Сіль

І.
Коли одне одному виплачемо весь біль,
перед нами постане такий соляний стовп,
який нам віднині разом доведеться їсти
по декілька дрібок щодня перед сном.

ІІ.
Болісно даються з бісеру фігури,
на цятки барвисті червона лягає сіль,
в захопленні дивлюсь на твій танок зміїний,
дорогу грі у глині прокладаючи.

ІV.
Душа солоніє в обіймах безумного міста,
в очах спорожнілих живе безкінечна тінь,
«За що ти стоїш, підіймаючи моноліт? –
За воду солодку забутих підземних рік…»

VI.
Там, де полум’я лиже сутінь,
глину вічності віддаючи,
змії червоні повільно танцюють,
піт минулого виправдовуючи…
***

Напишіть відгук