Нова надія =)

Життя на сайтику завмерло. Чесно зізнаюся, впала мотивація до процесу оформлення постів на фоні відсутності уваги з боку аудиторії. Людям досить постів на facebook, мало хто з них переходить на сайт, і навіть спокуса повноцінним естетичним оформленням не спрацювала. Втім, я й сам за це відповідальний, бо не можу й не хочу підлаштовуватися під ритм ефективних СММ-тактик, які за належного використання обіцяють значно більшу увагу до просуваного сайту.

Моє блоґерське життя закінчило ще одне коло (мені хочеться сподіватися, що це все ж таки спіраль), я писав на тумблер у намаганні спростити доставку інформації до читачів (так, як це було на diary.ru), вкотре відчув дискомфорт від використання “чужого” сервісу, і от повертаю увагу до напівпокинутого власного сайту. Чому одразу не писав сюди? – резонно спитаєте ви. Відповідь: з двох причин. Перша: я завжди розглядав сайт як місце для більш “парадних”, “чистових” текстів – віршів та публіцистики. На більшу відвертість тут підштовхнути себе було майже неможливо. Друга причина вже названа вище: люди мало переходять на сайти. Для цього треба або створювати суперактуальний контент, або ж вливатися в СММ-життя, до чого я теж себе підштовхнути не можу.

Загалом, писати тексти стало дуже важко. Слава богам, пишуться вірші, але публіцистика із заняття легкого і приємного, майже розваги перетворилася на роботу, що з кожним роком ставала все більш обтяжливою. Зрештою, я видихся і втомився сам від себе. Набридли нудотні мораліте, ідеалістичні роздуми про політику та інша ванільна писанина. Навіть якщо це актуально об’єктивно – суб’єктивно воно мене вже давно не задовольняє.

Що хочеться? Хочеться коротше, змістовніше і з фото. Смішно, але попри відсутність свідомого бажання стати і бути професійним фотографом, цей різновид мистецтва міцно закріпився в моєму житті та невідступно супроводжує з самого моменту початку журналістської практики. Я не присвячую фото весь час, не встаю спозаранку ловити схід Сонця, не мандрую цілими днями в пошуках ракурсів, але все-таки намагаюся зайвий раз узяти з собою дзеркалку, щоб виловлювати красу з часу. Ба більше, ще й виношую замисли, як би взятися згодом за студійну зйомку… Є тут свої  нюанси, але не буду обтяжувати зайвими подробицями, головний сенс у тому, що хочеться зараз імплементувати фото в блоґ.

Не знаю, чи вийде щось путнє цього разу, адже не раз і не два намагався змінювати концепцію сайту протягом цих десяти (чорт забирай, а таки ж десяти!) років, проте надія – наш компас земний, і нема сенсу припиняти пробувати в пошуках чогось гарного і приємного.

Напишіть відгук