Персональний сайт Максима Холявіна

Наосліп

Обкладинка: Пітер Бройґель Старший – Притча про сліпих (1568) Потребували голос крові, щоб розчинити твердь стіни, упала жертва стоголова між губи чорної вдови, і досі чується – відлуння у банках даних пустоти, крокуєм тихо по дорозі, що йшла кудись в діру стіни, є міра волі у неволі, без міри море часу лиш, тривожить тишу репет…

Читати далі

Поема з-поза потилиці

Шепіт світу навчив дивитися через плече людини, людині – через плече, там, за її спиною, розгортається невидима історія, розгортається нечувана історія, оповідь абсолютної безсюжетності, бо зникають звичні орієнтири, на основі яких виникають сюжети. Простір за твоєю спиною повний ліній, повний напрямків, повний світла, що існує не заради тебе, а просто тому, що існує, повний кольорів,…

Читати далі

[…]

Обкладинка: unsplash-logoChristopher Campbell 300 000 кілометрів від невинності, не зрадь усіх тварин, принесених у жертву задля черева твого, нехай воно підігріває джерело піднесень в тілі на твердій поверхні існування, об яку ми розбилися, і борсаємося в багні холодному на фоні неба отепер-от… наче вірші, що зростають зі сміття, не відаючи сорому…

Ґрунт

Обкладинка: unsplash-logoJoachim Jauker І. Подивись на цю розкішну чорну жінку – її губи уражені виразками голоду, її очі уражені вірусом безпросвітності, бо ніхто її не любитиме замість тебе, бо ніхто її не любитиме так, як ти. Скільки завгодно можеш бути неготовим, скільки завгодно можеш почуватися недостойним, але нікого іншого, крім тебе, в неї не буде, бо…

Читати далі

Апофеоз

Обкладинка: unsplash-logoMatthias Goetzke Коли гора любові стане непорушною, зникне потреба кидати на неї нові скам’янілі серця, громада її затулить собою будь-який жаль, і жирне молоко тектиме з її грудей, насичуючи жадібне й хиже життя, що здійметься щупальцями над землею і поглине Сонячну систему, позираючи палаючим оком до зірок…

Глибоководні риби

Обкладинка: unsplash-logoMathijs Vos Візьми шматочок цього печива з неба і стрибай у чорні обійми води – це єдиний спосіб побачити світло – померти до смерті ще кілька разів, стати глибоководною рибою, несучи свій гарячий шматочок на якомусь стручку на чолі, ранячи пливці об гарноту коралів, здираючи луску об якорі слів чужих, відчуваючи натиск підводних мін, рахуючи…

Читати далі

Білий шум

Обкладинка: unsplash-logoAaron Burden Сніг – мова невидимого, він звертається повз дзеркало до того, хто в ньому відображений, змушуючи зображення танцювати, пускаючи по шкірі брижі, він огортає тебе і оголює, знімаючи все, що могло б врятувати, залишаючи білий колір, безкінечності білий шум…

ПірографіЯ

Обкладинка: unsplash-logoAhmed Carter Всесвіт стискається – з моменту Великого вибуху біля воріт плоті – з кожною секундою в неймовірно щільну і гарячу точку фокусу, пише на шкірі Іншого вірші, пропікаючи до самого «я»…

Інтроспекція

Обкладинка: unsplash-logoChris Coe Невимовна краса кладе пальці на губи, і світ на зграї вигуків розлітається – звук роздягається від слів, ріка виходить з берегів, я вже більше, ніж я, у хвилюванні чорної води – спалах незначущості, самотньої квітки на ланах космічної байдужості.

Instaвірш Pack #53 – Листопадовий чин

Обкладинка: Xander Ashwell I. Опадають міфи, маски осідають, останнє слово кружляє додолу, моє гілля лишилось голе, душа небу холодному обійми розкриває і завертаються від захоплення корені під покровом минущого, що стало минулим – шарфом із золота на горлі на межі застуди – захищає якорем, щоби в блакиті тій не потонула, не захлинулася у захваті безмов’ям… ***…

Читати далі

Обкладинка: Giovanni Arechavaleta Війна іржавим цвяхом в грудях провертається, віпасана – це як ріка, що вийшла з берегів, і всі гострі предмети під поверхнею вод розчиняються. Бомбами прокреслена межа, кістлява рука плеча торкається, ти усміхаєшся – вода проливається за, у вічність без дна і з небес повертається… ***

Листопад (V)

Обкладинка: Yoal Desurmont Саван осанною осідає на щоки мереживом – в найчорнішу годину умащує білим, і час завмирає на вдиху – шуми обтікають із нього по стінах столітніх, і барви з ними – стікають в безбарв’я, в очах темніє, повіко небесне лягає, кружляють тінями по вулицях сни…

Листопад IV

Обкладинка: Alex Knight Ввечері чутно, як тихо співає genius loci, предмети в тумані сплітає в орнаменти значень, і тіні до тебе звертаються, вуха вібрують, я провалююся в сутінь існування між секунд, я знаю! знаю… знаю… знаю… …кола дзеркалом ідуть…

Листопад (ІІІ)

Обкладинка: Macie Jones Не знаю нічого, нікого не знаю – торкаюсь поверхні холодного дзеркала тільки: там листя кружляє, вкладаючись тихо під ноги гігантів зелених, щоб хмарами стати, що в напрямку Сонця з гілок відлітають…

Листопад (ІІ)

Обкладинка: Annie Spratt Лунка тиша моєї присутності відбивається від чорних тіл дерев – я зупиняюся – в повітрі зріджуються сни, і тисячі блакитних ранків уміщуються ув одній сльозі, яка мішається з туманом – в диханні безмежжя… тане… тане…

Листопад

Обкладинка: Jonah Pettrich Опадають міфи, маски осідають, останнє слово кружляє додолу, моє гілля лишилось голе, душа небу холодному обійми розкриває, і завертаються від захоплення корені під покровом минущого, що стало минулим – шарфом із золота на горлі на межі застуди – захищає якорем, щоби в блакиті тій не потонула, не захлинулася у захваті безмов’ям…

[…]

Обкладинка: Meta Zahren Моя рука на твоєму серці зберігає тепло, моя рука затерпла і перетворилася на дерево, вже майже не доносять нерви імпульси, і я майже забув, навіщо все це, я майже помер, тримаючи вогонь, вже майже скам’янів, мов той монах, що досі медитує, вже кілька століть, але ледь-ледь здригається рука – серце тріпоче, значить, я…

Читати далі

H.E.R.

В мовчанні храм Її, і кожне слово, що зірветься з твоїх губ, зруйнує мить присутності, я можу безкінечно загортати кожен слід Її у вірші, змушувати їх світитися, немов прадавні мандали, але щоб ти міг пізнати Її, мусиш сам переступити цей орнамент, та увійти до Її обителі…

1 2 3 4 5 22
%d блогерам подобається це: