[…]

Життя жартує
кожен раз чорніше,
стискає жартома щільніше
зашморг, дихаєш частіше,
груди ширше розправляєш –
так звикаєш, раз не вбило,
значить, став сильніше,
тонше стали губи лиш хіба,
рясніше вкрила скроні білизна,
і певний час очей сміливо
не підіймеш, переважить униз
сльоза, поки всотається залізо
в нерви, накотить жаль,
гіркий напій – життя, коли
розкрив обійми, і чекаєш
на новий залізний цвях,
нагадування, що куди не сунься –
всюди битва, і погорду можна
від початку в зад, найбільше важить
лиш властивість опиратись тиску,
гнутися, та не ламатися, а як
зламався – заростати і рости,
робити вдих і видих,
аж поки в клітці б‘ється м‘яз…

Напишіть відгук