Персональний сайт Максима Холявіна

Instaвірш Pack #38 – Людина

Мені здається, вся війна і боротьба –
заміс цементно-шлакового розчину
під фундамент світу, де можна бути
музикою чи спортсменом, чи – прости господи –
блоґером, але ми поквапились надто,
покинули будівництво на півдороги,
спраглі омріяних задоволень – уже тут і зараз,
і тепер опускаємо очі в андроїди та айфони,
щоб не бачити страхітливих ребер
покинутих кранів, зажурених таврів,
очниць неживих незаселених вікон,
але звідти нас всіх обдуває протяг
непережованої ненависті та невипитої війни.
***

Рівновага того, в кого двадцять рук,
і у кожній руці по мотузці з планетою на кінці –
необхідність танку, малювати у просторі круг,
необхідність стискати й тягнути їх,
щоб не зірвались і не зринули у пітьму,
щоб не зіткнулись, ламаючи кільця орбіт,
в того, в кого двадцять рук, кожна рука гудить,
руки гудять, і він ловить між них унісон,
регулюючи інтервал, регулюючи натяжіння
м’язів і мотузків, поки вирівняється тон
рівновагою архітектур, поки тиша не зазвучить
строєм сну мудреців і будд, строєм так,
як ти маєш буть, строєм, чутним далеко не всім,
хіба тим, в кого теж двадцять рук,
хто теж ловить звук, тримаючи вже – тебе
з того краю мотузки, між своїх планет.
***

Непорушність істини порушує любов,
на друзки відносності подрібнює абсолют,
кулак усесвіту розтискає на трильйони зірок,
і якщо прислухáтися – чутно реліктовий крик,
що колись на відлуння ілюзій розбив пустоту.
***

Велика ПорожнечадухекзистенціямиттєвістьМузикаприродафілософія

Максим Холявін • 12.08.2016


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: