Персональний сайт Максима Холявіна

Протистояння

Дух Ареса
здіймає мечі
заради візерунку крові
вздовж металу
і радості вбивчої швидкості
назустріч фатуму,
чорнота,
що заливає очі зрячого
стократ темніше,
адже гнів під тиском обставин
переплавлено в найхолодніший
прагматизм Каїна,
землероб здіймає до неба
лезо коси
і починає сіяти пустоту,
вимащуючи руки в нафті
остаточної неможливості миру,
червоні ріки напувають ґрунти,
в найтемнішу годину
зачинається тіло
майбутнього світла,
розправляються хребти
титанів, з киплячої маси
до Сонця
здіймається
збіжжя,
і так мільйони разів,
поки спори з простягнутої руки
не досягнуть каміння чужого
і не підпалять його
нерухоме чоло
лихоманкою намірів,
для чого це, в біса,
для чого?! – повисає питання
над устами самотнього в храмі,
десь там, за очами,
ховається відповідь…


 
Обкладинка:unsplash-logoJoel Filipe

екзистенціяприродафілософія

Максим Холявін • 28.04.2018


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: