Взагалі-то про sustainability реально розмовляти вдасться лишень тоді, коли достатній відсоток людей у суспільстві взагалі задумається про Природу і Гармонію з нею як самодостатню ціль, основу хоч наскільки-то успішного існування. Поки думки зав’язані навколо грошей, прибутків та інших цивілізаційних речах, усі зелені ініціативи будуть не метою, а засобом до чергового прибутку. Враховуючи характер сучасної комерції, не оминути нам усіх вад, що наразі в ній бутують. Пошук «швидких грошей» загрожує викидом на ринок неякісних технологій або матеріалів. Сьогодні ринок зелених технологій ще не так розроблений, але з часом можна очікувати тільки підвищення цікавості до нього, а разом і збільшення шахрайства. З іншого боку, поступове впровадження таких технологій і сконцентрованість їх в руках великих корпорацій може запобігти розвитку «одноденних контор». Але тут постає питання монополізму і оліграхічного підкорення на основі спекуляції потребами. Як і на будь-яких інших, на потребі гармонії можна зіграти.

Якщо ми думаємо тільки про незалежність у ресурсному плані від централізованої системи, якщо ми думаємо тільки про те, як швидко окупиться зелена технологія, якщо ми думаємо тільки про вигоду продажу зеленої енергії – ми не матимемо успіху, не матимемо поліпшення екологічної ситуації, бо не матимемо головного – гармонії. Адже її за описаних умов – ніхто й не шукає, не будує. Занадто зосереджений на власному майні погляд, який не виходить у часі за межі завтрашнього дня, а у просторі – не сягає далі паркану власної дільниці, – приведе до нового вавілонського стовпотворіння. Це відбувається за схемою: «один може зробити щось без відчутних наслідків, багато таких вчинків не можуть не мати наслідків». Один теплосос – нічого, тисяча – нічого, а от десь 5 мільярдів… уже з’являються питання. Один рік – нічого, десять – нічого, а от п’ятдесят – з’являються питання. Це в першу чергу стосується тих, хто ратує за народження більшої кількості дітей. Я сподіваюся, такі люди думають про світ, у якому тим дітям доведеться жити. Не веду вже мови про тих, кому просто небайдужа доля світу як такого. Життєво важливо тримати голову на плечах і не зривати її за першого сполоху. Життєво важливо вчитися думати на два-три кроки вперед, і взагалі – пам’ятати, що за діями тягнуться наслідки. Можливо, у якійсь ситуації від них можна сховатися, але не в екологічній. Бо йдеться про одну на всіх базу – одну планету, за межами якої особливого комфорту не передбачено.