Сома (Торф)
Photo by Juan Encalada on Unsplash

Сома –
торф –
полум’ю, хай
водень палає,
хай
проступають
титани зі снів
про рай,
назустріч
власним відображенням
на поверхні
блакитного світу
спливають,
руки брудні
торкаються щік,
в трепетному розумінні,
я – лиш початок дива,
ворота у простір зірок,
я – розкриті обійми розп’яття
на перехресті існування,
парості з ґрунтів до неба
незграбний перший крок…

Торф
учорашніх днів –
полум’ю, щоб
вивільнити те,
що в пожежі сміху
не згорає,
мармур без сорому,
камінь без страху,
що може стояти
на семистах вітрах,
під хвилями існування,
наполегливий, немов
деревина, в серці повний
квітками зі стеблами в шипах,
той, що здіймає
зерня на долонях
до хмар, і відпускає –
літати…

Напишіть відгук