Персональний сайт Максима Холявіна

Самоміфологія

І.
Безсоння душі
підіймає на спис,
на моїх очах нема повік,
нема на чому малювати сни,
хтось написав на лінії життя
завіт стрічати, мов світанок, біль,
тому ніколи не стихає бій,
і я вивчаю мудрість тарганів
у світлі ядерного полум’я…

ІІ.
…як може сам себе прибити до хреста?
Хто допоможе вбити третій цвях? – Ах, так!
Той, хто стоїть у дзеркалі, із білими очами,
карбід шкварчить у нього на руках,
Тартару ворота – рот,
слина – води Ахерону,
перший серед янголів,
пасинок тривоги,
батько страху,
бігли з ним по колу,
наче коні, й він мене дістав,
коронував чоло тернами всемогутності,
сказав: «Ти – бог! Зійди з хреста!»
Тепер-от хробаком під сонцем вивертаюся,
відрощуючи двадцять рук,
аби навчитися носити цей солярний символ,
як екзоскелет…


Обкладинка: unsplash-logoAlex Iby

doomархетипиекзистенціяпсихоаналізпсихологія

Максим Холявін • 05.07.2018


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: