Чорна вода

Тварі звиваються
в чорній воді,
без краю довкола –
чорна вода,
там, де тіні відкинуті
від ліхтарів,
непевна протягнута
лінія берега,
велично вугільна
луска ледь виблискує
в світлі з-за хмар, довгі зуби
і намір червоний в очах,
чи що там, у тьмі,
заміняє їм очі,
сплітає собою суть ночі,
і ніч весь час тихо
присутня по той бік
освітлених сонцем поверхонь,
точить іржа металеві панелі,
і тільки-но станеться струс,
як повалить морська
чорна хвиля, і з нею –
мурени, акули й чорти –
як пробачити їх?! Як прийняти,
бо ж мови ніякої більше
не знають, крім глотки,
оточеної шпичаками війни,
як змиритися з царством
на дні голови, де безпомічно
топляться янголи?.. Руки
роздерті, нафтою шкіра покрита –
виходжу з підвалу, де знову прорив
дренажу інфернального,
не знає противник, як нам пощастило,
що вентиль закрито – вчасно…
…аспіди шкірять ясна,
звиваються спини
під тонкою плівкою вод…

Напишіть відгук