Сатирикон

Сатирикон

янгол у латексі, в кучерях – звір, раб і повстанець танцюють у клінчі, сльози збираються в серця на дні, під тиском спалахує злість на обличчі… калібрую ваги, бо підламує ноги тягар у слуги, його очі додолу тоді, як душа його хоче до сонця, йому треба зростити м’яз надійний в грудній порожнині, аби тягарі над тілом безплідним стали зерна в долоні – садити квіти навесні, у квітні розквітнуть, крилатий звір буде гасати вільним в жовтім полі… ______________________________ Обкладинка: unsplash-logoSteve Goldberg

Читати далі...
Cor

Cor

Б’ється сильно, от-от зірветься і випурхне в небо, на щоках лишить солоний слід, згорить у світлі й лискучим прахом покриє перший весняний квіт… ___________________ Обкладинка: unsplash-logoAhmed Saffu

Читати далі...
Сейсміка

Сейсміка

Земля ковтає червоний сік, відсипає взамін у долоні важке зерно, так проходять золоті жнива восени, так в утробу наше стадо збирає на зиму смерть. На морозі не зважиш на запах від спин, що окреслили коло у просторі без життя, аж поки спека не змусить стріляти в них, щоб угноїти піски пустелі і висадити там гай. Порушення кола супроводжує крик – так народжується новий рік, і світанок знову деформує світ, мотиви сонячних вітрів розривають спокій планет, бог лаштує поле ігрове з власних мослів,…

Читати далі...
Біомаса

Біомаса

Дядько Іван позичить вуса дядько Фрідріх позичить молот, лупаємо скелю повільно, але потужно, так рушають локомотиви і тягнуть за собою історію. Ми довбані гноми, як у кліпі Рамштайну, в нас нема Білосніжки, лиш чумазі мармизи, шахтарі всесвітнього Донбасу, в мріях про всесвітнє Приазов’є, в нас немає часу на розмови, взагалі ні на що нема часу… Жорстоке світло тягне до себе серце, дзеркало щоранку не дає помилитися, до нас промовляють земля і стіни, ми слухаємо музику тектонічних глибин, невидима худоба, хижі та травоїдні,…

Читати далі...
Тягар Мій – Благо…

Тягар Мій – Благо…

Любов робить серце важким гирею в грудній клітині тягне донизу, а світ довкола стає скляним, і ти ходиш навшпиньках, намагаючись не розбити. Любов не дає крила, хіба що крила літака АН, щоб злетіти «Мрії» – потрібне потужне зусилля, важкий змах, той, хто любить, швидше метальник ядра, ніж птах, заклинач тяжіння, Атлас із біллю в суглобах, зі скронями в срібних лещатах, хто зламається лише від утоми металу, хто винаходить невагомість у момент зависання перед падінням, віддаючи рештки тепла тому, кого ховає в обіймах…

Читати далі...
Непритомний пасажир

Непритомний пасажир

Сонце падає крізь Святошин, розчиняється в повітрі, мов шипучий мультивітамін, і я ковтаю жадібно зіницями ці золоті частки, тамуючи мігрень, спричинену присутністю снігів, й услід за Сонцем розчиняюся у мерехтінні мрій на стінах, неоновому післяслів’ї до поеми дня, і габаритів червона змія додому тягне на автопілоті повз їбеня… ***

Читати далі...
Провесна

Провесна

Обкладинка:unsplash-logoBiegun Wschodni Земля не хоче прокидатися, до підборіддя натягує сніг і відвертається від Сонця – Сонце усміхається натомість, рукою водить обрисом під ковдрою, передчуваючи глибокий вдих і виструнчення з-під покрову тіла чорного на повний зріст… ***

Читати далі...
Ікосаедр

Ікосаедр

Рівновага того, в кого двадцять рук, і у кожній руці по мотузці з планетою на кінці – необхідність танку, малювати у просторі круг, необхідність стискати й тягнути їх, щоб не зірвались і не зринули у пітьму, щоб не зіткнулись, ламаючи кільця орбіт, в того, в кого двадцять рук, кожна рука гудить, руки гудять, і він ловить між них унісон, регулюючи інтервал, регулюючи натяжіння м’язів і мотузків, поки вирівняється тон рівновагою архітектур, поки тиша не зазвучить строєм сну мудреців і будд, строєм так,…

Читати далі...
Танцююча зірка

Танцююча зірка

Обкладинка:unsplash-logoSimon Schmitt Потрібно носити в собі хаос, щоб бути в змозі народити танцюючу зірку. Ф. Н. Вже тут хаос, чи буде – зірка? На краю урвища безкінечності зависає душа, шаленіючи від пейзажу, краплина солона серед краплин, то дощ, може, з божого ока? – …щоб з’явилась на світлі веселка в потоках… *** ANDROMEDA SKYLINE by ISON

Читати далі...
Дієслівні рими

Дієслівні рими

Обкладинка:unsplash-logoYuriy Bogdanov Немає сходів до небес, нема сансари колеса, єдині колеса – то жорна кам’яні лежать в колоссі, поля площина – єдина є, і вітер в полі пролітає, ідеш крізь поле – смолоскип – воно услід тобі палає, допоки озирнешся – знов трава на чорному зростає, тиша все перемагає – в тому Музики основа полягає… вдихає… видихає… *** Solitary Universe by Eraldo BernocchI & Chihei Hatakeyama

Читати далі...
Deus Ex Musica II

Deus Ex Musica II

Обкладинка: unsplash-logoDmitry Bayer Звук занурює мені руку в живіт крізь сонячне сплетіння, огортає долонею серце і змушує його тремтіти здіймаючи з дна його сяюче диво, коли воно сходить – перехоплює дихання, і співають сни хором в артеріях сонних, звук – робить душу осяжною фізіологічно, вона – мокра й солона – по губах прокотилася з ока… Sometimes You Still Lose by Kashya

Читати далі...
[…]

[…]

Обкладинка: unsplash-logoJanko Seboek Дорога вгору вимащена кров’ю, в тому числі – твоєю, герої покладають черепи свої на схил – достойникам і недостойним – сходи, крокує вільний і той, хто в полоні марнот, спогадами свавілля до божевілля висот, не кожен відчує, не кожен віддячить за дар, та всім потепліє на шкірі й потягнуться квіти з ран у холодне повітря – дихати в світлі, що вмащує нами гору, малюнком химерним у незбагненній грі…

Читати далі...
Есхатон

Есхатон

Закінчується казка, простелений рушник, на краю відкривається магнітуда космічної порожнечі, мов удар гонгу, від якого хитаються самі тектонічні плити твого розуміння себе, у пальцях твоїх опиняється перо долі, і далі простий залишається вибір: укусити себе за хвіст чи рушити далі – наосліп, з одним тільки компасом сподівання і всім, що вдалось відвоювати на шахівниці Всесвіту, в наплічнику… Провідник помирає з простягнутою рукою, кров пролито, невинність порушено, з боязкою цікавістю звір визирає за обрій, з недовірою обмацує невідомий шлях, прекрасне далеко, червоне Сонце…

Читати далі...
[…]

[…]

Обкладинка: unsplash-logozhang kaiyv Різноманітні ігри в почування себе: з руки вислизає свій хвіст, колесо береже дискомфорт, і щоб вийти за межі – треба просто поглянути йому в центр – там чорна вода підкреслює риси обличчя твого з усіма його віршами зморшок, і брижі виявляють глибину потойбіч…

Читати далі...
У-Тілення ІІ

У-Тілення ІІ

Обкладинка: unsplash-logoImani Clovis Слово врізається в білий шум, щоб вижити, йому потрібно стати Музикою… …цей тонкий принцип існує між рядків, прослизає між пальців будь-якого з імен, найгучніше вслід йому крикнути «бог!», але навіть це слово потоне в громаді небес, залишиться тільки Музика… ся Музика тільки залишить… ***

Читати далі...
У-тілення

У-тілення

I. В кишках мегаполіса циркулює пара і суржик, бетонні стіни тримаються купи завдяки ниткам нервів, котрі проростають в їх порах вздовж трубної вишивки зони комфорту, і кожен поверх – це розділ історії, складеної із пройм віконних, наче метеорів душ, що входять в атмосферу існування і спалахують… II. Рух дорогою своєї душі не такий простий і приємний, як звикли уявляти за книжками, бо душа сама по собі коцана, і шлях у неї кривий, мов п’яний, адже входження в атмосферу ніколи не буває бездоганним,…

Читати далі...
Гра світла

Гра світла

Обкладинка: unsplash-logoPeter Lewis Довгий відсвіт короткого спалаху, забутий етюд божества, слід сльози на замурзаних щоках, абсолютна безглуздість, перший плач – крик прощання у захопленні метеора, довгий промінь закінчується тобою, ти – жар доторку, що згасає, і більше в цьому всьому нічого немає, закінчуються рядки, залишається те, що між рядками…

Читати далі...
Наосліп

Наосліп

Обкладинка: Пітер Бройґель Старший – Притча про сліпих (1568) Потребували голос крові, щоб розчинити твердь стіни, упала жертва стоголова між губи чорної вдови, і досі чується – відлуння у банках даних пустоти, крокуєм тихо по дорозі, що йшла кудись в діру стіни, є міра волі у неволі, без міри море часу лиш, тривожить тишу репет збруї в тумані свідчить про похід, і невідомо, що ти бачиш – чи небо, чи собі підніж, чи годен жертви, чи не годен, чи бачиш, а чи…

Читати далі...
Поема з-поза потилиці

Поема з-поза потилиці

Шепіт світу навчив дивитися через плече людини, людині – через плече, там, за її спиною, розгортається невидима історія, розгортається нечувана історія, оповідь абсолютної безсюжетності, бо зникають звичні орієнтири, на основі яких виникають сюжети. Простір за твоєю спиною повний ліній, повний напрямків, повний світла, що існує не заради тебе, а просто тому, що існує, повний кольорів, що насправді зовсім не залежать від твого ока, а значить, їм не потрібні людські імена, повний звуків, котрі ти мимохіть сприймаєш як музику, бо музика, мабуть, єдине,…

Читати далі...
[…]

[…]

Обкладинка: unsplash-logoChristopher Campbell 300 000 кілометрів від невинності, не зрадь усіх тварин, принесених у жертву задля черева твого, нехай воно підігріває джерело піднесень в тілі на твердій поверхні існування, об яку ми розбилися, і борсаємося в багні холодному на фоні неба отепер-от… наче вірші, що зростають зі сміття, не відаючи сорому…

Читати далі...