Персональний сайт Максима Холявіна

Інтермедія

Reunion by FOG & HTDC

І.
Турботи круг моєї голови
проходять хвилями,
бо води – тіло,
водень – світ,
і «я» порожнім глеком
в цьому океані плаває,
зринаючи і поринаючи
в моментах,
тримати рівновагу
намагаючись
в обставинах відсутності
опертя.

ІІ.
Якщо піднятися достатньо високо,
то можна бачити минуле,
обігнати час, вхопити мить
й відчути, як тканина Всесвіту гудить,
відповідаючи на рух,
і ти, і ось – дідусь з бабусею малі,
ось твої батьки, і друзі, й плетиво кохань,
і те одне, і та одна, обіймів глибина,
і ти – сльоза, і шум життя – дрібниці
в брязкальці, і Будда – компроміс
присутності й відсутності,
і самота, коли усе в твоїх руках,
і бога вже нема, лише безодня неба
зяє, нікого молити на колінах
про зникоме, нікому поскаржитись,
ти позіхаєш, з пальців відпускаючи тканину,
мов птах, випурхує, змітаючи слова,
ці крихти хлібні, тиша наливається в хвилину,
три крапки, три, два…

doomдухекзистенціямедитаціямиттєвістьприродаспогляданняфілософія

Максим Холявін • 04.03.2017


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: