Персональний сайт Максима Холявіна

Линвоходи

Задираю щосили голову і благоговію перед громадою двох колосальних стін – кількості того, що було, і кількості того, що буде – між ними павутинками крокує, стрибає, повзе, пливе життя, і все під нерухомим сплячим оком Будди, безкінечна процесія в процесі безкінечного повернення безкінечним кільцем, яке, втім, існує більш ніж у доступному осягненню числі вимірів, і…

Читати далі

Іржава сутра

І. Наша армада назустріч ранку маршує крізь ФСЛЦ у дві тисячі п’ятому в собор молока і мастила зі стелею в тридцять метрів, у баню та через тунель. ІІ. Телефон Siemens M65 уособлює собою межу бажань станом на початок ХХІ століття в конкретно взятій майстерні, його камера в 0,3 мегапікселя робить чудові фото роздільною здатністю 640х480,…

Читати далі

E.W.

Знову сохне асфальт – життя відносне, на краю себе знову стою, за порогом носять вітри дари – минулорічне листя весні до босих ніг покладають, співають вологий гімн, вітають повернення з мертвих надії, вона протирає сонні зіниці, скидаючи ковдру зими, хитається, гола, в танку незграбному під цвіріньки птахів, сигнали кохання банальні не мають ціни, м’язи, що…

Читати далі

Сатирикон

янгол у латексі, в кучерях – звір, раб і повстанець танцюють у клінчі, сльози збираються в серця на дні, під тиском спалахує злість на обличчі… калібрую ваги, бо підламує ноги тягар у слуги, його очі додолу тоді, як душа його хоче до сонця, йому треба зростити м’яз надійний в грудній порожнині, аби тягарі над тілом…

Читати далі

Cor

Б’ється сильно, от-от зірветься і випурхне в небо, на щоках лишить солоний слід, згорить у світлі й лискучим прахом покриє перший весняний квіт… ___________________ Обкладинка: unsplash-logoAhmed Saffu

Сейсміка

Земля ковтає червоний сік, відсипає взамін у долоні важке зерно, так проходять золоті жнива восени, так в утробу наше стадо збирає на зиму смерть. На морозі не зважиш на запах від спин, що окреслили коло у просторі без життя, аж поки спека не змусить стріляти в них, щоб угноїти піски пустелі і висадити там гай….

Читати далі

Біомаса

Дядько Іван позичить вуса дядько Фрідріх позичить молот, лупаємо скелю повільно, але потужно, так рушають локомотиви і тягнуть за собою історію. Ми довбані гноми, як у кліпі Рамштайну, в нас нема Білосніжки, лиш чумазі мармизи, шахтарі всесвітнього Донбасу, в мріях про всесвітнє Приазов’є, в нас немає часу на розмови, взагалі ні на що нема часу……

Читати далі

Тягар Мій – Благо…

Любов робить серце важким гирею в грудній клітині тягне донизу, а світ довкола стає скляним, і ти ходиш навшпиньках, намагаючись не розбити. Любов не дає крила, хіба що крила літака АН, щоб злетіти «Мрії» – потрібне потужне зусилля, важкий змах, той, хто любить, швидше метальник ядра, ніж птах, заклинач тяжіння, Атлас із біллю в суглобах,…

Читати далі

Непритомний пасажир

Сонце падає крізь Святошин, розчиняється в повітрі, мов шипучий мультивітамін, і я ковтаю жадібно зіницями ці золоті частки, тамуючи мігрень, спричинену присутністю снігів, й услід за Сонцем розчиняюся у мерехтінні мрій на стінах, неоновому післяслів’ї до поеми дня, і габаритів червона змія додому тягне на автопілоті повз їбеня… ***

Провесна

Обкладинка:unsplash-logoBiegun Wschodni Земля не хоче прокидатися, до підборіддя натягує сніг і відвертається від Сонця – Сонце усміхається натомість, рукою водить обрисом під ковдрою, передчуваючи глибокий вдих і виструнчення з-під покрову тіла чорного на повний зріст… ***

