Персональний сайт Максима Холявіна

Сингулярність кохання

Коли я входжу в тебе,
то з’єднуюся з твоїм хребтом,
проникаючи в твою голову щонайпряміше,
це мова на рівні волокон,
плетиво мікроскопічних імпульсів
тче текстуру спільного існування,
в середовищі якого ми постаємо
одне перед одним найбільш оголеними,
найменш тривіальними, розлущеними
серцевинами, і коли життя в резонансі
стає забагато, воно розливається –
формально і фігурально, формуючи
нову реальність, сингулярність кохання,
ти відчуваєш усі мої спалахи,
я бачу, як вони в тобі осідають
світлом, що ллється поволі з-під шкіри,
в мені натомість квітне тепло сонливе
твого повідомлення, ми зависаємо
у невагомості хвилин, у тиші,
що ввібрала в себе всі звуки,
у темряві, що ввібрала у себе все світло,
в тендітній рівновазі дихання,
в пустоті, що так скоро порушиться словом
і ділом, на мікрони збільшуючи відстань
від тіла до тіла до наступної хвилі,
що змиє нас з берегів «я»
в божевілля…



Обкладинка: stockvault.net

екзистенціяекстазеросеротикакосмосмістикасекссоматіло

Максим Холявін • 19.03.2018


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: