Персональний сайт Максима Холявіна

Троянди з виноградом

JULES LEFEBVRE - La Cigarra (National Gallery of Victoria,_ Melbourne, 1872. Óleo_sobre lienzo, 186.7x123.8 cm)

JULES LEFEBVRE – La Cigarra (1872)

Є люди, які будують життя, а є ті, хто його прикрашає. Прикрашає – не значить “розвішує взагалі-то непотрібні рюшики”, а значить “дає життю сенс”. Бо життя без рюшиків – життя в підвалі. Підвал потрібна штука, але жити в підвалі – не айс. Але, як слушно зазначає Дружина, занадто грубо поділити людей виключно на будівельників та прикрашальників. Звісно, що вони одне без одного не можуть: брахманська богема без зв’язку з вайш’ями і шудрами втрачає зв’язок з реальністю, а вайш’ї та шудри без богеми замикаються в порочному колі споживання (що ми нині, власне, і спостерігаємо). І от коли ти весь час зав’язаний на соціалці, то поступово піддаєшся стереотипам про те, що, мовляв, комунальні службовці нездатні сприймати високе мистецтво, а інтелігенти повністю нездарні в керуванні будинком. Маячня. Типування, навіть те, що здається найбільш reasonable, все одно підрізає явище до потрібних йому рамок, відкидаючи буцімто незначні відхилення, а саме в тих відхиленнях полягають “порти підключення” між людьми: емоційна чутливість у пролетаря, технічна грамотність в інтелігента. І все це, здавалося б, таке самозрозуміле, але ж лінивий мозок щоразу намагається розкласти складну реальність по простих полицях. Доводиться нагадувати собі, що “ціле є більше, ніж сума його складових” (с) здається, Арістотель, ні?

Нещодавно побачив цей твір, і зрозумів, що я не самотній. Власне, тих самих висновків я дійшов після картини Лефевра “Цикада”, котра написана за мотивами оригінальної байки Езопа.

Сполохана і напружена оголена дівчина на картині вражає соковитою красою. Молода, повна життя, вона налякана наближенням холоду і пітьми, від яких захищені мурахи. Але (тут не говорю про мурах як комашок, але про мурах як образ) мурахи замкнені в своєму підвалі, без пістрявих бабок і співочих цикад їх життя – не більше ніж підвал, тому це улюблене пролетарське мораліте втрачає свій цинічний і самозакоханий сенс. Радість молодості й богемність мусять бути. “Троянди й виноград, красиве та корисне”, чорт забирай! =)

Із поля дівчина утомлена прийшла
І, хоч вечеряти дбайлива кличе мати,
За сапку — і в квітник, де рожа розцвіла,
Де кучерявляться кущі любистку й м’яти.

З путі далекої вернувся машиніст,
Укритий порохом, увесь пропахлий димом,—
До виноградника! — Чи мільдью  часом лист
Де не попсований? Ну, боротьбу вестимем!

В саду колгоспному допитливий юнак
Опилення тонкі досліджує закони,—
А так же хороше над чорним грунтом мак
Переливається, мов полум’я червоне!

Ми працю любимо, що в творчість перейшла,
І музику валку, що ніжно серце тисне
У щастя людського два рівних є крила:
Троянди й виноград, красиве і корисне.
М. Рильський, 6 вересня 1955 р., Київ

Максим Тадейович знав, про що торочить. Все це до того, що – як усе-таки чудово, що на світі є Музи обох статей, на яких дивишся і наповнюєшся їх красою. Цю передану інформацію неможливо помацати, але скільки ефекту! Як і від Музики. Декілька патетичних акордів, і ти раптом смикаєш гантелі жвавіше, долаєш внутрішні бар’єри. Музи – це як уособлення того, що завжди є щось більше від наявного тут і зараз, що життя ширше за твій погляд на нього. Саме за це їх треба підтримувати. Тут не може бути товаро-грошових відносин, мовляв, “ти – мені, я – тобі”. Це все одно, що торгуватися з Сонцем: його промені не коштують нічого і разом з тим варті всього. На Burning Man намагаються культивувати “дарування без відшкодування”, не думаю, що це спрацює для всіх (бо соціалізм), але у випадку цикад і метеликів чогось такого варто було б дотримуватися. Аби було що дарувати в наш злиденний вік…

KulturтектонікаАр[т]хітектонікаАртГармоніяГромадаПосполитеСофізм

Максим Холявін • 01.10.2016


Previous Post

Next Post

Залишити відповідь

Your email address will not be published / Required fields are marked *

Plugin Sponsor Credit To Top 10 Engineering Colleges Anna University