Персональний сайт Максима Холявіна

Біомаса

Дядько Іван
позичить вуса
дядько Фрідріх
позичить молот,
лупаємо скелю
повільно, але потужно,
так рушають локомотиви
і тягнуть за собою історію.

Ми довбані гноми,
як у кліпі Рамштайну,
в нас нема Білосніжки,
лиш чумазі мармизи,
шахтарі всесвітнього Донбасу,
в мріях про всесвітнє Приазов’є,
в нас немає часу на розмови,
взагалі ні на що нема часу…

Жорстоке світло
тягне до себе серце,
дзеркало щоранку
не дає помилитися,
до нас промовляють
земля і стіни,
ми слухаємо музику
тектонічних глибин,

невидима худоба,
хижі та травоїдні,
на шосе у нікуди
караван похмурий,
на спинах цегла
з граніту скелі
попереду Вежа
до самого неба,

попереду праця
до самої смерті…

…локомотиви рушають
у напрямку мрії…

doomKulturтектонікаекзистенціяприродаПсихологічні одноборствафілософія

Максим Холявін • 24.02.2018


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: