Персональний сайт Максима Холявіна

Непритомний пасажир

Сонце падає крізь Святошин,
розчиняється в повітрі,
мов шипучий мультивітамін,
і я ковтаю жадібно зіницями
ці золоті частки, тамуючи мігрень,
спричинену присутністю снігів,
й услід за Сонцем розчиняюся
у мерехтінні мрій на стінах,
неоновому післяслів’ї до поеми дня,
і габаритів червона змія
додому тягне на автопілоті
повз їбеня…
***

вечірекзистенціямістомиттєвістьприродаУрбанавтика

Максим Холявін • 20.02.2018


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: