11 пострілів у голову. Scarve – Luminiferous (2002)

Це був далекий 2002-й. Біс його знає, як до нас, у Маріуполь, тоді доходили всі ці касети. Мабуть, через моряків чи інших, кому щастило бувати в місцях, наближених до цивілізаційних центрів.

Але факт є фактом, піратська копія альбому французького колективу опинилася в руках одного з моїх тодішніх приятелів. Сам я тоді захоплювався здебільшого конвенційним металом, тим, що помелодійніше,  поближче до мейнстріму. Всі ці ваші death, black, doom та інші монструозні напрямки були для мене закритою книгою.

Одначе, мені пощастило мати тягу до експресивних мелодій, тому, як тільки чулися приємні співзвуччя, навіть у не найприємніших жанрах, цього вистачало, щоб зачепити музику за гачок уваги, та витягнути собі рибину нового жанру.

Рідкісною удачею було спіймати Scarve. Приятелі, котрі вже тоді шукали і поціновували різноманітну екстремальність звуку, цим записом лякали непідготованих слухачів. Спочатку на тебе обвалюється важезний масив басовитого клекотіння і нерозбірливого ґроула. Потім вуха прошиває гостра гла умовно «чистого» вокалу. І поки оговтуєшся від шоку, в клубочінні риффів раптом помічаєш пронизливо гарні мелодії. На фоні важкого, ультра-брутального місива вони спалахують вогнистими палітрами, зачаровуючи тебе і даруючи ключ до розуміння, що тут узагалі відбувається…

Альбом Luminiferous звучить, як ню/альт-метал, угачений у форму дез-металу та доведений до абсурдної екстремальності. Швидкий, складний, багатошаровий, пророблений до найдрібніших деталей, цілісний, цей диск упав на саме дно моєї душі, прочинивши ворота до якогось напівабстрактного техно-футуристичного пекельного космосу, де всесвітня свідомість приймає химерні живі форми та розпочинає еволюційну гру, сягаючи потойбічних трансценденцій.

Якщо братися з тексти, то тут ідеться, наскільки я зрозумів, про взаємини з несвідомим, спроектовані на зовнішній світ. Вивернута наспід психіка перетворює реальність на химерний багатовимірний конструкт, де якась сутність шукає індивідуації, перевершення, трансценденції. Ці прагнення стикаються з корупцією, безумством, хаосом, смертю, проектуються з одного на багатьох, стають елементом загальної історії, персонажі внутрішнього світу вириваються на сцену дійсності, розіграючи драми міфологічного масштабу.

Як уже було сказано, звук альбому – щільна стіна, із глибоким пульсом кабаків з басом. Ритми і риффи вириваються далеко за межі дез-металу, мелодії тонкими інкрустаціями заповнюють порожнини між брилами ритм-секції, все це заправлено сильною індустріальною атмосферою. Вокал варіюється від дисторшованого ґроулу до пронизливого високого співу. Кожна тема окремою гранню розкриває емоційне ядро альбому, має неповторну композицію, видатну фішку.

Коли слухові нерви звикають до вбивчої динаміки Luminiferous, ти міцно підсідаєш на альбом. Він уносить тебе в небезпечну, але захопливу подорож химерними світами, проводить крізь Тартар та Елізіум, надовго лишаючи спогади і змушуючи час від часу повертатися і з насолодою переживати ці враження знову.

Напишіть відгук