Cor II

Cor II

Серце життя лежить на відстані в один сон, кінчики пальців простягнутих відчувають тепло, воно на дотик, мов жовтень, й дзвенить ледь-ледь, чутливе, як терменвокс…

Читати далі...
Мушля

Мушля

Серце велике – порожнє і висохле – закликає птахів у собі оселитися, тут стільки повітря солоного – близько до моря, і ягід червоних в кістяних коридорах, щоби прохарчуватися, вистачить, кальцій хай повниться гуками, купол малу тиху радість підсилить, і там, де нічого вже не лишилося, лишайник хоча би розквітне…   Обкладинка: unsplash-logoAaron Burden

Читати далі...
Сингулярність кохання

Сингулярність кохання

Коли я входжу в тебе, то з’єднуюся з твоїм хребтом, проникаючи в твою голову щонайпряміше, це мова на рівні волокон, плетиво мікроскопічних імпульсів тче текстуру спільного існування, в середовищі якого ми постаємо одне перед одним найбільш оголеними, найменш тривіальними, розлущеними серцевинами, і коли життя в резонансі стає забагато, воно розливається – формально і фігурально, формуючи нову реальність, сингулярність кохання, ти відчуваєш усі мої спалахи, я бачу, як вони в тобі осідають світлом, що ллється поволі з-під шкіри, в мені натомість квітне тепло…

Читати далі...
Линвоходи

Линвоходи

Задираю щосили голову і благоговію перед громадою двох колосальних стін – кількості того, що було, і кількості того, що буде – між ними павутинками крокує, стрибає, повзе, пливе життя, і все під нерухомим сплячим оком Будди, безкінечна процесія в процесі безкінечного повернення безкінечним кільцем, яке, втім, існує більш ніж у доступному осягненню числі вимірів, і тому імовірність двох однакових повернень губиться на тлі цих двох стін, відхиляється на долю градуса, відхиляється на десяту долю тону, і змінюється вся тональність, змінює колір гармонія,…

Читати далі...
Іржава сутра

Іржава сутра

І. Наша армада назустріч ранку маршує крізь ФСЛЦ у дві тисячі п’ятому в собор молока і мастила зі стелею в тридцять метрів, у баню та через тунель. ІІ. Телефон Siemens M65 уособлює собою межу бажань станом на початок ХХІ століття в конкретно взятій майстерні, його камера в 0,3 мегапікселя робить чудові фото роздільною здатністю 640х480, на TFT екрані у 65536 кольорів, дає безмежні можливості інтернету за технологіями WAP і GPRS, Java дарує захопливі відеоігри, всі дива ці поміщені в корпус протиударний, пило-…

Читати далі...
E.W.

E.W.

Знову сохне асфальт – життя відносне, на краю себе знову стою, за порогом носять вітри дари – минулорічне листя весні до босих ніг покладають, співають вологий гімн, вітають повернення з мертвих надії, вона протирає сонні зіниці, скидаючи ковдру зими, хитається, гола, в танку незграбному під цвіріньки птахів, сигнали кохання банальні не мають ціни, м’язи, що відвикли всміхатися, струшують пил, у зморшках в куточках повік перлини блищать, й блищать краплини на гіллі, в рукаві ховають які міріади білого квіту, живі вінки тим, хто…

Читати далі...
Сатирикон

Сатирикон

янгол у латексі, в кучерях – звір, раб і повстанець танцюють у клінчі, сльози збираються в серця на дні, під тиском спалахує злість на обличчі… калібрую ваги, бо підламує ноги тягар у слуги, його очі додолу тоді, як душа його хоче до сонця, йому треба зростити м’яз надійний в грудній порожнині, аби тягарі над тілом безплідним стали зерна в долоні – садити квіти навесні, у квітні розквітнуть, крилатий звір буде гасати вільним в жовтім полі… ______________________________ Обкладинка: unsplash-logoSteve Goldberg

Читати далі...
Cor

Cor

Б’ється сильно, от-от зірветься і випурхне в небо, на щоках лишить солоний слід, згорить у світлі й лискучим прахом покриє перший весняний квіт… ___________________ Обкладинка: unsplash-logoAhmed Saffu

Читати далі...
Сейсміка

Сейсміка

Земля ковтає червоний сік, відсипає взамін у долоні важке зерно, так проходять золоті жнива восени, так в утробу наше стадо збирає на зиму смерть. На морозі не зважиш на запах від спин, що окреслили коло у просторі без життя, аж поки спека не змусить стріляти в них, щоб угноїти піски пустелі і висадити там гай. Порушення кола супроводжує крик – так народжується новий рік, і світанок знову деформує світ, мотиви сонячних вітрів розривають спокій планет, бог лаштує поле ігрове з власних мослів,…

Читати далі...
Біомаса

Біомаса

Дядько Іван позичить вуса дядько Фрідріх позичить молот, лупаємо скелю повільно, але потужно, так рушають локомотиви і тягнуть за собою історію. Ми довбані гноми, як у кліпі Рамштайну, в нас нема Білосніжки, лиш чумазі мармизи, шахтарі всесвітнього Донбасу, в мріях про всесвітнє Приазов’є, в нас немає часу на розмови, взагалі ні на що нема часу… Жорстоке світло тягне до себе серце, дзеркало щоранку не дає помилитися, до нас промовляють земля і стіни, ми слухаємо музику тектонічних глибин, невидима худоба, хижі та травоїдні,…

Читати далі...
Тягар Мій – Благо…

Тягар Мій – Благо…

Любов робить серце важким гирею в грудній клітині тягне донизу, а світ довкола стає скляним, і ти ходиш навшпиньках, намагаючись не розбити. Любов не дає крила, хіба що крила літака АН, щоб злетіти «Мрії» – потрібне потужне зусилля, важкий змах, той, хто любить, швидше метальник ядра, ніж птах, заклинач тяжіння, Атлас із біллю в суглобах, зі скронями в срібних лещатах, хто зламається лише від утоми металу, хто винаходить невагомість у момент зависання перед падінням, віддаючи рештки тепла тому, кого ховає в обіймах…

Читати далі...
Непритомний пасажир

Непритомний пасажир

Сонце падає крізь Святошин, розчиняється в повітрі, мов шипучий мультивітамін, і я ковтаю жадібно зіницями ці золоті частки, тамуючи мігрень, спричинену присутністю снігів, й услід за Сонцем розчиняюся у мерехтінні мрій на стінах, неоновому післяслів’ї до поеми дня, і габаритів червона змія додому тягне на автопілоті повз їбеня… ***

Читати далі...
Провесна

Провесна

Обкладинка:unsplash-logoBiegun Wschodni Земля не хоче прокидатися, до підборіддя натягує сніг і відвертається від Сонця – Сонце усміхається натомість, рукою водить обрисом під ковдрою, передчуваючи глибокий вдих і виструнчення з-під покрову тіла чорного на повний зріст… ***

Читати далі...
Ікосаедр

Ікосаедр

Рівновага того, в кого двадцять рук, і у кожній руці по мотузці з планетою на кінці – необхідність танку, малювати у просторі круг, необхідність стискати й тягнути їх, щоб не зірвались і не зринули у пітьму, щоб не зіткнулись, ламаючи кільця орбіт, в того, в кого двадцять рук, кожна рука гудить, руки гудять, і він ловить між них унісон, регулюючи інтервал, регулюючи натяжіння м’язів і мотузків, поки вирівняється тон рівновагою архітектур, поки тиша не зазвучить строєм сну мудреців і будд, строєм так,…

Читати далі...
Танцююча зірка

Танцююча зірка

Обкладинка:unsplash-logoSimon Schmitt Потрібно носити в собі хаос, щоб бути в змозі народити танцюючу зірку. Ф. Н. Вже тут хаос, чи буде – зірка? На краю урвища безкінечності зависає душа, шаленіючи від пейзажу, краплина солона серед краплин, то дощ, може, з божого ока? – …щоб з’явилась на світлі веселка в потоках… *** ANDROMEDA SKYLINE by ISON

Читати далі...
Дієслівні рими

Дієслівні рими

Обкладинка:unsplash-logoYuriy Bogdanov Немає сходів до небес, нема сансари колеса, єдині колеса – то жорна кам’яні лежать в колоссі, поля площина – єдина є, і вітер в полі пролітає, ідеш крізь поле – смолоскип – воно услід тобі палає, допоки озирнешся – знов трава на чорному зростає, тиша все перемагає – в тому Музики основа полягає… вдихає… видихає… *** Solitary Universe by Eraldo BernocchI & Chihei Hatakeyama

Читати далі...
Deus Ex Musica II

Deus Ex Musica II

Обкладинка: unsplash-logoDmitry Bayer Звук занурює мені руку в живіт крізь сонячне сплетіння, огортає долонею серце і змушує його тремтіти здіймаючи з дна його сяюче диво, коли воно сходить – перехоплює дихання, і співають сни хором в артеріях сонних, звук – робить душу осяжною фізіологічно, вона – мокра й солона – по губах прокотилася з ока… Sometimes You Still Lose by Kashya

Читати далі...
[…]

[…]

Обкладинка: unsplash-logoJanko Seboek Дорога вгору вимащена кров’ю, в тому числі – твоєю, герої покладають черепи свої на схил – достойникам і недостойним – сходи, крокує вільний і той, хто в полоні марнот, спогадами свавілля до божевілля висот, не кожен відчує, не кожен віддячить за дар, та всім потепліє на шкірі й потягнуться квіти з ран у холодне повітря – дихати в світлі, що вмащує нами гору, малюнком химерним у незбагненній грі…

Читати далі...
Есхатон

Есхатон

Закінчується казка, простелений рушник, на краю відкривається магнітуда космічної порожнечі, мов удар гонгу, від якого хитаються самі тектонічні плити твого розуміння себе, у пальцях твоїх опиняється перо долі, і далі простий залишається вибір: укусити себе за хвіст чи рушити далі – наосліп, з одним тільки компасом сподівання і всім, що вдалось відвоювати на шахівниці Всесвіту, в наплічнику… Провідник помирає з простягнутою рукою, кров пролито, невинність порушено, з боязкою цікавістю звір визирає за обрій, з недовірою обмацує невідомий шлях, прекрасне далеко, червоне Сонце…

Читати далі...
[…]

[…]

Обкладинка: unsplash-logozhang kaiyv Різноманітні ігри в почування себе: з руки вислизає свій хвіст, колесо береже дискомфорт, і щоб вийти за межі – треба просто поглянути йому в центр – там чорна вода підкреслює риси обличчя твого з усіма його віршами зморшок, і брижі виявляють глибину потойбіч…

Читати далі...