Персональний сайт Максима Холявіна

Травень 2017

І.
Молюся на знуджені полудні
без заліза в статичнім повітрі
у липні, у полум’ї, що зігріває
кожен фібр, і поволі згораєш
у напрямку моря, мліючи,
повз сади, повз паркани, повз вибоїни,
повз мрії, тіла і функції,
завмирає життя на вдиху,
завмирає десь на годину,
затискає до сліз пружину…
і відпускає… божественне літо
мільйонного року лине…

ІІ.
На щастя, ти біль цей ніколи не втратиш,
він примушує плакати і сміятися,
його мовою далечінь написана,
вона ледве в тобі вміщається,
розтягуючи нейронні з’єднання,
твоє тіло звивається, піниться
бурунами секреції, під цю симфонію
танцює ціла біологія, і на кромці
голого позамов’я юрбляться вірші…

екзистенціялітометафізикаМузикаприродарозчинення в просторітравень

Максим Холявін • 28.09.2017


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: