Персональний сайт Максима Холявіна

Герої невидимого фронту

Я оточений героїчними людьми. Вони не ризикують життям на передовій, як це роблять воїни, однак вони ціле своє життя присвятили будуванню та вдосконаленню суспільства. Щодня вони працюють зранку й часто без відбою, приймаючи кожен виклик, що не втомлюється кидати їм в обличчя машина історії. Про них не торочать на центральному телебаченні, їхніх імен нема на устах кожного, на відміну від політиків, однак внесок їх у майбутнє України має вагу, на відміну від усієї маси слів та обіцянок, що ми чули і чуємо в ефірі.

На диво, вони ніколи не скаржаться, не заспокоюються, виливаючи тонну зради на кухні, вони весь час шукають змоги для дії. Так, вони можуть матюкатися, сваритися – але це завжди лише пара, виділена під час потужного руху локомотиву, суто частина виробничого процесу, а не марнування повітря. Вони є живі приклади того, які плоди може дати енергія, пущена в мирне русло. Де в них береться та енергія – хтозна, мабуть, сама Природа мусить виробляти таких «мутантів», щоб маховик еволюції не зупинився.

Їхній головний ворог – емоційне вигорання, бо працюють вони майже весь час на підвищених обертах, на межі розносу. Це необачно, але інакше просто не вміють. Потрібен хтось, здатний допомогти їм уповільнитися, знайти час для відпочинку.

Відмінною рисою роботи цих героїв є конкретика. В них нема узагальнених вимог до когось, що часто межують з абстракціями (це дуже яскраво демонструють немонстрації та монстрації), їхні зусилля завжди мають конкретний предмет і конкретну мету. Мислячи глобально, вони діють локально, і тим самим наближають до здійснення глобальні мрії.

Хто ці люди?

Олексій Тихонов

Це Олексій Тихонов – герой усіх київських осбб-шників, локомотив самоорганізації, почесний відвойовник будинків і завойовник енергоефективності міста. Під його наглядом працює міська програма співфінансування енергоефективності в житлових будинках з ОСББ та ЖБК «70/30», він один із активних лобістів громадського бюджету Києва, до нього за порадою та консультацією люди натурально шикуються в черги, а його телефоном можна кип’ятити воду на чай.

 

Андрій Саук

Не відстає від нього шалений Андрій Саук, він же Людина-Саук, броварський локомотив самоорганізації, борець за сортування і переробку сміття, чисті ліси та водойми. Нереальний мотиватор, що й мертвого заохотить створити ОСББ і почати сортувати, розважається тим, що підробляє оператором сміттєвозу, якимось неймовірним чином опиняється в різних точках столичної агломерації з усе новими місіями, і при цьому вже зовсім незбагненним чином примудряється працювати і приділяти час родині.

Вікторія Норенко

Заглиблюючись у тему сміття, на зеленому фронті оборону тримає «Зелений птах» і його засновниця Вікторія Норенко. Хоча екологічна криза вже підпирає нас до стінки (привіт Львів!), досі мало практичної уваги приділено проблемі, здебільшого «зелена тема» їде на зусиллях ідеалістів. Але, на жаль, ідеалісти у своєму високому прагненні відриваються від грішної землі, й разом з тим утрачають змогу втілити мрії в життя. Головним реальним паливом прогресу досі були дві жаги – прибутку і споживання. Ці два полюси змушують машину ринкової економіки крутитися, і для того, щоб екологічні мрії знайшли втілення, вони мають бути імплементовані в цю машину. В місці розриву економічного кола, там, де утворюється сміття, повинна виникнути «зелена ланка» і не тільки взятися за тотальну переробку, але й привчити до відповідального споживання. Тоді економіка стане циркулярною: кількість непотребного залишку від процесу виробництва і споживання мінімізується, планета перестане страждати від життєдіяльності людства, та й сама людина, врешті-решт, позіхне з полегшенням. Саме цим і займається Вікторія – розвитком еко-капіталізму в Україні, впровадженням проектів ефективного споживання, мінімізації та утилізації відходів. Вона підводить екологічну мрію до суворої дійсності й тренує, аби та не поламалася під тиском обставин, але стала сильнішою. Віка – одна з нової генерації українських жінок-підприємців, котрі на практиці доводять, що жіноцтво здатне повноправно грати на полі економічних змагань.

Віра Радченко

Слово «чиновник» вже міцно закріпило за собою негативні асоціації. Віра Радченко – начальник Управління з розвитку ЖКГ ДЖКІ м. Києва –  чиновник з людським обличчям. Природжений адміністратор, вона здатна керувати цілою вервицею процесів буцімто без зусиль, однак за цією позірною легкістю ховається здатність до глибокої зосередженості та величезний обсяг знань. Знаходячись між молотом законів і ковадлом вічно обуреної спільноти, вона гідно витримує натиск і примудряється знаходити рішення, спрямовані на збалансування ситуації. Ну, і ліпше, ніж її обвинувачі, не скажеш: «Зловживаючи службовим положенням, у вільний від роботи час займається громадською діяльністю, підбурює співвласників до створення ОСББ та захисту їх інтересів». =) Разом з Тихоновим, вони стали рушієм самоорганізації та енергоефективності в житловому секторі Києва. Опис цієї роботи вміщується в одне речення, але по факту це шалений масив діяльності, необхідність марудної комунікативної роботи, адже кроки в світле майбутнє можуть бути здійснені тільки громадою – людьми, що спромоглися порозумітися і домовитись, а це, на жаль, не наш сильний бік. Просто кількість гетьманів на квадратний метр зашкалює.

Сергій Лобойко

Довгий час така штука, як «громадський бюджет» – тобто бюджет, чия доля вирішується на прямому голосуванні громадою – був рожевою мрією українських демократів, вичитаною зі статей про чарівне бразильське місто Порто Алегро, де пряма демократія сягнула вищих щаблів розвитку. Але тепер, завдяки могутній купці активістів, примагничених між собою зусиллями Сергія Лобойка, громадський бюджет став київською дійсністю. Цей перший, тренувальний для киян, акт прямої демократії став не тільки джерелом приємних та корисних штук, як-от: спортивні та дитячі майданчики, оновлені комп’ютери в школах, уроки етичного ставлення до тварин, нові парки та фестивалі – але й потужним акумулятором небайдужих людей, котрі стали авторами висунутих на голосування проектів і стовпами майбутньої прямої демократії. Завдяки своїм умінням, Сергій став одним з головних комунікаторів у нелегкому процесі реалізації проектів-переможців та стимулятором виконання міською адміністрацією взятих на себе зобов’язань.

Як уже було сказано, результати роботи героїв – локальні, їх добре видно в межах району, міста або навіть конкретного кола зацікавлених, проте ці результати можна реально побачити і перевірити. Термомодернізовані будинки, доглянуті подвір’я, створені парки, врятований кисень (так, його можна порахувати!), відсортоване сміття – кожна така дія цілющою припаркою лягає на ледь живу систему суспільства, викликає повагу і вдячність, дарує надію і надхнення бути ліпшим, ніж ти-вчора.

Насправді, цей список мусить бути довшим і ширшим, адже ці люди не ходять самі, поруч з ними – їх родини, що підтримують своїх шалених дружин/чоловіків/доньок/синів/братів/сестер у їх несамовитих захопленнях, вірні соратники та співробітники, друзі. Є багато справжніх героїв, з котрими я просто не знайомий, але вони є, вони разом з іншими складають локомотив розвитку українства разом з усім людством. Ефір в останні роки перетворився на ретранслятор якогось пекла на Землі, не маючи надії і віри, люди плюють на власне життя і розвиток, обирають не старатися, не докладати зусиль заради ліпшого, і так згасають останні іскри, що могли б освітити пітьму, та не дізналися про власне світло. Насправді – надія є, просто про неї чомусь не прийнято говорити, прийнято зневажати всі намагання вирватися вище за рівень плінтуса, прийнято затоптувати ці прагнення в землю, однак, як там казали, це – насіння, це – частина еволюції, і це – єдиний шанс не просто вижити, але й – пожити.

KulturтектонікаГромадаГромадська ініціативаЕкологічний світоглядКиївПосполитеСофізмЧасу Дух

Максим Холявін • 15.06.2017


Previous Post

Next Post

Залишити відповідь

Your email address will not be published / Required fields are marked *

Plugin Sponsor Credit To Top 10 Engineering Colleges Anna University