Персональний сайт Максима Холявіна

Сіль

І.
Коли одне одному виплачемо весь біль,
перед нами постане такий соляний стовп,
який нам віднині разом доведеться їсти
по декілька дрібок щодня перед сном.

ІІ.
Болісно даються з бісеру фігури,
на цятки барвисті червона лягає сіль,
в захопленні дивлюсь на твій танок зміїний,
дорогу грі у глині прокладаючи.

ІV.
Душа солоніє в обіймах безумного міста,
в очах спорожнілих живе безкінечна тінь,
«За що ти стоїш, підіймаючи моноліт? –
За воду солодку забутих підземних рік…»

VI.
Там, де полум’я лиже сутінь,
глину вічності віддаючи,
змії червоні повільно танцюють,
піт минулого виправдовуючи…
***

алхіміяекзистенціямістикаметафізикаприродафілософія

Максим Холявін • 07.06.2016


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: