Дух музики

28.07.2010

«Чого ж ти лякаєшся? Із людиною відбувається те саме, що й з деревом. Чим вище він прагне вгору, до світла, тим глибше врізаються корені його в землю, вниз, у темряву та глибину, – у зло».

Фрідріх Ніцше. «Так казав Заратустра»

Коли розбираєш класичний твір, уважно слухаючи кожний акорд, кожну ноту, – перед тобою постає дивовижна логіка звуку. Коли слух налаштовується на тональність твору, вхоплює розвиток мелодії, то розум уже сам підказує наступний акорд, наступний хід. Декілька основних нот задають хід усього твору. Знаючи їх – зможеш написати стільки, скільки буде потрібно. Ці декілька нот вміщують у собі все – основну, побічну партії, вступ та розвиток сюжету, вони є ключ до шляху, де вдалі майорить світло кульмінації. Гра – рух до неї, кроки, біг. Світла стає все більше, нерви розжарюються все біліше, і – ось! – він, вибух, хвилі, промені та іскри, наднова. Далі гра – поширення її променів у просторі, розрішення внутрішнього напруження і задоволений спокій. І все завдяки декільком нотам, що стали стрижнями внутрішньої гармонії твору.

Читати далі »

Звуколористика

23.11.2009

Музика будується по горизонталі та по вертикалі. За горизонталлю організовується мелодія, тобто геометрична будова нотної послідовності, за вертикаллю організовується фактура звуку – гучність, обертони, тембри інструментів. Гармонія знаходиться по центру пересічення цих «ліній», адже є одночасно підсилювачем мелодійного виразу та організатором звукової фактури.

Композитор, що пише твір для оркестру, має не тільки розуміти математичні закони поліфонії, але й знати характер кожного задіяного інструмента, щоби максимально продуктивно використати ці нюанси для найповнішого вираження ідеї, записаної в мелодії.

В художній майстерності для створення того чи іншого враження використовується відповідний технічний прийом – застосування визначеної кількості фарби, насиченість кольору тощо. Те саме можна сказати про звук: якщо знати нюанси звучання інструментів, можна використовувати їх як фарби для своєї звукової картини.

Відповідно до інших мистецтв, музика так само може розповідати, славити, описувати. Музика має свої портрети, пейзажі, оповідання, поеми. І для всіх жЗвукова веселкаанрів необхідно «знати як».

Писане нижче – не чітка таблиця звучання, а спроба організувати власне сприйняття. Хочу, щоб ці нотатки допомогли комусь розігнати фантазію для створення нових шедеврів.

Читати далі »

Deus Ex Musica

03.11.2009

Екстремум музичної симетрії руйнує. Музика просякнута прагненням до хаосу, організація звукової енергії в ритмічну та мелодійну геометрії врешті-решт веде до резонансу, який спричиняє «смерть від оргазму». Під час цього резонансу приходить бажання рухатися, прискорюватися, відтворити сильними рухами звук, змушуючи форми реальності зламатися – відкритися назустріч одна одній. Це відбувається в незалежності від темпу музики, все полягає в характері. Навряд чи таку екстатику можна ототожнити з хореографією, бо в останній ще надто багато пластики, вона є свого роду замінником руйнівного екстатичного танка, його символом, евфемізмом. Хореографія не переходить межу, навпаки, її пластика стримує від цього, дозволяючи гратися на краю безодні, але не заглядаючи в неї. Музика починає рух, і якщо не буде стримуючого фактору, що народжує хореографію, вступить у дію той самий екстатичний резонанс. Це схоже на маленький вибух реальності в межах твоєї психіки, що здатен поширитися на навколишнє середовище через тіло. Через канал музичної симетрії енергія підсвідомості (або ж – надсвідомості) знаходить максимально прямий вихід у матеріальний всесвіт, максимально можливу реалізацію, яка лежить поза формою – в тому способі існування, який ми називаємо хаосом.

Читати далі »

Вербальна музика

29.10.2009

Вірші – це музика від мови, тому вміння читати вірші схоже на вміння грати на музичному інструменті. Вірш, так само, як і музичний твір, може бути тихим, повільним, плавним, а може мати суцільні стакато, бути насиченим різкими змінами гучності. Розміри віршів перегукуються з музичними розмірами. Акценти в музиці розставляються так само, як наголоси у віршах.

У своєму циклі „Сім нот” Леся Українка зробила ремарки, що вказують на характер, плин віршів, використавши музичні терміни andante, staccato, hymn. Це якнайкраще відображує музичну сутність віршів, допомагає краще зрозуміти ту емоційну палітру, що передана через слово.

Читати далі »