Персональний сайт Максима Холявіна

[…]

Блакитні вітри
вивертають легені наспід,
й відкриваються на тканині
великі дві літери: «Ні»…
Замотані принципи в бинт
згортаються ембріонами
на дні скрині,
я видихаю з непевним полегшенням:
«Ні..?» Пара звивом широким
пускає слова на хвилі,
пливуть, не чіпляючи шкіри,
бо «Ні…» І наскрізь проходять тіні,
ти на іншій бо вже частоті,
твоє тіло грається в інші ігри
після «Ні».

doomВелика Порожнечаекзистенція

Максим Холявін • 24.07.2017


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: