Персональний сайт Максима Холявіна

Мелофілія #15 – Червоний птах із сонячного світла

21 квітня 2017 року гурт Outrun The Sunlight випустив у світ альбом “Red Bird”. Він складається всього з чотирьох творів, і за всіма канонами прискіпливості мав би зватися EP, однак повнота концепції, завершеність музичної думки – роблять реліз саме альбомом.

Опус присвячено темі стосунків, старому доброму «я і…» Лідер гурту Остін (Austin Peters) сам розповів про ідейну основу «Червоного птаху» в буклеті. Злети і падіння, нюанси зближення і віддалення, розуміння і непорозуміння – все це драматично сплетено в музиці, котра допомагає влучити з моря емоцій дорогоцінне зерно досвіду.


Спокійна та розмірена титульна тема Red Bird – відкриває світ мрій та глибокої радості, що відкриває нам кохання. Світлими, яскравими і теплими ландшафтами веде нас мелодія, дозволяючи душі «відкинутися на спинку крісла» і поринути в зоряну висоту.


Тема Synergy запускає процес єднання. Слово «єднання» сприймається так, наче цей процес відбувається легко і безумовно, ніби частки, що вступають між собою у взаємодію, заздалегідь припасовані одна до одної, і між ними не спалахне жодної пекучої іскри. Ні, синергія – це результат постійної праці, постійного вивіряння фокусної відстані між людьми, між видами, це складнощі співставлення тонів і відтінків унікальних частинок світової мозаїки. Початок процесу лежить всередині самого себе, адже важко досягнути синергії тоді, коли нема ладу у власній голові. Те, як ми взаємодіємо, є не тільки ре-акцією на інших, але й проекцією власної сутності на дійсність, такої, якою вона є тут і зараз. Слова можуть лише описати досвід, чим уподібнюють його до інших досвідів, але зберегти і відтворити унікальну палітру емоційного вмісту процесу значно краще вдається – музиці. Саме тому музикознавство неможна забувати і відсувати вбік як буцімто всуціль «неприкладну» дисципліну.


The Danger of Alignment показує взаємодію на багатьох рівнях. Епічний початок малює в уяві зближення вже не просто людей чи живих організмів, а цілих планет. Коли народжується така система, тут годі сподіватися на безпеку – найменший прорахунок загрожує повною анігіляцією. Масивні тіла сходяться в безмежному просторі, між ними починають витягуватися єднальні ростки, вони торкаються одне одного, обпікаються, конфлікують, намагаються порозумітися, процес провалюється на ще нижчий рівень, аж до танцю елементарних часток, і після довгого пошуку, вивчання одне одного і навчання бути разом, не знищуючи одне одного – все вибухає ідеальною пропорцією, крізь правильно виставлені призми та дзеркала індивідуальностей проривається світло радості від доконаності, від досягнутої вершини.


Але ніщо не стоїть на місці, неможливо зупинитися на одного разу досягнутій гармонії. Колесо обертається, і ми знову рушаємо до обрію можливостей, відчуваючи нестачу, котра змушує нас іти. Таке є життя, можна заперечувати його, а можна і примиритися з ним, знайшовши свою відповідь, свою рівновагу. Remaining in a Constant State of Discomfort – це прохід по той бік гармонії, віднаходження вищого рівня існування.

Ознакою дійсно якісного матеріалу є вихід за межі власної концепції. Звільнена від додаткових слів, музика Outrun The Sunlight перетворюється на одіссею простором душі, із якої кожен слухач може винести щось неповторне, таке, що не вкладається в первісний задум. Це значить, що тут звук справді вільний. І це чудово! =)

KulturтектонікаМузичнеПотік свідомості

Максим Холявін • 27.06.2017


Previous Post

Next Post

Залишити відповідь

Your email address will not be published / Required fields are marked *

Plugin Sponsor Credit To Top 10 Engineering Colleges Anna University