Маріупольський жовтень – частина 2. Дух міста

У Маріуполі зараз чимало нового. Але водночас відчувається, що місто постаріло. Чи то, може, я постарів, а разом зі мною – бачення міста?

Місто лишилось на місці,
час переїхав у пам‘ять,
на вулицю Ностальгії,
всотався в звивини,
як дощ у асфальт,
меліруючи в сиве
(хоч це вже давно не модно),
тепер час – це ми, бадилля,
з ким колись перетнулися пагонами,
з ким малюємо на дозвіллі
таємничий орнамент стежок,
нитками нашими, білими,
зшиті клаптики краєзнавства,
ми вирощуємо будинки
для пташок…

 photo _MG_0221_edit_zps36ztsce6.jpg
 photo _MG_0225_edit_zpsqxzwzsys.jpg
 photo _MG_0229_edit_zpsnk9my3es.jpg
 photo _MG_0230_edit_zpsqnmtidtz.jpg
 photo _MG_0232_edit_zpsycvb8ry2.jpg
 photo _MG_0234_edit_zpseio4qymy.jpg
 photo _MG_0240_edit_zpsygijmisg.jpg
 photo _MG_0245_edit_zpsnwdmrebo.jpg
 photo _MG_0249_edit_zpsncfi7qhp.jpg
 photo _MG_0255_edit_zpsfnnvzfb1.jpg
 photo _MG_0253_edit_zps5l6o6ufo.jpg

Напишіть відгук