Персональний сайт Максима Холявіна

Мелофілія #03 – Жменя українського металу

Хоча національний колорит для мене не є визначальним фактором при вподобанні музики, все-таки трошки образливо стає, коли українська сцена виробляє глобалізований звуковий продукт, орієнтуючись на західну сцену. З точки зору якості матеріалу це добре – наразі наші колективи звучать професійно, сучасно, але часто – трішечки занадто схоже на своїх західних колег. Як на мене, то це загалом є частиною проблеми індивідуальності в музичному світі, де нині правлять бал жанри та модні тенденції. Зверніть увагу на іронію долі: сьогодні якраз індивідуалізм нібито перемагає, але при цьому виникає потужна реакція у вигляді відсутності глибини. Кожний намагається побудувати свій світ з нуля, і тому споруди виходять здебільшого не дуже цікаві. Зате нам дістаються інформаційні розвали штибу секонд-хендів, де можна копатися цілими днями, шукаючи самородки. Так само, як колективізм атомізував суспільство, індивідуалізм замішує з нас якийсь первісний бульйон для нової епохи. Можна це любити, можна протестувати, але краще за все – триматися хорошої музики.

Сьогодні хочу зауважити два українських металевих колективи, чия творчість впала на слух і зачепилася.

Sectorial

Кліп на тему “Tree Eater” мені підкинули на facebook, і несподівано для себе я вкурив цей хльосткий блек-дез із охайними вкрапленнями дримби та українськими (на відміну від назв) текстами. Мушу зазначити, що я один із тих поторочених людей, кому рокові та особливо металеві тексти заходять майже виключно англійською та (ну звісно ж!) німецькою, а слов’янські та азійські мови звучать якось не дуже, особливо в екстремальному вокалі. Одначе Sectorial впоралися із завданням, по-перше, зробивши самі тексти цікавими, метафоричними та мінімалістичними, по-друге, вдало вписавши нашу м’яку фонетику в палітру агресивного звуку.

Не всі теми з альбому “We Are The Titan’s Rising Ashes” («W.A.T.R.A.») зайшли однаково, але команда стійко зачепилася за пам’ять і час від часу з потоку свідомості вигулькує тема «Молоді пагони» (“Young Shoots”).

Останнім часом мені щастить на металеві колективи, що займаються філософською тематикою та вдало інтегрують міфологію в сучасний дискурс. Хто шукає – той знаходить, як то кажуть. І мені особливо приємно, що тепер і на наших теренах вийшов наперед отакий колектив, що він укорінюється в своїй ніші. Адже виживає лише та культура, що спроможна видозмінюватися з плином часу, не втрачаючи себе. Мабуть, саме тому і хочеться, щоб наша сцена не відривалася повністю від національного колориту, аж поки ми не наситимося соками з коріння (його ж досі весь час шматували, підриваючи соціально-політичну інфраструктуру) і не зможемо перейти на стадію, досягнуту колись діячами Розстріляного Відродження, коли українська культура почне самореконструкцію.

Інфа:

Сайт

Facebook

VK

Jinjer

Земляки, що вийшли колись із землі донецької, а саме – з Горлівки. Jinjer цілком вписуються в сучасний метал-дискурс, розробляючи металкор/дезкор звук, з долученням до нього потужного жіночого вокалу. Музика багата на цікаві та виразні риффи, повна протестної енергії, але протест виглядає доволі зваженим, не безглуздими проти заради проти. Це швидше вивільнення внутрішнього вогню, зосередженість на подоланні перешкод, самоствердженні всупереч тим самим глобалістичним умовам, про котрі ми розмовляли вище.

Ми насправді потребуємо музики, котра підтримала б запал активності на тлі суцільних розчарувань і при цьому не обманула б фальшивим пафосом. Що ж, нам навіть не треба далеко ходити за пропозиціями, такі ліки є у співвітчизників.

Інфа:

Вікі

Сайт

YouTube

Facebook

VK

jinjermetalsectorialіндивідуалізмглобалізаціязанепад ЗаходуМузичнеукраїнська музикаукраїнський метал

Максим Холявін • 15.07.2016


Previous Post

Next Post

Залишити відповідь

Your email address will not be published / Required fields are marked *

Plugin Sponsor Credit To Top 10 Engineering Colleges Anna University