Самоміфологія

Самоміфологія

І. Безсоння душі підіймає на спис, на моїх очах нема повік, нема на чому малювати сни, хтось написав на лінії життя завіт стрічати, мов світанок, біль, тому ніколи не стихає бій, і я вивчаю мудрість тарганів у світлі ядерного полум’я… ІІ. …як може сам себе прибити до хреста? Хто допоможе вбити третій цвях? – Ах, так! Той, хто стоїть у дзеркалі, із білими очами, карбід шкварчить у нього на руках, Тартару ворота – рот, слина – води Ахерону, перший серед янголів, пасинок…

Читати далі...
Наплічник

Наплічник

Спакуй свою пам’ять в гігантський наплічник, в картонні коробки склади, відчуєш, як прямо до сонця злітаєш, бо він, мовби гелій, легкий… Обкладинка: unsplash-logoAaron Burden

Читати далі...
Ні бе, ні ме…

Ні бе, ні ме…

Плачу, бо німий, з горла рев, як наче кричиш уві сні, не піддасться слову гейзер краси, то ти повір мені на крик… V - Oceans by Slow Обкладинка: unsplash-logoJoshua Earle

Читати далі...
Метаморфоза

Метаморфоза

Ти вся в білому біля поля, хмари біжать небесами, там, на пагорбі, фігури в чорному – обриси тривоги, врожай зібрано, глибоко всередині збирається слина, прокидається Цербер, ти кладеш обережно серп, береш смолоскип, брудниш сорочку, лляна невинність тріщить під напором стихії, ти дивишся в очі неминучого, і стерню поглинає пожежа, ти рухаєшся в бік чорного, ти робиш із себе борошно, ти будеш усіма квітами по той бік порожнього, сповита в колисці власноруч спроектованим богом, на хвилях сама – хвиля, смакуючи перемогу в грі…

Читати далі...
[…]

[…]

Т.К. Ми з тобою не помітили цей шторм, подумали – легенький вітерець, нас іноді рятує неможливість порівнянь, ми не встигаємо злякатися, і м’язи не зриваються з кісток, витримуємо все, хіба що позіхання відлетить із уст, немов метелик, і закрутиться в повітрі, озирнулися – позаду – океан, а нам здавалося, що озерце, під нами грубий пліт з дошок, та ми його зв’язали нервами щонайміцніше, і сказали – каравела, та скільки ще материків ховає горизонт ніхто не відповість напевне, але перл надії ще палахкотить,…

Читати далі...
[…]

[…]

99% виживання, 1% гри, 1% кохання на 99 пустоти, тому я щоразу плачу, коли ти літаєш, тому стискається серце до ломоти, і махаю тобі рукою - чи на знак привітання, чи на прощання, коли ти торкаєшся висоти...   Weighing Souls With Sand by The Angelic Process   Обкладинка unsplash-logoDaniel Gregoire

Читати далі...
Сома ІІ

Сома ІІ

Сома – бульбашка піни ревучого океану, рана на грудях спокою і голос із рани, палахкотить нерв, лоскоче пітьму віршами, тріпають вітри вогник, він крила метеликів палить, але сам за секунду разом з ними стане дим…   The Maldoror Chants: Hermaphrodite by Schammasch Обкладинка: unsplash-logoSimon Abrams

Читати далі...
LVX

LVX

По той бік твого монологу, між речей, тече дивне світло, його видно між слів, ми – немовби портали, щоб вийти у нього – де ми опинимось? – в дзвонах секунд, що лунають повільно і довго, стікають, як мед через промені сонного сонця, там дзюркоче джерело всіх музик, там в’ються над водою бозони Хіґса, там тобі відбирає мову, і ти стаєш морем, і ти любиш навіть найскелястіші береги…   REACH by ATMOSPHERES   Обкладинка:unsplash-logoSonja Punz

Читати далі...
Клубок

Клубок

Зелені кучері травня ховають у собі вересневі колони, оплески листя вже тримають у собі ноти жовті, смерть єднає пори року в обіймах, сльози майбутніх дощів течуть крізь глотку місяців, стаючи вологою життєдайною в квітні, ми всі вже відбулися, вже сталися всі, ми обертаємося на орбіті долі, але це не має значення, бо до (що навічно) і після (що ніколи не сталося) працюють над однією скульптурою ідеального здійснення, так твориться хребет божественного тіла існування, так ти співаєш і я співаю, так ми торкаємось…

Читати далі...
[…]

[…]

Сталося так, що одна з найважчих речей – розгладити зморшки на своєму чолі, розтиснути кулаки – забирає чи не більше волі, аніж протилежне… …зашкарбулу від крові щелепу тягну щосили, щоби впустити всередину потоп любові, над її водами несеться погляд до найширшого на світі обрію… …я був лук тугий, натягнутий заради цього моменту – гучного і вільного – лети, стріло душі моєї, за межі болю, лети до неба щасливим зойком…   _______________________________________________________________ Обкладинка: unsplash-logoBryan Goff

Читати далі...
Протистояння

Протистояння

Дух Ареса здіймає мечі заради візерунку крові вздовж металу і радості вбивчої швидкості назустріч фатуму, чорнота, що заливає очі зрячого стократ темніше, адже гнів під тиском обставин переплавлено в найхолодніший прагматизм Каїна, землероб здіймає до неба лезо коси і починає сіяти пустоту, вимащуючи руки в нафті остаточної неможливості миру, червоні ріки напувають ґрунти, в найтемнішу годину зачинається тіло майбутнього світла, розправляються хребти титанів, з киплячої маси до Сонця здіймається збіжжя, і так мільйони разів, поки спори з простягнутої руки не досягнуть каміння…

Читати далі...
Сома

Сома

Хвиля її тіла викликає зачудування й сум, адже його неможна повторити навіть на секунду, зникає піна, лишається тільки солоний присмак на губах, і мушля в руках, у якій крутиться запис її співу. І на фоні божественного злиття насолоди з душевним щемом ти формуєш хибку надію з крихти знань і обширу невідомості, що все ще можливо, що час океан, а не просто садовий шланг, що допоки існує атомний пил, повернутися може спів її тіла хоч би й навіть за вічність, а отже, не…

Читати далі...
Квітень

Квітень

День прийшов, провалився лід на небі, й вітри розпорошили кольори квіту, зелень така яскрава, що пече всередині, й серце землі стискається знову вперше – я чую його важкий рівний тон у повітрі, вібрація поширюється через кросівки прямо в душу, аромат життя з ефектом вибуху бомби ототожнює тебе з деревом, даючи змогу відчути, як воно – з такою силою бути – самими фібрами, і кожний затяг прочиняє між листя й гілля ворота у вимір духів, їх присутність хвилює в куточку очей тінню, їх…

Читати далі...
Віталізм

Віталізм

Весна робить ін’єкцію блакиті з відновленого кисню, ялозить по губах талим льодом, крізь її поцілунок видно виворіт неба, і виворіт неба на смак прохолодний, б’є у саме серце перспектива, кількість явищ на міліметр зіниці захоплює подих, їх з’єднує любов і голод у цілокупність, це тіло – повільний вибух, ground zero, який стається щовесни… Обкладинка: unsplash-logoRobbin Huang

Читати далі...
Cor II

Cor II

Серце життя лежить на відстані в один сон, кінчики пальців простягнутих відчувають тепло, воно на дотик, мов жовтень, й дзвенить ледь-ледь, чутливе, як терменвокс…

Читати далі...
Мушля

Мушля

Серце велике – порожнє і висохле – закликає птахів у собі оселитися, тут стільки повітря солоного – близько до моря, і ягід червоних в кістяних коридорах, щоби прохарчуватися, вистачить, кальцій хай повниться гуками, купол малу тиху радість підсилить, і там, де нічого вже не лишилося, лишайник хоча би розквітне…   Обкладинка: unsplash-logoAaron Burden

Читати далі...
Сингулярність кохання

Сингулярність кохання

Коли я входжу в тебе, то з’єднуюся з твоїм хребтом, проникаючи в твою голову щонайпряміше, це мова на рівні волокон, плетиво мікроскопічних імпульсів тче текстуру спільного існування, в середовищі якого ми постаємо одне перед одним найбільш оголеними, найменш тривіальними, розлущеними серцевинами, і коли життя в резонансі стає забагато, воно розливається – формально і фігурально, формуючи нову реальність, сингулярність кохання, ти відчуваєш усі мої спалахи, я бачу, як вони в тобі осідають світлом, що ллється поволі з-під шкіри, в мені натомість квітне тепло…

Читати далі...
Линвоходи

Линвоходи

Задираю щосили голову і благоговію перед громадою двох колосальних стін – кількості того, що було, і кількості того, що буде – між ними павутинками крокує, стрибає, повзе, пливе життя, і все під нерухомим сплячим оком Будди, безкінечна процесія в процесі безкінечного повернення безкінечним кільцем, яке, втім, існує більш ніж у доступному осягненню числі вимірів, і тому імовірність двох однакових повернень губиться на тлі цих двох стін, відхиляється на долю градуса, відхиляється на десяту долю тону, і змінюється вся тональність, змінює колір гармонія,…

Читати далі...
Іржава сутра

Іржава сутра

І. Наша армада назустріч ранку маршує крізь ФСЛЦ у дві тисячі п’ятому в собор молока і мастила зі стелею в тридцять метрів, у баню та через тунель. ІІ. Телефон Siemens M65 уособлює собою межу бажань станом на початок ХХІ століття в конкретно взятій майстерні, його камера в 0,3 мегапікселя робить чудові фото роздільною здатністю 640х480, на TFT екрані у 65536 кольорів, дає безмежні можливості інтернету за технологіями WAP і GPRS, Java дарує захопливі відеоігри, всі дива ці поміщені в корпус протиударний, пило-…

Читати далі...
E.W.

E.W.

Знову сохне асфальт – життя відносне, на краю себе знову стою, за порогом носять вітри дари – минулорічне листя весні до босих ніг покладають, співають вологий гімн, вітають повернення з мертвих надії, вона протирає сонні зіниці, скидаючи ковдру зими, хитається, гола, в танку незграбному під цвіріньки птахів, сигнали кохання банальні не мають ціни, м’язи, що відвикли всміхатися, струшують пил, у зморшках в куточках повік перлини блищать, й блищать краплини на гіллі, в рукаві ховають які міріади білого квіту, живі вінки тим, хто…

Читати далі...