Ікосаедр

Рівновага того, в кого двадцять рук, і у кожній руці по мотузці з планетою на кінці – необхідність танку, малювати у просторі круг, необхідність стискати й тягнути їх, щоб не зірвались і не зринули у пітьму, щоб не зіткнулись, ламаючи кільця орбіт, в того, в кого двадцять рук, кожна рука гудить, руки гудять, і він…

Читати далі

Танцююча зірка

Обкладинка:unsplash-logoSimon Schmitt Потрібно носити в собі хаос, щоб бути в змозі народити танцюючу зірку. Ф. Н. Вже тут хаос, чи буде – зірка? На краю урвища безкінечності зависає душа, шаленіючи від пейзажу, краплина солона серед краплин, то дощ, може, з божого ока? – …щоб з’явилась на світлі веселка в потоках… *** ANDROMEDA SKYLINE by ISON

Дієслівні рими

Обкладинка:unsplash-logoYuriy Bogdanov Немає сходів до небес, нема сансари колеса, єдині колеса – то жорна кам’яні лежать в колоссі, поля площина – єдина є, і вітер в полі пролітає, ідеш крізь поле – смолоскип – воно услід тобі палає, допоки озирнешся – знов трава на чорному зростає, тиша все перемагає – в тому Музики основа полягає……

Читати далі

Deus Ex Musica II

Обкладинка: unsplash-logoDmitry Bayer Звук занурює мені руку в живіт крізь сонячне сплетіння, огортає долонею серце і змушує його тремтіти здіймаючи з дна його сяюче диво, коли воно сходить – перехоплює дихання, і співають сни хором в артеріях сонних, звук – робить душу осяжною фізіологічно, вона – мокра й солона – по губах прокотилася з ока……

Читати далі

[…]

Обкладинка: unsplash-logoJanko Seboek Дорога вгору вимащена кров’ю, в тому числі – твоєю, герої покладають черепи свої на схил – достойникам і недостойним – сходи, крокує вільний і той, хто в полоні марнот, спогадами свавілля до божевілля висот, не кожен відчує, не кожен віддячить за дар, та всім потепліє на шкірі й потягнуться квіти з ран…

Читати далі

Есхатон

Закінчується казка, простелений рушник, на краю відкривається магнітуда космічної порожнечі, мов удар гонгу, від якого хитаються самі тектонічні плити твого розуміння себе, у пальцях твоїх опиняється перо долі, і далі простий залишається вибір: укусити себе за хвіст чи рушити далі – наосліп, з одним тільки компасом сподівання і всім, що вдалось відвоювати на шахівниці Всесвіту,…

Читати далі

[…]

Обкладинка: unsplash-logozhang kaiyv Різноманітні ігри в почування себе: з руки вислизає свій хвіст, колесо береже дискомфорт, і щоб вийти за межі – треба просто поглянути йому в центр – там чорна вода підкреслює риси обличчя твого з усіма його віршами зморшок, і брижі виявляють глибину потойбіч…

У-Тілення ІІ

Обкладинка: unsplash-logoImani Clovis Слово врізається в білий шум, щоб вижити, йому потрібно стати Музикою… …цей тонкий принцип існує між рядків, прослизає між пальців будь-якого з імен, найгучніше вслід йому крикнути «бог!», але навіть це слово потоне в громаді небес, залишиться тільки Музика… ся Музика тільки залишить… ***

У-тілення

I. В кишках мегаполіса циркулює пара і суржик, бетонні стіни тримаються купи завдяки ниткам нервів, котрі проростають в їх порах вздовж трубної вишивки зони комфорту, і кожен поверх – це розділ історії, складеної із пройм віконних, наче метеорів душ, що входять в атмосферу існування і спалахують… II. Рух дорогою своєї душі не такий простий і…

Читати далі

Гра світла

Обкладинка: unsplash-logoPeter Lewis Довгий відсвіт короткого спалаху, забутий етюд божества, слід сльози на замурзаних щоках, абсолютна безглуздість, перший плач – крик прощання у захопленні метеора, довгий промінь закінчується тобою, ти – жар доторку, що згасає, і більше в цьому всьому нічого немає, закінчуються рядки, залишається те, що між рядками…

1 2 3 4 22
%d блогерам подобається це: