Персональний сайт Максима Холявіна

Сома

Хвиля її тіла
викликає зачудування й сум,
адже його неможна повторити
навіть на секунду,
зникає піна, лишається тільки
солоний присмак на губах,
і мушля в руках,
у якій крутиться запис її співу.
І на фоні божественного злиття
насолоди з душевним щемом
ти формуєш хибку надію
з крихти знань і обширу невідомості,
що все ще можливо,
що час океан, а не просто садовий шланг,
що допоки існує атомний пил,
повернутися може спів її тіла
хоч би й навіть за вічність,
а отже, не зникне ця мить,
можна вивести принцип,
написати дві сотні книг,
аби лиш не розтанула перлина
солона на піднебінні,
дарунок доторку
її хвиль…

екзистенціяЛюбовметафізикаприродафілософія

Максим Холявін • 21.04.2018


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: