Персональний сайт Максима Холявіна

Instaвірш Pack #45 – Лютий. Крайморя

Пухната сутінь на ковдрі ґрунту,
мліють останні акорди січня,
губляться в лагідних тінях парку,
і сонце сідає, мов прямо в тебе,
засвітить ліхтар у грудній клітині,
зігріє простір червоно-жовтим.

Прощання бринить на тонких частотах,
блакить остиває з відтінком суму,
мов рукою змахнула, мовляв, «іди…
хай дорога ласкавою буде…»
***

Учителя вузькі двері
по той бік,
повільною ходою,
щоб не злякати
момент
крок – понад відчаєм,
крок – понад хвилями,
понад стіною безодні,
торкаючись рукою,
у напрямку присутності
відсутності,
намагаючися звільнитися
від прив’язаності,
я зрозумів,
що нитка моєї душі
безкінечна,
бо нема
душі,
в тиші
відлуння дзвенить,
грається вітер
дзвоником
існування
на тій нитці,
я-я-я-я-я-я – дзвенить…
***

Життя – царівна,
поспішає завше,
рукав атласний
вислизає с пальців,
скарби всесвітні
були в долонях,
та жодну крихту
не залишити.
Ото на море
хіба дивитись,
в очах тримати
його коштовність,
омиють ноги
атласні хвилі,
судин читаючи
письмена…
***

Комусь треба “над”,
комусь треба “під”,
мені “вздовж” годиться,
і в кожній погоді знайдеться
прикольне, коли одяг
правильно обраний, і поволі
можливо ходити,
без зайвих бентег.
***

Дружина психонавта
(The Psychonaut’s Wife)

Хтось мочить ноги
у хвилях моря,
сором’язливо позираючи
на того, хто на дошці
сходить водяними вигинами
аж до сонця
і довіряє глибині,
приносить мушлі у долонях,
за мотузок тримаючись,
протягнутий з груді,
мов змій повітряний,
танцюючи, до когось
вертаючись…
***

Велика Порожнечаекзистенціякоханняметафізикамореприродафілософія

Максим Холявін • 23.02.2017


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: