Персональний сайт Максима Холявіна

Instaвірш Pack #47 – Відтінки квіту

Мармуровий палац на сипучих пісках,
ти всередині – ідеально розіп’ятий на ланцюгах
у статусі кво висиш, рота хаосу стуляючи,
але тіні ховаються по кутках, і піщинки шепочуться
з протягом на підлозі, сни чекають у тріщинах,
стіни стогнуть, готові віддатися моці вітрів,
потонути в роззявленій пащі, яку не спроможні втримати…
ти висиш, ідеально розіп’ятий, в статусі кво,
доки мармур розійдеться й зробить рікою,
заливаючи кров’ю рівняння й угоди,
палац упаде у зіниці – розчахнуті отвори,
крізь котрі пісок провалюється в невідомість.
***

Твоє прагнення висоти неба
одягає старе вбрання притяжіння
до мертвого бога.
Не знаходячи для цього всього
кращих імен, ти обираєш це слово,
немов прочиняєш
ворота по той бік розп’яття,
і протяг із темного отвору
перетворює твої губи на золото,
і голос душі відливається в форму
старих молитов,
поливаючи цей зашкарублий стовбур
заради ніжних білих пелюсток.
***

Розчинені у сонячному світлі
листи щастя,
бачу на заплющених повіках –
рожеві літери.
Рядки виповзають за межі сенсу,
лишають по собі перемовини трав
і моря,
душа – заблукалий в матерії вітер –
на кромці вузького берегу
тримаючи рівновагу –
співає…
***

екзистенціяметафізикаМузикаприродапсихоаналізфілософія

Максим Холявін • 20.04.2017


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: