкраю пустота, та є струна, від звуку вся вібрує глибина, тремтить сльозою сома, розливається луна у порожнечі множиною… Є різні речі, які мене захоплюють. Поміж інших, це образ Японії. Образ – тому, що я там ніколи не був, уся інформація про тамтешнє життя – це книжки Харукі Муракамі,…

Читати далі...
Житлово-комунальна екзистенція

Житлово-комунальна екзистенція

Зрозумів одну свою доволі важливу семантичну помилку. Поняття "буття" для мене завжди означало щось порожнє, щось на зразок чистого аркушу, який ще тільки треба чимось заповнити. Зараз, перебираючи різні свої спогади, розумію, що насправді "буття" включає в себе все. Мені згадалися об'їзди будинків-учасників конкурсу "70/30" у січні-лютому минулого року. Об'їзд стосувався фіксації технічних умов у будинках і технагляду за проведенням робіт. Ми з колегами мусили відвідати більше двох сотень осель, залізти у підвали та на горища, а також пройтися по місцях загального…

Читати далі...
“Замок барона” 2018

“Замок барона” 2018

Без трьох днів рік тому ми з дружиною потрапили до "Замку барона" вдруге, на цей раз уже цілковито легітимно, з екскурсією. Зізнаюся, мені тоді не вельми цікаво було слухати розповідь екскурсовода, хотілося фотографувати. Тож я весь час кружляв по периферії групи, клацаючи будь-що вподобане оком. Гадаю, ця думка вже неодноразово звучала, однак не можу її оминути: вкотре здивувався, як проектувальники модерну зламу ХІХ-ХХ ст. примудрялися впаковувати простір в свої будинки. Так, "замок", у порівнянні зі своїми ровісниками, споруда велика, проте менша за…

Читати далі...
Sagrada Familia. Автопсихоаналітичний монолог

Sagrada Familia. Автопсихоаналітичний монолог

Sagrada familia або ж храм Святого сімейства – храм у Барселоні, що вже понад століття будується за проектом легендарного архітектора Антоніо Гауді. Це велична, гаргантюанська споруда, що вражає своєю «біонічною» красою. Вона схожа на велетенський міцелій, що зріс посеред міста (хоча починали будувати її ще тоді, коли місто не доросло до того місця), і вперто, попри всі війни та політичні режими, розвивається, даруючи трансцендентні досвіди своїм відвідувачам. Дуже давно архітектор посадив зерно (чи-то радше спору) свого задуму в землю і душі людей, без…

Читати далі...
Мелофілія #20 – Daniel Lioneye – Vol. II

Мелофілія #20 – Daniel Lioneye – Vol. II

Свого часу я захоплювався творчістю гурту HIM. Голос Віллє Валло зачаровував і затягував у глибини суперечливих відтінків кохання. А потім я виріс у пішов зовсім в інший музичний степ. Аж ось недавно, на хвилі ностальгії, я зазирнув на Google Play Music і відкрив сторінку HIM. Внизу були розташовані фото схожих за стилем (хоча радше треба сказати "схожих за теґом") гуртів. Між ними були якісь брутальні двоє з дивним іменем "Daniel Lioneye". Розкрив, запустив і вкрай здивувався авангардному звуку, що сполучив у собі…

Читати далі...
Маріупольський жовтень – частина 2. Дух міста

Маріупольський жовтень – частина 2. Дух міста

У Маріуполі зараз чимало нового. Але водночас відчувається, що місто постаріло. Чи то, може, я постарів, а разом зі мною – бачення міста? Місто лишилось на місці, час переїхав у пам‘ять, на вулицю Ностальгії, всотався в звивини, як дощ у асфальт, меліруючи в сиве (хоч це вже давно не модно), тепер час – це ми, бадилля, з ким колись перетнулися пагонами, з ким малюємо на дозвіллі таємничий орнамент стежок, нитками нашими, білими, зшиті клаптики краєзнавства, ми вирощуємо будинки для пташок…

Читати далі...
Маріупольський жовтень – частина 1

Маріупольський жовтень – частина 1

Якось ішов приватним сектором у Маріку, і накотило солодке і гірке водночас відчуття: "Боже, як же ж у нас кльово!" Чому гірке? Тому що мало хто це розумів і розуміє, приймають люди якісь дикі рішення, ідуть на дикі вчинки, а потім жаліють про згублені принади тихого приморського містечка... В чому сіль мистецтва, так це в тому, що воно допомагає навчити любити щось без утрати. Принаймні, намагається...

Читати далі...
Альбоми 2018

Альбоми 2018

2018 рік у музичному плані минув доволі своєрідно. Якщо минулого року набиралося матеріалу на піврічні звіти, то в цьому році певної миті взагалі здалося, що ніяких особливих вражень не буде. Але, на щастя, похмурий прогноз не справдився, на горизонті з’явилися нові вподобання. Разом із ними картину доповнили численні переслуховування, тож у цьогорічному списку будуть дублі. Spiritbox – Spiritbox EP (2017) + Singles (2018) Spiritbox - EP (2017) Слава мем-повелителю KMac2021 за те, що зробив мікс на їх прелюд “10:16 AM”, чим відкрив…

Читати далі...
Нова надія =)

Нова надія =)

Життя на сайтику завмерло. Чесно зізнаюся, впала мотивація до процесу оформлення постів на фоні відсутності уваги з боку аудиторії. Людям досить постів на facebook, мало хто з них переходить на сайт, і навіть спокуса повноцінним естетичним оформленням не спрацювала. Втім, я й сам за це відповідальний, бо не можу й не хочу підлаштовуватися під ритм ефективних СММ-тактик, які за належного використання обіцяють значно більшу увагу до просуваного сайту. Моє блоґерське життя закінчило ще одне коло (мені хочеться сподіватися, що це все ж…

Читати далі...
Два кольори волі

Два кольори волі

Хто звільниться сам – той вільним буде… (с) Леся Українка Християни вірують, що Христос показав спосіб, як досягнути спасіння, затвердивши його своєю жертвою задля спокути гріхів людства. Тобто, тепер уже не треба мудрувати і вишукувати істину деінде, ось вона – у формі готової інструкції презентована в Новому заповіті, треба просто скористатися нею. Особисто я не згоден з цим. На мою думку, в духовній сфері завжди треба мудрувати і шукати істину, хоча б тому, що в кожної живої істоти власна індивідуальна природа, і…

Читати далі...