Bleed Belief

Bleed Belief

Безодня викладена з лікарняних ліжок і понівечених на них тіл, дивляться вниз мертвими очами лікарі, а безодня голодними дивиться вгору, на них, із надією несамовитою, й зволожує стіни сльозами, ми – такі м’які під тиском, такі червоні всередині, розкриваємося, немов квіти, підставляєм по волі від болю поламані стебла під голки, і дух самий не дає пелюсткам осѝпатися, мерехтливий діамантовий пил – твердий… Лікар протягує руку – візьми постіль свою і йди… We All Die Laughing Box Set by The Angelic Process

Читати далі...
Домики

Домики

Домики-грибочки,домики-світи,тут пахне затишкомучорашній хліб,на підвіконнях живуть коти,в куточках темних – павучкий домовики,у шибу стукає вишні віть,старий годинник-скнара –рахує мить,заговорює в погребіземля компот,напуваються кореніґрунтових вод… Хоч би сотні роківнад ними пройдуть,а будиночки все однобудуть тут…

Читати далі...
[…]

[…]

У порожньому повітрі гуд дрімотний в ковдру сонну горне край маленьких міст, через дороги тихі стрибають тварини, й кожен артефакт по вінця в таємниці, скільки віршів у галуззі криється, як між них переливаються проміння й спів, хрумтить під черевиками минулий рік, діяння сплять, чекаючи весни, ця регулярність по той бік нудьги ховає чарівний мотив, життя – вирощування снів, зима – час врожаїв збирання, і, коли долаю біль, я цей танок – благословляю…

Читати далі...
[…]

[…]

…і небо – розміром із перл, уміщується на долоні, де розчинилась лінія життя, і спогади розлітаються пелюстками, я знаю – все це – короткий спалах, моя спіраль вольфрамова уже перегоріла в вакуумі, я з кожною секундою тану в затяжному відлунні кульмінації кохання, обертаючись по спіралі, колихаючи свою пряму криву малюнком привітальним на прощання, але поки ще – червень наливає вчорашній заквіт, і захід у дзеркалі перлу вже будить завтрашній схід… Обкладинка: unsplash-logoDawid Zawiła

Читати далі...
Блакитна мить

Блакитна мить

Липневе сонце зойкнуло і скинуло блакить, мені затулила крилом очі сукня прозора, крізь неї видно сни, шепочуть ледве чутно, ховаються – в повіка на краєчку, скільки їх танцює на вістрі вії однієї?.. Обкладинка: unsplash-logoEsteban Lopez

Читати далі...
Ценотаф

Ценотаф

Не людина – брила, глянеш тільки – тяжко вже, твоя присутність робить нас малими, твоя присутність викликає страх, мов ценотаф безсмертної надії, що супроводжує у смерті таборах, коли живуть тоді, коли неможна жити, коли ідуть туди, не повернуться звідкіля, з чиїми зустрічаєшся очима, й безодня звідти позира, питається у тебе – скільки зможеш витримати, поки не станеш прах?.. Обкладинка: unsplash-logoKristen Sturdivant

Читати далі...
Самоміфологія

Самоміфологія

І. Безсоння душі підіймає на спис, на моїх очах нема повік, нема на чому малювати сни, хтось написав на лінії життя завіт стрічати, мов світанок, біль, тому ніколи не стихає бій, і я вивчаю мудрість тарганів у світлі ядерного полум’я… ІІ. …як може сам себе прибити до хреста? Хто допоможе вбити третій цвях? – Ах, так! Той, хто стоїть у дзеркалі, із білими очами, карбід шкварчить у нього на руках, Тартару ворота – рот, слина – води Ахерону, перший серед янголів, пасинок…

Читати далі...
Наплічник

Наплічник

Спакуй свою пам’ять в гігантський наплічник, в картонні коробки склади, відчуєш, як прямо до сонця злітаєш, бо він, мовби гелій, легкий… Обкладинка: unsplash-logoAaron Burden

Читати далі...
Ні бе, ні ме…

Ні бе, ні ме…

Плачу, бо німий, з горла рев, як наче кричиш уві сні, не піддасться слову гейзер краси, то ти повір мені на крик… V - Oceans by Slow Обкладинка: unsplash-logoJoshua Earle

Читати далі...
Метаморфоза

Метаморфоза

Ти вся в білому біля поля, хмари біжать небесами, там, на пагорбі, фігури в чорному – обриси тривоги, врожай зібрано, глибоко всередині збирається слина, прокидається Цербер, ти кладеш обережно серп, береш смолоскип, брудниш сорочку, лляна невинність тріщить під напором стихії, ти дивишся в очі неминучого, і стерню поглинає пожежа, ти рухаєшся в бік чорного, ти робиш із себе борошно, ти будеш усіма квітами по той бік порожнього, сповита в колисці власноруч спроектованим богом, на хвилях сама – хвиля, смакуючи перемогу в грі…

Читати далі...
[…]

[…]

Т.К. Ми з тобою не помітили цей шторм, подумали – легенький вітерець, нас іноді рятує неможливість порівнянь, ми не встигаємо злякатися, і м’язи не зриваються з кісток, витримуємо все, хіба що позіхання відлетить із уст, немов метелик, і закрутиться в повітрі, озирнулися – позаду – океан, а нам здавалося, що озерце, під нами грубий пліт з дошок, та ми його зв’язали нервами щонайміцніше, і сказали – каравела, та скільки ще материків ховає горизонт ніхто не відповість напевне, але перл надії ще палахкотить,…

Читати далі...
[…]

[…]

99% виживання, 1% гри, 1% кохання на 99 пустоти, тому я щоразу плачу, коли ти літаєш, тому стискається серце до ломоти, і махаю тобі рукою - чи на знак привітання, чи на прощання, коли ти торкаєшся висоти...   Weighing Souls With Sand by The Angelic Process   Обкладинка unsplash-logoDaniel Gregoire

Читати далі...
Сома ІІ

Сома ІІ

Сома – бульбашка піни ревучого океану, рана на грудях спокою і голос із рани, палахкотить нерв, лоскоче пітьму віршами, тріпають вітри вогник, він крила метеликів палить, але сам за секунду разом з ними стане дим…   The Maldoror Chants: Hermaphrodite by Schammasch Обкладинка: unsplash-logoSimon Abrams

Читати далі...
LVX

LVX

По той бік твого монологу, між речей, тече дивне світло, його видно між слів, ми – немовби портали, щоб вийти у нього – де ми опинимось? – в дзвонах секунд, що лунають повільно і довго, стікають, як мед через промені сонного сонця, там дзюркоче джерело всіх музик, там в’ються над водою бозони Хіґса, там тобі відбирає мову, і ти стаєш морем, і ти любиш навіть найскелястіші береги…   REACH by ATMOSPHERES   Обкладинка:unsplash-logoSonja Punz

Читати далі...
Клубок

Клубок

Зелені кучері травня ховають у собі вересневі колони, оплески листя вже тримають у собі ноти жовті, смерть єднає пори року в обіймах, сльози майбутніх дощів течуть крізь глотку місяців, стаючи вологою життєдайною в квітні, ми всі вже відбулися, вже сталися всі, ми обертаємося на орбіті долі, але це не має значення, бо до (що навічно) і після (що ніколи не сталося) працюють над однією скульптурою ідеального здійснення, так твориться хребет божественного тіла існування, так ти співаєш і я співаю, так ми торкаємось…

Читати далі...
[…]

[…]

Сталося так, що одна з найважчих речей – розгладити зморшки на своєму чолі, розтиснути кулаки – забирає чи не більше волі, аніж протилежне… …зашкарбулу від крові щелепу тягну щосили, щоби впустити всередину потоп любові, над її водами несеться погляд до найширшого на світі обрію… …я був лук тугий, натягнутий заради цього моменту – гучного і вільного – лети, стріло душі моєї, за межі болю, лети до неба щасливим зойком…   _______________________________________________________________ Обкладинка: unsplash-logoBryan Goff

Читати далі...
Протистояння

Протистояння

Дух Ареса здіймає мечі заради візерунку крові вздовж металу і радості вбивчої швидкості назустріч фатуму, чорнота, що заливає очі зрячого стократ темніше, адже гнів під тиском обставин переплавлено в найхолодніший прагматизм Каїна, землероб здіймає до неба лезо коси і починає сіяти пустоту, вимащуючи руки в нафті остаточної неможливості миру, червоні ріки напувають ґрунти, в найтемнішу годину зачинається тіло майбутнього світла, розправляються хребти титанів, з киплячої маси до Сонця здіймається збіжжя, і так мільйони разів, поки спори з простягнутої руки не досягнуть каміння…

Читати далі...
Сома

Сома

Хвиля її тіла викликає зачудування й сум, адже його неможна повторити навіть на секунду, зникає піна, лишається тільки солоний присмак на губах, і мушля в руках, у якій крутиться запис її співу. І на фоні божественного злиття насолоди з душевним щемом ти формуєш хибку надію з крихти знань і обширу невідомості, що все ще можливо, що час океан, а не просто садовий шланг, що допоки існує атомний пил, повернутися може спів її тіла хоч би й навіть за вічність, а отже, не…

Читати далі...
Квітень

Квітень

День прийшов, провалився лід на небі, й вітри розпорошили кольори квіту, зелень така яскрава, що пече всередині, й серце землі стискається знову вперше – я чую його важкий рівний тон у повітрі, вібрація поширюється через кросівки прямо в душу, аромат життя з ефектом вибуху бомби ототожнює тебе з деревом, даючи змогу відчути, як воно – з такою силою бути – самими фібрами, і кожний затяг прочиняє між листя й гілля ворота у вимір духів, їх присутність хвилює в куточку очей тінню, їх…

Читати далі...
Віталізм

Віталізм

Весна робить ін’єкцію блакиті з відновленого кисню, ялозить по губах талим льодом, крізь її поцілунок видно виворіт неба, і виворіт неба на смак прохолодний, б’є у саме серце перспектива, кількість явищ на міліметр зіниці захоплює подих, їх з’єднує любов і голод у цілокупність, це тіло – повільний вибух, ground zero, який стається щовесни… Обкладинка: unsplash-logoRobbin Huang

Читати далі...