Персональний сайт Максима Холявіна

Наосліп

Обкладинка: Пітер Бройґель Старший – Притча про сліпих (1568)

Потребували голос крові,
щоб розчинити твердь стіни,
упала жертва стоголова
між губи чорної вдови,
і досі чується – відлуння
у банках даних пустоти,

крокуєм тихо по дорозі,
що йшла кудись в діру стіни,
є міра волі у неволі,
без міри море часу лиш,

тривожить тишу репет збруї
в тумані свідчить про похід,
і невідомо, що ти бачиш –
чи небо, чи собі підніж,

чи годен жертви,
чи не годен,
чи бачиш,
а чи тільки сниш,

не скаже відповідь негода,
лиш під повіками блакить
висить сузір’ям стоголовим
і вабить йти…
поволі йти…
***

екзистенціяЗемляфілософія

Максим Холявін • 06.01.2018


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: