Щастя

Я знаю мить,
коли звучить
струна, коли
стискається
у грудях, солодко
щемить, вібрація
по тілу хвилями,
коли світ лагідно
торкається повік,
бринить, і губи
ледве усміхаються,
загорнуті в блакить…

Спогади печуть,
із серця тягнуть нить,
щастя – гаряча біла цятка,
що ввібрала кольори,
горить, не переповіси
про той вогонь, це моря
гнів перепливти немов,
з мільйонів дисонансів
винайти мелодію, під
серця ритм тримати звуку
рух по нотах, на момент
сплітається симфонія
як виправдання мук
порушеного спокою,
тріщини в безмежжі Пустоти,
що спричиняє хвилі,
піну днів, і губить перли
в темноту на дні, де їх
ніколи не знайде ніхто,
і не згадає, що вони були,
але хоч би припустить, може…

Напишіть відгук