Персональний сайт Максима Холявіна

[…]

Т.К.

Ми з тобою не помітили цей шторм,
подумали – легенький вітерець,
нас іноді рятує неможливість порівнянь,
ми не встигаємо злякатися, і м’язи
не зриваються з кісток, витримуємо все,
хіба що позіхання відлетить із уст,
немов метелик, і закрутиться в повітрі,
озирнулися – позаду – океан,
а нам здавалося, що озерце,
під нами грубий пліт з дошок,
та ми його зв’язали нервами
щонайміцніше, і сказали – каравела,
та скільки ще материків ховає горизонт
ніхто не відповість напевне, але перл
надії ще палахкотить, ми усміхаємося,
ми пливемо…



 
Обкладинка: unsplash-logoBreno Machado

Гармоніяекзистенціякоханняприродафілософія

Максим Холявін • 13.06.2018


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: